01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" липня 2012 р. Справа № 9/038-12
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"
До 1. Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
2. Публічного акціонерного товариства "Дніпровське"
Про стягнення 4 373, 43 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача Макєєв В.М. (дов. № б/н від 19.11.2011 р.)
Від відповідача 1 не з'явився
Від відповідача 2 не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Публічного акціонерного товариства "Дніпровське" про стягнення 4 373, 43 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2012 р. порушено провадження у справі № 9/038-12 та призначено розгляд справи на 29.05.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; зобов'язано відповідачів подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.
У судове засідання 29.05.2012 р. представники відповідача 1 та 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2012 р.; зобов'язано відповідачів виконати вимоги ухвали суду від 07.05.2012 р.
13.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 29.05.2012 р. Також, відповідачем 2 було подано клопотання про розгляд справи № 9/038-12 за відсутності представників ПАТ «Дніпровське». Відповідач 2, зокрема, зазначив, що ПАТ «Дніпровське»проти позовних вимог не заперечує.
У судове засідання 19.06.2012 р. представник відповідача 1 не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача та відповідача 2 з'явилися та надали суду пояснення по суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.07.2012 р.; зобов'язано відповідача 1 подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог, документи на підтвердження страхування відповідача 2.
У судове засідання 03.07.2012 р. представники відповідача 1 та 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.
Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
25.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством НАСК «Оранта»(далі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № К402-014/08/СТ, предметом якого є страхування транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до додатку до договору страхування № К402-014/08/СТ від 25.03.2008 р. дія договору починається з 26.03.2008 р. та закінчується 24.03.2015 р.
Відповідно п. 3.2. договору добровільного страхування транспортного засобу № К402-014/08/СТ страховими випадками є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок зіткнення під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами, зіткнення рухомих транспортних засобів з нерухомим застрахованим транспортним засобом, перевертання застрахованого транспортного засобу (ризик «ДТП»).
Згідно додатку до договору страхування № К402-014/08/СТ від 25.03.2008 р. страхова сума у період з 26.03.2009 р. по 25.03.2010 р. складає 42 960,00 грн.
24.09.2009 р. в м. Переяслав-Хмельницький Київської області по вул. Золотоніське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «САЗ 3507», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МРВ ГУ МВС України в Київській області № 104 від 25.09.2009 р.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2009 р. в адміністративній справі № 3-4261/09 водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і притягнено до адміністративної відповідальності у порядку ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення.
25.09.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до ВАТ НАСК «Оранта»з заявою про страхову виплату.
Згідно з дослідженням № НОМЕР_1 від 07.10.2009 р., що було проведено спеціалістом ТОВ «Гарант-АСІСТАНС»- Семиряжко Т.Є., матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власникові транспортного засобу «Daewoo Lanos»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 5 763,64 грн.
15.10.2009 р. ВАТ НАСК «Оранта»був складений страховий акт № СТО-09-309/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 4 373,43 грн.
11.01.2010 р. ВАТ НАСК «Оранта»на підставі заяви ОСОБА_2 про страхову виплату та страхового акта № СТО-09-309/1 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 4 373,43 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 55.
Таким чином, суд дійшов висновку про належне виконання ВАТ НАСК «Оранта»умов договору добровільного страхування транспортних засобів № К402-014/08/СТ від 25.03.2008 р.
Судом встановлено, що автомобіль «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував водій ОСОБА_3, належить на праві приватної власності ПАТ "Дніпровське".
05.01.2009 р. між АТ «Українська пожежно-страхова компанія»та ПАТ «Дніпровське»було укладено договір про порядок та умови здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 91/1.
Відповідно до п. 1 договору № 91/1 від 05.01.2009 р. об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспорту.
Згідно п. 3.1. договору № 91/1 від 05.01.2009 р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
При настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 3.2. договору № 91/1 від 05.01.2009 р.).
В силу п. 4.1., 4.2. договору № 91/1 від 05.01.2009 р. обов'язків ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500, 00 грн. на одного потерпілого.
Згідно п. 9.12. договору № 91/1 від 05.01.2009 р. невід'ємною частиною договору є відомості про транспортні засоби (додаток № 2).
