83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.06.12 р. Справа № 5006/11/78/2012
Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.
при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 23364176,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 05763642,
про стягнення 6 812,04 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Кравченко С.О. - за довіреністю, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Механіка», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 6 812,04 грн., у тому числі 6 333,40 грн. основного боргу, 231,64 грн. 3% річних та 247,00 грн. інфляційних витрат.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що отриманий Відповідачем товар на суму 6 333,40 грн. є неоплаченим та безпідставно отриманим, спірна сума не перерахована ним Позивачу у строк передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, внаслідок чого виникли підстави для її примусового стягнення, а також нарахування інфляційних витрат та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: рахунку на оплату №0225/Р від 25.02.2008р., видаткової накладної №2502/Р від 25.02.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ №089622 від 25.02.2008р., претензії на суму 187 897,40 грн. із підтвердженням її відправлення Відповідачу, акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2011р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 538, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.175 Господарського кодексу України, ст.ст.44-46, 49, 54-57, 63 Господарського процесуального кодексу України.
16.05.2012р. представником Позивача надані додаткові пояснення №б/н від 11.05.2012р., за змістом яких останній вказує на помилкове посилання у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ №089622 від 25.02.2008р. на договір №49/15 від 15.10.2007р., відсутність письмової угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог, відсутність даних позивних вимог на розгляді іншого суду. Також, до матеріалів справи долучив копію акту звірки станом 10.05.2012р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу, податкової накладної №250201 від 25.02.2008р., договору поставки №49/15 від 15.10.2007р., та заявив клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, яке задоволено судом
13.06.2012р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив на позовну заяву №08/159 від 12.06.2012р., відповідно до якого останній не погоджується з вимогами Позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки факти, зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Механіка», не відповідають дійсності. Відповідач вказує на отримання товару на підставі договору №49/15 від 15.10.2007р., вважає претензію надану суду на огляд не доказом по справі, оскільки вона без номеру та дати, підтвердження надіслання саме її Відповідачу не має, а також свідчить, що ця претензія отримана 02.11.2010р. і є доказом по іншій справі за номером 4/18. Окрім того, вказує на сплив строків позовної давності щодо спірних вимог.
Представник Позивача у судове засідання 13.06.2012р. не з'явився.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладної, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України
Згідно видаткової накладної №2502/Р від 25.02.2008р. Позивач поставив товар (електродвигун 4АМУ 225 М4 55кВт 1470об/хвил ІМ1081) Відповідачу загальною вартістю 6 696,00 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаному документі.
Одночасно у матеріалах справи є наявною довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОХ №089622 від 25.02.2008р. зі строком дії до 05.03.2008р., що видана співробітнику Відповідача на отримання у тому числі означеного товару від Позивача.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Зі змісту представленої суду видаткової накладної, рахунку на оплату вбачається, що дані первинні документи не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладної Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем первинна документація є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо передачі товару суду не надавалися.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Як зазначено вище, за фактом поставки товару Позивачем, що зазначений у накладній №2502/Р від 25.02.2008р. у Відповідача, приймаючи до уваги наведені норми, виникло грошове зобов'язання з оплати у сумі 6 696,00 грн.
Виходячи зі змісту позовної заяви, а також акту звірки взаємних розрахунок станом на 31.10.2011р. між Позивачем та Відповідачем 30.06.2011р. здійснено взаємозалік за поставлений товар на загальну суму 362,66 грн.
Таким чином, з урахуванням взаємозаліку між Товариством з обмеженою відповідальністю «Механіка» та Публічним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод» розмір грошового зобов'язання Відповідача перед Позивачем на теперішній час становить 6 333,34грн.
Проте, у подальшому Відповідачем розрахунку за поставлений товар на підставі вказаної вище накладної в повному обсязі не здійснено.
Наведені обставини у порядку, передбаченому процесуальним законом, не спростовані.
Однак, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦК України визначено поняття строку позовної давності. Відповідно до нього, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 1 статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак Позивачем було поставлено товар Відповідачу за видатковою накладною №2502/Р від 25.02.2008р., отже останньому стало відомо саме з дня поставки товару про виникнення зобов'язання з оплати за поставлений товар.
Тобто з урахуванням вищевикладеного щодо оплати датою початку перебігу строку позовної давності є відповідно до накладної №2502/Р від 25.02.2008р. - 26.02.2008р.
З огляду на таке, датою закінчення строку позовної давності за наведеною накладною є 26.02.2011р.
Як було зазначено вище, право на позов виникає від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Позов, датований 13.04.2012р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Механіка», подано до господарського суду Донецької області 20.04.2012 р., про що свідчить відбиток поштового відділення на конверті, у якому надійшов позов. А отже, приймаючи до уваги встановлене, після спливу строку позовної давності.
Таким чином, враховуючи п.1 ст.261 ЦК України, ст.267, ст.257 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення спірної суми заборгованості.
Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.
Однак, підтверджень вчинення таких дій Відповідачем до спливу строку позовної давності (26.02.2011р.) суду не надано.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» звернулось з такою заявою до суду.
Отже, судом застосовується строк позовної давності до спірних правовідносин, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на викладене, твердження Позивача викладені у позовній заяві та висновки Відповідача наведені у відзиві, окрім строку позовної давності, судом до уваги не прийнято.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка», м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 6 812,04 грн., у тому числі 6 333,40 грн. основного боргу, 231,64 грн. 3% річних та 247,00 грн. інфляційних витрат, відмовити.
2. В судовому засіданні 13.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
4. Повний текст рішення підписано 18.06.2012р.
Суддя Соболєва С.М.