16.07.2012Справа №5002-18/2330-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ ІНТЕРОЙЛ"
до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим
про відновлення становища, яке існувало до порушення права власності, зняття арешту з майна та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя І.К. Осоченко
Представники не викликались.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИМ ІНТЕРОЙЛ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач), в якій просить суд відновити становище, яке існувало до порушення права власності позивача протиправними діями відповідача, зняти арешт з майна - судно ТХС «Альбіон», дата і місце побудови - 1957 рік. Німеччина, порт прописки - м. Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ «Алькасар», що був накладений відповідачем постановою від 04.02.2010, постановою від 09.03.2010, актом опису й арешту майна від 18.03.2010, актом опису й виїмки майна від 27.04.2011; зобов'язати відповідача відкликати з реєстрових органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, які були раніше направлені до них.
Одночасно з позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позову від 11.07.2012, в якій просить зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.12.2009 № 2-9/5443-2009 та заборонити відповідачу та будь-яким іншими особам здійснювати дії щодо звернення стягнення на судно ТХС «Альбіон» (дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт прописки - м. Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ «Алькасар», а також обладнання та механізмів, встановлених на цьому судні, шляхом арешту, вилучення та його примусової реалізації.
Заява мотивована тим, що відповідач, на думку позивача, протиправно, в порушення встановленого законом порядку, обмежив право власності на обладнання та механізми, що належать позивачу, у зв'язку із чим у позивача виникла необхідність на час розгляду справи створити гарантії задоволення вимог позивача, тобто вжити передбачені законом заходи до забезпечення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як виходить з тексту позовної заяви, 17.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алькасар» та підприємцем Муравленко Максимом Миколайовичем був укладений договір бербоут-чартеру № 3.
На час перебування судна ТХС «Альбіон» в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ ІНТЕРОЙЛ" на нього було встановлене додаткове обладнання на загальну суму 1513671,00 грн., здійснено ремонт судна та здійснені витрати на його утримання на загальну суму 567813,62 грн., а також понесені витрати на утримання судна за період арешту майна з березня 2010 року в сумі 285467 грн. Проте внаслідок складання акту опису й арешту майна, відповідач позбавив позивача права на користування майном, чим, на думку позивача, порушив принцип верховенства права.
Згідно з частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів по забезпеченню позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню лише у частині зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.12.2009 № 2-9/5443-2009.
Стосовно заборони відповідачу та будь-яким іншими особам здійснювати дії щодо звернення стягнення на судно ТХС «Альбіон» (дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт прописки - м. Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ «Алькасар», а також обладнання та механізмів, встановлених на цьому судні, шляхом арешту, вилучення та його примусової реалізації, то у задоволенні заяви у цій частині суд відмовляє у зв'язку з наступним.
Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заявником не надано суду жодного доказу того, що відповідачем і будь-якими іншими особами будуть вчинятися дії саме щодо звернення стягнення на судно ТХС «Альбіон» (дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт прописки - м. Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ «Алькасар», отже позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України взагалі не доведена наявність підстав застосування заходів забезпечення позову у частині заборони відповідачу та будь-яким іншими особам здійснювати дії щодо звернення стягнення на судно ТХС «Альбіон» (дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт прописки - м. Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ «Алькасар», а також обладнання та механізмів, встановлених на цьому судні, шляхом арешту, вилучення та його примусової реалізації.
Отже, з урахуванням викладеного, заява позивача щодо забезпечення позову вважається судом такою, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ ІНТЕРОЙЛ" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.12.2009 № 2-9/5443-2009 до вирішення спору по суті.
3. У іншій частині заяви відмовити.
Суддя І.К. Осоченко