ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/6265-2012 09.07.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»
Простягнення 1 232 769,28 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.
від відповідача: Птух Є.Л. -дов. № б/н від 01.08.2011 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»про стягнення 1 192 331,26 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 996,84 грн. інфляційної складової боргу та 21 432,18 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240356 від 01.10.04 р. та додатками до нього.
Ухвалою суду від 16.05.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/6265-2012 та призначено її розгляд на 13.06.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. надав суду оригінали документів для огляду, копії яких були додані по позовної заяви та документи у справі на виконання вимог ухвали суду від 16.05.12 р., які були зареєстровані службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для мирного вирішення спору мирним шляхом.
Представник позивача заперечив проти даного клопотання відповідача, у зв'язку з чим суд його відхилив.
У судовому засіданні 13.06.12 р. суд оголосив перерву до 09.07.12 р о 11:40 год. для повторного витребування у відповідача відзиву на позовну заяву та установчих документів.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.12 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. проти позову заперечив.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240356 від 01.10.04 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.1 договору № 240356 від 01.10.04 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору № 240356 від 01.10.04 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-3, за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 -не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.
Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 240356 від 01.10.04 р., споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з грудня 2010 р. до березня 2012 р., а також відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. до 01.04.2012 р. становила 1 353 016,85 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.04 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 160 685,59 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 1 192 331,26 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»про стягнення 1 192 331,26 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 996,84 грн. інфляційної складової боргу та 21 432,18 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240356 від 01.10.04 р. та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240356 від 01.10.04 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.
Позивачем 13.06.12 р. була надана довідка про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ТОВ «Світ побуту»за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р., з якої вбачається, що станом на момент прийняття рішення у даній справі борг відповідача становить 1 125 517,37 грн.
При цьому, частина основного боргу в розмірі 56 813,89 грн. була погашена 23.04.12 р., 10 000,00 грн. -28.04.12 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.
Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 66 813,89 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.
Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів та контррозрахунку на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 1 125 517,37 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»1 125 517,37 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 240356 від 01.10.04 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 18 996,84 інфляційної складової боргу та 21 432,18 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.04 р. за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.
Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 98,7 % та 99,6 %, відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. підлягають 14 565,76 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240356 від 01.10.04 р. станом на 01.04.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 21 432,18 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»(04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13-А, код ЄДРПОУ 32593540) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 125 517 (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 37 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 14 565 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 21 432 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять дві) грн. 18 коп. трьох відсотків річних та 23 230 (двадцять три тисячі двісті тридцять) грн. 31 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 13.07.2012 р.
Суддя Гавриловська І.О.