12.07.12 Справа № 5021/877/12.
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Довіра 2008», с. Коровинці, Недригайлівський район, Сумська область,
про стягнення 5089 грн. 64 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Паламаренко Т.І., довіреність № 15-4827 від 05.06.2012 року,
від відповідача - Коробейник А.В., довіреність № 6 від 03.07.2012 року.
Суддя О.Ю. Резніченко
При секретарі с/з Т.Д. Бублик
В судовому засіданні 05.07.2012 року була оголошена перерва до 12.07.2012 року на 11 год. 35 хв.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути 5089 грн. 64 коп. збитків у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля згідно умов договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року, 471 грн. 36 коп.витрат на проведення експертизи.
04.07.2012 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить додатково до заявленої вимоги стягнути штраф у розмірі 4774 грн. 45 коп.
Суд приймає вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог, оскільки право збільшити позовні вимоги до прийняття рішення по справі передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 02.06.2008 року, повернув позивачу орендований автомобіль у неналежному стані.
Тому, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому вартість відновлювального ремонту, визначену згідно експертного висновку у розмірі 5089 грн. 64 коп., штраф передбачений п. 9.3. договору оренди, у розмірі 4774 грн. 45 коп. та 471 грн. 36 коп. витрат на проведення експертизи.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивачем не доведений факт заподіяння збитків автомобілю позивача, та вказаний автомобіль був повернутий позивачу у стані, не гірше ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.06.2008 року між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу № 20/1388, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування автомобіль марки ВАЗ 21043, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Факт приймання відповідачем автомобіля в користування був засвідчений двохстороннім приймально-здавальним актом від 03.06.2008 року, в якому визначений стан автомобілю, та актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.06.2008 року (додаток № 1 до договору).
30.06.2011 року, у зв'язку із закінченням строку дії договору, відповідач повернув транспортний засіб позивачу.
Факт повернення автомобіля підтверджується актом приймання-передачі з оренди транспортного засобу від 30.06.2011 року, а технічний стан об'єкту оренди - актом обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року.
12.03.2012 року позивач звернувся із заявою до експертної установи про проведення автотоварознавчого дослідження. Позивачем на вирішення дослідження були поставлені питання про визначення ринкової вартості транспортного засобу (об'єкта оренди) станом на 01.06.2008 року, станом на момент проведення дослідження, а також питання про визначення вартості відновлювального ремонту автомобілю, який знаходився в оренді у відповідача.
23.03.2012 року експертною установою був складений висновок № 889 експертного товарознавчого дослідження, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобілю не момент проведення дослідження складає 5089 грн. 64 коп.
Позивач вважає, що відповідачем порушені умови п. 7.1. договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року, ст. 785 Цивільного кодексу України, та транспортний засіб повернутий у стані гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Тому, відповідач зобов'язаний згідно із приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості відновлювального ремонту 5089 грн. 64 коп., який визначений експертною установою, та витрати на проведення експертизи у сумі 471 грн. 36 коп.
Крім цього, згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач заявляє до стягнення штраф у розмірі 4779 грн. 45 коп., нарахований відповідно до умов п. 9.3. договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року.
Зазначеним пунктом договору встановлено, що у разі повернення автомобіля в стані гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, орендар повинен сплатити штраф в розмірі 50% від вартості автомобіля.
Позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій, виходячи із вартості транспортного засобу, визначеної згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 01.06.2008 року, - а саме із суми 9548 грн. 91 коп.
Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне:
- висновок № 899 від 23.03.2012 року екпертного автотоварознавчого дослідження суперечать положенням договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року та експертній оцінці, проведеній на момент укладення договору;
- для відповідача незрозумілим є дії позивача стосовно того, що транспортний засіб був прийнятий ним із оренди 30.06.2011 року, а з заявою на проведення дослідження позивач звернувся 12.03.2012 року (через 8 місяців);
- при визначенні розміру штрафу позивач використовує оціночну вартість автомобіля станом на 01.06.2008 року, а в іншому його позовні вимоги базуються на експертному висновку № 889, в якому зазначена ринкова вартість автомобіля станом на 01.06.2008 року у розмірі 16210 грн. 50 коп.
Суд прийшов до висновку, що позовна заява є необгрунтованою та задоволенню не підлягає в повному обсязі, так як:
Правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами між учасниками господарських відносин з відшкодуваннч збитків, які регулюються главою 25 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди. Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах.
При цьому, розмір збитків, а саме пошкодженого майна, обмежується вартістю пошкодженого майна та доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.
Крім цього, виходячи із приписів ст. 217 Господарського кодексу України, яка розглядає відшкодування збитків як один із видів господарських санкцій, остання може застосовуватися незалежно від того, чи встановлена вона договором або законом.
У даному випадку право на відшкодування збитків (у разі їх завдання) сторони безпосередньо визначили умовами договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року.
Таким чином, для виникнення у учасника господарських правовідносин права на відшкодування збитків необхідно існування у сукупності наступних ознак:
1. наявність самих збитків для особи, що заявила про їх відшкодування;
2. наявність вини у діях особи, яка зазначається у якості заподіювача збитків;
3. наявність причинного зв'язку між діями заподіювача збитків та фактом заподіяння збитків.
Виходячи із приписів ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, якою збитки визначаються як втрати, зроблені стороною, для доведення факту наявності збитків необхідно подати належні та допустимі докази, що підтверджують здійснення витрат на майно, яке було пошкоджено.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на момент розгляду справи у суді відновлюваний ремонт автомобіля (об'єкта оренди) ним не здійснювався, а заявлена до відшкодування сума збитків у розмірі 5089 грн. 64 коп. - це кошти, які у майбутньому позивач планує витратити на проведення ремонту транспортного засобу.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у нього збитків (витрат) на проведення відповідного ремонту автомобіля, тобто факту наявності основної ознаки складу господарського правовідношення по відшкодуванню збитків - наявності безпосередньо збитків.
Також суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем п. 7.1. договору, яким встановлено, що автомобіль повинен бути повернутий у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.
Так, в підтвердження зазначеного порушення, позивачем в якості доказу визначений експертний висновок № 889 від 23.03.2012 року.
Однак, зазначений висновок не містить в собі даних, щодо перебільшення відповідачем під час користування автомобілем норми фізичного зносу транспортного засобу та є по суті автотоварознавчим дослідженням, в якому вирішувалися питання про ринкову вартість автомобіля.
Крім цього, суд бере до уваги той факт, що позивач поставив питання про відшкодування збитків тільки через вісім місяців після повернення автомобіля із оренди. При підписанні акту обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року вимоги про відшкодування збитків згідно з умовами договору оренди позивачем не заявлялись.
Таким чином, позивач належними та допустимими засобами не довів суду наявності факту заподіяння шкоди транспортному засобу понад норму фізичного зносу автомобіля протягом строку експлуатації відповідачем.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 16.07.2012 року.
Суддя О.Ю. Резніченко