вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 травня 2012 р. (11 год. 15 хв.) Справа №2а-3040/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання - Устінової І.В., представника позивача - Старіціна В.Ю., відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Бахчисарайського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в АР Крим
до ОСОБА_2
про примусове видворення іноземця,
Обставини справи: Бахчисарайський районний відділ Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить примусово видворити за межі України громадянку Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусове видворення провести за рахунок держави.
В обґрунтування позовних вимог позивач на посилається на порушення відповідачем вимог ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства", а саме перебування на території України, не зважаючи на прийняття 25.03.2011р. рішення про видворення відповідача за межі України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у запереченнях,та просив їх задовольнити.
Відповідач визнав позов, погодився із порушенням законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до ч.1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлений Законом України від 22.09.2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі закон № 3773).
Відповідно до положень частини першої статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх видворення, а також позовні заяви органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства і затримання їх у зв'язку з таким видворенням подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України.
Відповідно до частини другої статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи, передбачені частиною першою цієї статті, вирішуються судом у місячний строк з дня надходження позовної заяви, крім справ про затримання з метою забезпечення можливості подальшого видворення, які розглядаються невідкладно.
Як передбачено частинами першою, другою, четвертою статті 30 Закону № 3773 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців. Дата набрання чинності Закону - 26 грудня 2011 року.
В свою чергу, частина сьома статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 року № 3929-XII (із змінами та доповненнями), який втратив чинність згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, передбачала, що органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Указом Президента України "Питання Державної міграційної служби України" від 6 квітня 2011 року № 405/20112 затверджено Положення про Державну міграційну службу України, згідно з пунктом 1 якого Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Водночас, пунктом 2 вказаного Указу передбачено, що до завершення формування системи органів Державної міграційної служби України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству культури України, Державному комітету України у справах національностей та релігій забезпечити належне виконання функцій, які належали названим органам до набрання чинності цим Указом і передаються до повноважень Державної міграційної служби України.
Судом встановлено, що на час розгляду справи триває процес завершення формування системи органів Державної міграційної служби України, тому остання розпочала здійснювати свої повноваження не в повному обсязі, зокрема, функції по примусовому видворенню іноземців та осіб без громадянства за межі України виконують Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та його відокремлені підрозділи.
Враховуючи викладені приписи нормативно-правових актів, суд вважає, що Бахчисарайський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим є належним позивачем у даній справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 3773 , іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ст. 2 Закону № 3773 правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Уш Вилояти Киргизстану, національний паспорт НОМЕР_1, виданий 11.03.2010р., є громадянкою Узбекистану.
ОСОБА_2 28.03.2010р. прибула до України через КПП "Тополі", про що свідчить відповідна відмітка у імміграційній картці.
На час в'їзду відповідача на територію України діяли правила перебування іноземців на території України, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" (далі Правила).
Пунктом 19 Правил передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.
Постановою Бахчисараййського районного суду АР Крим від 23.02.2011р. по справі №3-391/2011, ОСОБА_2 визнана винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП України та йому призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., який оплачений відповідачем.
25.03.2011р. Бахчисарайським РВ ГУМВС України в АР Крим на підставі ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994р. №3929 (який діяв на час прийняття рішення), було прийнято рішення про видворення громадянки ОСОБА_2 з України у строк до 15.04.2011р. із забороною в'їзду до України строком на 5 років.
Підставою для винесення вказаного рішення є порушення відповідачем правил перебування іноземців на території України, а саме: проживання на території України без реєстрації та відповідних документів для проживання на території України.
Про прийняте рішення ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить підпис у рішенні.
Відповідачу було роз'яснено про зобов'язання покинути територію України не пізніше 15.04.2011року.
Відповідно до пояснень відповідача останній не покинув територію України у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
Бахчисарайським РВ ГУМВС України в АР Крим направлено повідомлення про прийняте рішення по особі ОСОБА_2 до прокуратури Бахчисарайського району.
У паспорті ОСОБА_2 зроблені відповідні відмітки про прийняття рішення про примусове видворення за межі України із забороною в'їзду на територію України строком на п'ять років.
Враховуючи, що порушення порядку перебування в Україні відповідачем відбулось до набрання чинності Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773 від 22.09.2011 р. суд зазначає, що ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929-XII від 04.02.1994 року було передбачено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України № 3773 іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України № 3773 іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що після спливу строку перебування на території України відповідачем не виконано рішення позивача про залишення території України у строк до 15.04.2011 року.
Таким чином ОСОБА_2 не виконала вимоги національного законодавства в частині правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, зокрема, порушуючи правила перебування на території України без належного оформлення документів.
Громадський порядок у звичаєвому розумінні є певною системою суспільних відносин, головним завданням якої є забезпечення нормального функціонування суспільства в цілому та регулювання поведінки кожного окремого індивіда в ньому на локальному рівні за допомогою соціальних та правових норм. Громадський порядок має місце лише у випадках дотримання останнього усіма громадянами суспільства на забезпечення особистої та суспільної безпеки, створення сприятливих умов для стабільного функціонування всіх підсистем, в тому числі - громадських та державних підприємств, установ, організацій та громадських об'єднань, а також всебічного задоволення матеріальних і духовних потреб.
Отже зважаючи на розуміння сутності громадського порядку як дотримання з боку громадян суспільних та правових норм, останній у вузькому сенсі - це відсутність правопорушень нормативно-правового регламентування діяльності суспільства та держави з боку кожного громадянина, в тому числі - осіб, які перебувають на території України тимчасово.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України № 3773 іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу загрожує будь-яка небезпека з боку сторонніх осіб будь-де за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, в тому числі - у країнах, де можуть виникнути ситуації загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя.
Відповідачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів, які обґрунтовують протиправність рішення позивача про примусове видворення відповідача.
Приймаючі до уваги, що відповідач, який є іноземцем, скоїв на території України адміністративне правопорушення і у добровільному порядку ухиляється від виїзду з території України після прийняття органом внутрішніх справ рішення про його видворення, суд вважає, що заявлені вимоги про видворення відповідача за межі території України є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що у відповідача відсутні кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням, суд вважає можливим здійснити видворення відповідача за рахунок держави.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 29.05.2012р.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 05.06.2012р.
Керуючись ст. 158, 160-163, 167, 183-5 КАС України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Видворити в примусовому порядку за межі України за рахунок держави громадянку Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.