Зі змісту додатку № 2 до договору № 91/1 від 05.01.2009 р. вбачається, що до переліку застрахованих ПАТ «Дніпровське»транспортних засобів включено автомобіль «САЗ 3507»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Факт страхування автомобіля «САЗ 3507»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ПАТ «Дніпровське»на праві приватної власності, також підтверджується наявним в матеріалах справи додатком до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України № 15513/7-3-11 від 25.06.2012 р. відповідно до якого автомобіль «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди -24.09.2009 р., був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»згідно страхового полісу серії ВС № 4631592, строком дії з 11.01.2009 р. по 10.01.2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди -24.09.2009 р., цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), була застрахована відповідачем 1 відповідно до договору № 91/1 від 05.01.2009 р.
28.05.2010 р. ВАТ НАСК «Оранта»направила на адресу АТ «Українська пожежно-страхова компанія»заяву № 09-06-02/10987 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 4 373,43 грн.
23.06.2010 р. на адресу ВАТ НАСК «Оранта»надійшов лист № 3826 від АТ «Українська пожежно-страхова компанія», яким відповідач 1 відмовив у виплаті позивачу страхового відшкодування, посилаючись на те, що ні страхувальник -ПАТ «Дніпровське», ні водій автомобіля «САЗ 3507» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» із повідомленням про страхову подію не зверталися та не надали доказів того, що ОСОБА_3 керував автомобілем на законних підставах. Крім того, відповідач 1 зазначив, що у заяві ВАТ НАСК «Оранта»на виплату страхового відшкодування у порядку регресу від 28.05.2010 р. також не надано доказів законності керування гр. ОСОБА_3 автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2).
З огляду на вищевикладене, відповідач 1 повідомив про призупинення розгляду заяви до надання доказів законності керування водієм «САЗ 3507»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Господарський суд, дослідивши лист відповідача № 3826 від 23.06.2010 р., дійшов висновку про безпідставність відмови АТ «Українська пожежно-страхова компанія»у виплаті ВАТ НАСК «Оранта»страхового відшкодування у порядку регресу з огляду на наступне.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»містить вичерпний перелік випадків за яких страховик не відшкодовує завдану шкоду.
Так, згідно ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону; шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"; шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях; шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій; шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.
Таким чином, судом встановлено, що вказаний у Законі перелік не містить підстав для відмови, на які посилається відповідач 1 у листі вих. № 3826 від 23.06.2010 р.
Крім того, у відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»саме на водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди покладено обов'язок повідомлення страхової компанії, в якій він застрахований, про страховий випадок, а також надання страховій компанії всіх необхідних документів для здійснення страхової виплати.
Так, статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зобов'язаний надавати відповідачу 1 докази, які б підтверджували законність керування гр. ОСОБА_3 автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), оскільки, в даному випадку, обов'язок подання таких доказів покладений на страхувальника -ПАТ «Дніпровське».
Проте, судом досліджено факт перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах з ПАТ «Дніпровське»та встановлено наступне: ПАТ «Дніпровське»в судовому засіданні надало документи, які долучені до матеріалів справи, а саме: належним чином завірену копію трудової книжки ОСОБА_3, з якої вбачається, що з 17.01.2004 р. та на момент вчинення ДТП, ОСОБА_3 працював на ПАТ «Дніпровське»на посаді водія автомашини.
Відповідачем 2 також було надано оригінал подорожнього листа вантажного автомобіля «САЗ 3507»№ 888929 від 24.09.2009 р. відповідно до якого, на момент вчинення ДТП, ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу для ПАТ «Дніпровське».
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що гр. ОСОБА_3 керував автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) на законних підставах, що також підтверджує незаконність та безпідставність відмови відповідача 1 у виплаті позивачу страхового відшкодування у порядку регресу.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, працівника ПАТ «Дніпровське», який керував автомобілем «САЗ 3507»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та який був визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВС/4631592 строком дії з 11.01.209 року по 10.01.2010 року Акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія", суд дійшов висновку, що саме на відповідача 1 покладено обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу позивачу на підставі положень ЦК України та ГК України, Закону України «Про страхування».
Згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4631592 вбачається, що франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) становить 510 грн. і повинна стягуватися безпосередньо з страхувальника -ПАТ «Дніпровське».
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Всупереч положенням вказаних статтей, відповідач 1 в жодне судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; відповідач 2 в судове засідання з'явився та проти позову не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Публічного акціонерного товариства "Дніпровське" про стягнення 4 373,43 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40 код ЄДРПОУ 20602681) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75 код ЄДРПОУ 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 3 863 (три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 471 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 40 коп.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровське»(08352, Київська область, Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Українська, буд. 104 код ЄДРПОУ 05431294) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75 код ЄДРПОУ 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 138(одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 10 коп.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Л. В. Сокуренко
Рішення суду підписане 09.07.2012 р.