09.07.2012 Справа № 5008/432/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-4", м. Ужгород
до відповідача публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород
про стягнення суми 61479,85 грн.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -Рябінічева А.С. (дов. від 05.06.12)
від відповідача -Ганчак В.І. (дов. від 06.05.12)
СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 61479,85 грн., у т.ч. 51813,50 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ, згідно договору на постачання природного газу для промислових споживачі №1198/У від 01.01.11, договору відступлення права вимоги №04/04-2011 від 12.04.11 та договору відступлення права вимоги №05/07-2011 від 06.07.11, 798,25 грн. інфляційних нарахувань, 1446,01 грн. трьох процентів річних та 7422,08 грн. пені.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не розрахувався з первісним кредитором за природний газ, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, а тому у нього як нового кредитора виникло право вимоги до відповідача щодо вказаної заборгованості, а також право нарахувати пеню за порушення строків оплати за природній газ, вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач з позовними вимогами в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних не погодився, про що вказав у відзиві на позовну заяву від 09.07.12, поданому у судовому засіданні. У спростування позовних вимог у цій частині відповідач вказує наступне: п. 10.7 договору на постачання природного газу для промислових споживачів встановлено, що позовна давність по даному договору та стягнення неустойки встановлена тривалістю у п'ять років, а нарахування позивачем пені за період з 06.07.11 по 31.05.12 на суму 4662,18 грн. та за період з 06.06.11 по 31.05.12 на суму 2759,90 грн. суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 256 Цивільного кодексу України, а саме таке нарахування може бути здійснено лише за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано; ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.10.11 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 06.06.12 провадження у справі припинено, тому нарахування штрафних санкцій (пені) з 25.10.11 по 06.06.12 є неправомірним; первісним кредитором по договору уступки права вимоги право на нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не передавалось, оскільки у відповідності до актів приймання-передачі права вимоги передається право вимоги на конкретну суму.
У судових засіданнях 15.06.12, 22.06.12, 26.06.12, 04.07.12, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" (постачальник по договору) та відповідачем (споживач по договору) укладено договір на постачання природного газу для промислових споживачі №1198/У від 01.01.11 (далі -договір на постачання природного газу для промислових споживачі), згідно якого постачальник зобов'язався передати відповідачу у 2011 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 договору на постачання природного газу для промислових споживачі).
На виконання умов договору на постачання природного газу для промислових споживачів постачальник поставив відповідачу 29.809 тис. куб.м. природного газу на суму 93216,62 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.03.11. Відповідач оплатив природній газ частково. Залишок заборгованості становить 18216,32 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.04.11, між постачальником та відповідачем.
На виконання умов договору на постачання природного газу для промислових споживачі постачальник поставив відповідачу 10.171 тис. куб.м. природного газу на суму 35597,18 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 29.06.11. Відповідач оплатив природній газ частково. Залишок заборгованості становить 33597,18 грн., що підтверджується актом звірки №Сі/0170 від 30.06.11, складеним між сторонами в результаті звірки взаємних розрахунків.
Між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закараптгаз" (первісний кредитор по договору) та позивачем (новий кредитор по договору) укладено договір відступлення права вимоги №04/04-2011 від 12.04.11 (далі -договір відступлення права вимоги 1) та договір відступлення права вимоги №05/07-2011 від 06.07.11 (далі -договір відступлення права вимоги 2), за умовами яких (п. 1.1.) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за постачання природного газу відповідачу на підставі договору №1198/У від 01.01.11, укладеного між первісним кредитором та відповідачем.
Згідно п. 1.2. договору відступлення права вимоги 1 за відступлене право новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 18216,32 грн. Згідно п. 1.2. договору відступлення права вимоги 2, за відступлене право новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 33597,18 грн.
На виконання договорів відступлення права вимоги позивач платіжними дорученням №41 від 18.04.11 та №59 від 14.07.11 перерахував публічну акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Закараптгаз" суму 18216,32 грн. та суму 33597,18 грн.
У зв'язку з укладенням договорів про відступлення права вимоги первісним кредитором надіслано відповідачу повідомлення від 07.07.11 №182435.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, що виникло між первісним кредитором та боржником на підставі договору на постачання природного газу для промислових споживачів, за своїм змістом та характером підпадає під правове регулювання такого виду зобов'язань як поставка (глава 54 ЦК України).
