20 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - судді Бутенка В.І.,
суддів : Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області , -
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою.
В скарзі посилалася на те, що у листопаді 2003 року звернулась до ДПІ по Гайсинському району з заявою про відміну ідентифікаційного номеру та проханням зробити їй у паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, як це передбачено ч.2 ст.1 Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" від 16 липня 1999 року, проте Гайсинська МДПІ їй у цьому відмовила.
Рішенням Гайсинського районного суду від 30 січня 2004 року скаргу задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 квітня 2004 року рішення районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Гайсинська МДПІ Вінницької області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її скарги.
В скарзі вона посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів" ( зі змінами внесеними Законом України від 16 липня 1999 року №1003 ) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Законом не передбачено обмежень застосування згаданих норм щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно.
Доводи про відсутність, на час розгляду справи, механізму внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови врегулювання питання обліку платників податків та інших обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.
За правилами ч. 3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду від 30 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 квітня 2004 року без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :