10.07.2012
Справа №22ц -2190/1838/2012 Головуючий в І інстанції:
Склярська І.В.
Категорія: 44 Доповідач: Майданік В.В.
2012 року липня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.
суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
при секретарі Гулько К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, діючої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -виконавчий комітет Суворовської районної у м.Херсоні ради як орган опіки та піклування, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
19 січня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням своєї заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати малолітню ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Позов обґрунтований тим, що вказана дитина, що приходиться їй двоюрідною сестрою (дочкою ОСОБА_4) і батько якої невідомий, народилася в даній квартирі і проживала в ній до 2008 року, більше 6 місяців, а саме з червня 2008 року, не проживає у вказаній квартирі, наймачем якої є вона (позивачка) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 колишнього наймача квартири ОСОБА_6, онуками якого є вона та ОСОБА_5 Дитина не проживає у квартирі, оскільки мати забрала її до себе в м.Москву, РФ та припинила спілкування з нею (позивачкою). Реєстрація вказаної дитини змушує її сплачувати за неї комунальні послуги та перешкоджає приватизації квартири.
Рішенням суду від 24 квітня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказала, що суд зробив неправильний висновок про поважність причини відсутності дитини в квартирі через її виїзд до Москви на навчання, оскільки вказане твердження суду не відповідає дійсності через встановлення судовим рішенням в іншій справі факту того, що мати дитини з 1999 року без поважних причин не проживає у вказаній квартирі. Також зазначила, що суд не врахував, що у справі відсутні докази, що дитина навчається чи тимчасово виїхала до Москви для навчання в школі. Отже, такий висновок суду встановлено на підставі припущення. Також судом не враховано положення закону про те, що місцем проживання дитини у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них і що з матеріалів справи вбачається, що запис про батька ОСОБА_5 записаний відповідно до ст.135 СК України. Отже дитина набула право користування іншим житловим приміщенням, а саме тим, де проживає її мати.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якої записаний відповідно до ст.135 СК України, і яка набула право користування спірним житловим приміщенням, не може втратити на нього право, оскільки в період навчання в силу положень ЖК України це приміщення за нею зберігається.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з п.п.1 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Ордер на квартиру АДРЕСА_1 було видано 19.01.1990 року ОСОБА_6 на склад сім'ї 4 особи: він, його дружина та дочка з сином відповідно ОСОБА_4 і ОСОБА_8 (а.с.6).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
20 вересня 2011 року міською громадською комісією з житлових питань було прийнято рішення погодитися з пропозицією відділу і задовольнити прохання позивачки визнати її наймачем вказаної квартири (а.с.8).
За витягом з паспорту позивачки та довідкою ВГІРФО УМВС України в Херсонській області у вказаній квартирі зареєстровані позивачка та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 34).
При апеляційному розгляді справи до матеріалів були долучені копія акту про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового стану про народження вказаної дитини, довідка ОСББ "Сенявіна 150", довідка про склад сім'ї позивачки та копія договору про надання послуг з утримання будинків та при будинкових територій від 04.01.2012 року, укладений між позивачкою та вказаним ОСББ.
З вказаних документів вбачається, що батько вказаної дитини записаний відповідно до ст.135 СК України; квартира неприватизована, її наймачем є позивачка.
Відповідно до заочного рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18.09.2007 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_8 та мати ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі (а.с.37).
Згідно з інформацією про місце проживання ОСОБА_4 останню знято з реєстрації за вказаною адресою за рішенням суду (а.с.10).
За довідкою ОСОБА_5 з 01.09.2007 року по 26.06.2008 року навчалася в Херсонському НВК "Дошкільний навчальний заклад -загальноосвітня школа І-ІІ ступенів -гімназія" №56 Херсонської міської ради (а.с.9).
Допитана в судовому засіданні як свідок, позивачка вказала, що у червні 2008 року мати зазначеної дитини (ОСОБА_4) забрала дитину разом з усіма речами та документами в м.Москву РФ, спілкування з ними було припинено.
Відповідно до положень ст.29 ЦК України: фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.2); місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживанняне встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна; у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч.3); місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч.4).
Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
За положенням ст.72 вказаного Кодексу визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням через відсутність цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Як встановлено у справі, матір вказаної дитини, батько якої записаний відповідно до ст.135 СК України, заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 18.09.2007 року, яке набрало законної сили, визнано такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
Цим рішення встановлено, що квартира не приватизована, мати дитини ОСОБА_4 з 1999 року без поважних причин не проживає у спірній квартирі.
Отже, місцем проживання вказаної дитини є місце проживання її матері ОСОБА_4, тобто інше місце проживання, ніж у спірній квартирі.
Висновок суду про те, що має бути захищено право дитини на спірне житлове приміщення в період навчання не відповідає обставинам справи, оскільки цей висновок ґрунтується на припущенні і не свідчить про встановлення дійсного факту. Натомість судове рішення про визнання матір дитини такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням, свідчить про те, що ОСОБА_4 та її неповнолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1999 року не проживають у вказаній квартирі без поважних причин.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.71 та 72 ЖК України, ст.29 ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 квітня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, діючої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -виконавчий комітет Суворовської районної у м.Херсоні ради як орган опіки та піклування, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -задовольнити.
Визнати ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: