Справа № 0817\2-4051\12
12 липня 2012 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд у складі головуючого -судді Іжевської Н.Г., при секретарі Науменко М.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 15.09.2008р. ОСОБА_2 отримав від нього позику в сумі 800000 гр., зі строком повернення боргу до 15.09.2011 року, про що надав розписку. В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_3 15.09.2008р був укладений договір поруки на суму 100000 гр.
У зв'язку з тим, що борг не повернутий, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості, 3% річних та втрати від інфляції, а разом 820162,5 гр., ОСОБА_3 просить стягнути 100000 гр. в рахунок виконання зобов'язання
Відповідач ОСОБА_3 проти позову не заперечує, пояснив, що дійсно був укладений договір поруки, відповідно до якого він взяв на себе зобов'язання по забезпеченню повернення боргу в сумі 100000 гр..
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, позов не оспорив.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і закону, а згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (а.с.4).
Згідно наданого до суду договору відповідач отримав у позивача в позику 800000 грн., які зобов'язався повернути до 15.09.2011 року, що об'єктивно підтверджує правовідносини, які виникли між сторонами. В договорі зазначений час повернення боргу, але зобов'язання не виконані, і цивільні правовідносини між сторонами існують до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно договору поруки (а.с.5) відповідач ОСОБА_3 у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором відповідає перед кредитором як солідарний боржник, самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором в сумі 100000 гр..
Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки сторонами дотримані вимоги закону щодо письмової форми договору позики та поруки при їх укладенні. Підписи у договорах виконані відповідачами. Дану позику відповідачі не оспорювали.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, що складає 13742,47 гр.
Сума втрати від інфляції складає 6420,03 гр. Загальна сума, яка підлягає стягненню, складає 800000+6420,03+13742,47=820162,5 гр.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідачів також підлягає стягнення судових витрат в сумі 3219 гр.
Керуючись ст. ст. 88, 209, 215ЦПК України, ст. ст. 526, 546, ч.3 ст.551,625, 1046,1047,1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 820162 гр. 50 коп. за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок виконання договору поруки 100000 гр.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 3219 гр.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів.
Суддя