10 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1889/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
з участю представника позивача Ємчика Р.І.,
представника відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Ярошика Т.В.,
представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Доскуч Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 року №0000552302 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 року №0000552302 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4551916,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рахунок платника у банку за листопад 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №1018/23-3/34524327 від 21.02.2012 року, яким встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» не підтверджено відображене у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 4551916,00 грн. та в порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України), ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2011 року на 4551916,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 03.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000552302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 4551916,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2275958,00 грн.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і просить його скасувати, з наступних підстав.
Як зазначено в акті перевірки Луцької ОДПІ порушення виникло в результаті того, що до бюджетного відшкодування листопада 2011 року «Вест Ойл Груп» включено попередню оплату по інвестуванню будівництва АЗС (інвестиційні внески), попередню оплату по виконанню БМР, ТМЦ, придбання в значних обсягах ТМЦ.
Перевіркою встановлено, що станом на 01.11.2011 року та станом на 01.12.2011 року імпортовані матеріали та придбані на митній території ТМЦ не були використані в господарській діяльності.
Луцькою ОДПІ не підтверджено відображене підприємством у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 4551916,00 грн. з тих підстав, що згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України під терміном «господарська діяльність» слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Позивач вказує на те, що в розумінні статті 3 Господарського кодексу України «під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність». До основних напрямків економічної політики держави у відповідності до статті 10 цього Кодексу віднесена «податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів».
ТзОВ «Вест Ойл Груп» на праві власності володіє нерухомим майном, а саме: автозаправними станціями, які працюють під торговою маркою WOG в кількості близько 180 об'єктів. Діяльність товариства грунтується на нормах законодавства, статуту, відповідно до якого, товариство здійснює такі види господарської діяльності, як надання інженерних послуг в проектуванні, будівельно-монтажні, налагоджувальні, пускові роботи і послуги в місцях влаштування експлуатації стаціонарних та мобільних автомобільних заправних станцій, станцій технічного обслуговування, тощо; будівництво, виготовлення монтаж, випробування, експлуатація, ремонт, сертифікація різноманітних інженерних мереж (доріг, обладнання та ліній електро -, тепло -, водопостачання каналізаційних та стічних мереж, очисних споруд, тощо).
Відтак, придбання товарів у контрагентів згідно договору купівлі-продажу здійснено для забезпечення господарської діяльності ТзОВ «Вест Ойл Груп», при цьому оплату проведено в повному розмірі в безготівковій формі.
Тобто, відповідно до наведеного, а також в силу пункту 200.1, пункту 200. 4 статті 200, пункту 198. 3 статті 198 ПК України позивач вважає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що основною умовою для формування податкового кредиту підприємства є наявність мети такого підприємства використовувати в подальшому придбані ним товари, послуги в його господарській діяльності.
На підставі наведеного, позивач стверджує, що ним правомірно відображено у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 4551916,00 грн., а тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 03.03.2012 року №0000552302 та стягнути бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 4551916,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача Луцької ОДПІ в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях заявлені позовні вимоги заперечив та суду пояснив, що проведеною перевіркою було встановлено, що станом на 01.11.2011 року та станом на 01.12.2011 року імпортовані матеріали та придбані на митній території ТМЦ не були використані в господарській діяльності, оскільки відсутні акти списання матеріалів на будівництво, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), інших бухгалтерських документів, які б підтверджували використання придбаних товарів у господарській діяльності у зазначених періодах.
Враховуючи те, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» документально не підтвердило факт використання придбаного майна з ТМЦ у господарській діяльності, а тому перевіркою правомірно зроблено висновок, про завищення позивачем заявленої у декларації за листопад 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 4551916,00 грн. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача ГУДКС України у Волинській області у письмовому поясненні та в судовому засіданні зазначила, що відповідно до норм чинного законодавства відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду. Оскільки висновки Луцької ОДПІ на суму, заявлену в позовній заяві, не надходили, правових підстав для такого відшкодування немає. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що 26.01.2011 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій заявлено до бюджетного відшкодування 4551916,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рахунок платника у банку за листопад 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №1018/23-3/34524327 від 21.02.2012 року, яким встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» не підтверджено відображене у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 4551916,00 грн. та в порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України), ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2011 року на 4551916,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 03.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000552302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 4551916,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2275958,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте, рішеннями ДПС у Волинській області № 1073/10/10-206 від 03.04.2012 року та ДПС України № 3505/6/10-2115 від 07.06.2012 року первинна та повторна скарги ТзОВ «Вест Ойл Груп» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000552302 від 03.03.2012 року прийняте всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги ТзОВ «Вест Ойл Груп» підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» було укладено з ТзОВ «Газоілсервіс» інвестиційний договір від 19.11.2007 року, з ТзОВ «Евольвент» від 01.06.2009 року № 30-ДІ та з ПП «Сириус ІІІ» від 23.02.2008 року № 47-ДІ.