Поставка є грошовим зобов'язанням, а відтак до неї застосовуються загальні положення про зобов'язання та договір (розділ І, ІІ книги п'ятої ЦК України), у тому числі ст. 625 ЦК України, де встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Отже, вищевказана норма, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосовуються у силу закону незалежно від того чи обумовлено сторонами, у певній формі, про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і їх безпідставно ототожнювати із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Вищенаведене спростовує доводи відповідача про те, що первісним кредитором по договорам уступки права вимоги право на нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не передавалось.
Так, за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за товар позивач за період з 06.06.11 по 31.05.12 на суму 18216,32 грн. та за період з 06.07.11 по 31.05.12 на суму 33597,18 грн. нарахував відповідачу інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить 798,25 грн. та за вказаний період - три проценти річних, що згідно розрахунку становить 1446,01 грн.
Однак, виходячи з методики розрахунку позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування всупереч „Рекомендаціям щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ затверджені у листі Верховного суду України від 03.04.97 №62-97. Так, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період перемножити між собою. У спірному випадку за період з червня 2011 по травень 2012 щомісячні індекси інфляції не привели до збільшення суми простроченої заборгованості: (100,4:100)х (98,7:100) х (99,6:100) х (100,1:100) х (100,0:100) х (100,1:100) х (100,2:100) х (100,2:100) х (100,2:100)х (100,3:100) х (100,00:100) х (99,7:100) = 0,994 х 18216,32 грн. = 18107,22 грн.; (98,7:100) х (99,6:100) х (100,1:100) х (100,0:100) х (100,1:100) х (100,2:100) х (100,2:100) х (100,2:100)х (100,3:100) х (100,00:100) х (99,7:100) = 0,991 х 33597,18 грн. = 33294,52 грн.
Отже, у задоволенні вимог про стягнення суми 798,25 грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє повністю.
Відповідно до п. 7.2. договору на постачання природного газу для промислових споживачів за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору споживач сплачує постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також відшкодовує понесені постачальником збитки.
Керуючись вказаним пунктом договору на постачання природного газу для промислових споживачів, позивач, як новий кредитор, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за природний газ, нарахував відповідачу пеню за період з 06.06.11 по 31.05.12 на суму прострочки 18216,32 грн. та за період з 06.07.11 по 31.05.12 на суму прострочки 33597,18 грн., що згідно розрахунку становить 7422,08 грн.
Відповідач не погодився з періодом нарахування і сумою пені і з посиланням на ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 256 Цивільного кодексу України доводить, що нарахування пені може бути здійснено лише за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пункт 6.1. договору на постачання природного газу для промислових споживачів встановлює, що оплату за газ споживач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів до 25 числа місяця попереднього місяця поставки. Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється на підставі двохстороннього акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця наступного за звітним місяцем поставки газу.
Оскільки, дати актів приймання-передачі природного газу - 28.03.11 та 29.06.11, то прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (відповідачем) слід рахувати з 06.04.11 та з 06.07.11.
Крім того, з 26.10.11 (порушено провадження) по 06.06.12 (припинено провадження) у господарському суді Закарпатської області здійснювалося провадження у справі №5008/1483/2011 про банкрутство публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття". Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф).
Отже, беручи до уваги вищенаведене, період для нарахування пені, яка підлягає до стягнення, становить з 06.04.11 по 06.10.11 на суму прострочки 18216,32 грн. та з 06.07.11 по 25.10.11 на суму прострочки 33597,18 грн. Тому, при перерахунку сума пені за вказані періоди буде становити 1415,63 грн. + 1583,67 грн. = 2999,3 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 51813,50 грн. основної заборгованості за природний газ та 1446,01 грн. трьох процентів річних підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога про стягнення з відповідача пені -частково у сумі 2999,3 грн.
Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1125,17 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирилда і Мефодія, 5, код 02574001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-4" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16/1, код 31477526):
- суму 56258,81 грн., у т.ч. 51813,50 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ, 1446,01 грн. трьох процентів річних та 2999,3 грн. пені;
- суму 1125,17 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.07.12.
Суддя О.В. Васьковський