Згідно умов вищевказаних інвестиційних договорів ТзОВ «Вест Ойл Груп» виступає інвестором. Предметом договорів є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу. Інвестиційна діяльність в інвестиційних договорах здійснюється на основі фінансування одноособово інвестором щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта. Організацію інвестиційної діяльності по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію Об'єкта згідно договорів здійснює та забезпечує замовник об'єкту (зазначені вище контрагенти) на основі своєчасного та повного внесення інвестором інвестицій в порядку та розмірах, визначених договором. Загальна сума інвестицій згідно договорів інвестування формується за paxунок інвестиційних внесків інвестора і кожен відповідний внесок формує відповідну частку інвестора за договором і його частка становить 100%. Замовник інвестиційних внесків за договором не вносить, частки замовника за даним договором не має. Інвестор здійснює внесення своїх інвестиційних внесків інвестора у вигляді грошових коштів. Проте, інвестор за попереднім письмовим погодженням із замовником Об'єкту має право вносити свої інвестиційні внески у вигляді відповідних ТМЦ з врахуванням до свого інвестиційного внеску. Погашення інвестиційних внесків інвестора згідно договорів здійснюється шляхом отримання інвестором об'єкта (100%), з наступним після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкту, затвердженого органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що утворив комісію). Частка площі приміщень об'єкту інвестора - дорівнює частці інвестора і становить 100 % площ приміщень Об'єкту. Замовник згідно договорів інвестування не отримує площ в Об'єкті взагалі. Інвестор згідно договору має виключне індивідуальне особисте (а не спільне з іншими сторонами договору) право на свою частку площі в Об'єкті, яке полягає в праві вимагати її отримання в погашення свого інвестиційного внеску по Акту приймання-передачі об'єкту з метою оформлення інвестором права власності на об'єкт. Передача інвестору об'єкту здійснюється замовником шляхом підписання Акту приймання-передачі площ приміщень об'єкту в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дати офіційного, згідно вимог чинного законодавства України, підписання і затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов даного договору виписано податкові накладні на загальну суму 27311493,94 грн., в тому числі ПДВ - 4551916,00 грн.
Перевіркою встановлено, що станом на 01.11.2011 року та станом на 01.12.2011 року імпортовані матеріали та придбані на митній території ТМЦ не були використані в господарській діяльності, оскільки відсутні акти списання матеріалів на будівництво, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), інших бухгалтерських документів, які б підтверджували використання придбаних товарів у господарській діяльності у зазначених періодах.
Таким чином, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку придбані товариством в жовтні-листопаді на митній території ТМЦ не були використані в господарській діяльності, тобто, на думку Луцької ОДПІ, податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали використовуватись підприємством в оподатковуваних операціях.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.
В матеріалах справи відсутні докази про заниження (завищення) суми податкового зобов'язання позивача, що підлягає сплаті до Державного бюджету України та податкового кредиту, що вплинув на визначення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 4551916,00 грн.
Суд, не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали підприємством використовуватись в оподатковуваних операціях, виходячи з наступного.
Податковий кредит у сумі 4551916,00 грн. сформований за наслідками господарських операцій, а саме операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей в жовтні-листопаді 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Вест Ойл Груп» на праві власності володіє нерухомим майном, а саме: автозаправними станціями, які працюють під торговою маркою WOG.
З акту перевірки (п. 2.5) слідує, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.
Отже, товарно-матеріальні цінності придбані товариством з метою забезпечення здійснення своєї підприємницької діяльності та спрямовані на виконання укладених інвестиційних договорів є такими, що мають сприяти отриманню прибутку підприємством відповідно до статті 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як встановлено пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України є видача платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Разом з тим, положення Податкового кодексу України не ставлять відшкодування податку на додану вартість в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності товариства в певний строк, що спростовує висновки відповідача, зроблені в акті перевірки.
Судом було встановлено, що на підставі податкових накладних позивачем в жовтні - листопаді 2011 року придбано товарно-матеріальні цінності, по ціні яких було сплачено суму податку на додану вартість.
У податковій декларації за листопад 2011 року на підставі вищевказаних податкових накладних сформовано податковий кредит.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товару та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у листопаді 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 4551916,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що у даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено порушення з боку позивача пункту 200.4 статті 200 ПК України, а дії позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4551916,00 грн. за декларацією за листопад 2011 року відповідають вимогам розділу V ПК України, тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000552302 від 03.03.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Порядок повернення сум бюджетного відшкодування визначений у пунктах 200.7-200.13 статті 200 ПК України: платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.
Оскільки підприємству не відшкодовано 4551916,00 грн. податку на додану вартість за листопад 2011 року і підстави для відмови у проведенні такого відшкодування відсутні, а тому позовна вимоги про стягнення з Державного бюджету України зазначеної суми підлягає до задоволення.
Інші доводи представників відповідачів не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 4292,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 44832 від 18.06.2012 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000552302 від 03.03.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 4 551 916 (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» 4 292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 13 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський