вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
14 червня 2012 р. Справа №2а-3740/12/0170/1
(11:14) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Бігняк М.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення,
До Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про визнання протиправним та скасування наказу начальника Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції за п.4 ст.40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції з 18.01.2012 року; стягнення з Державної Азово- Чорноморської екологічної інспекції на користь позивача, виходячи з середньомісячної заробітної плати, середній заробіток (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів) за час вимушеного прогулу з 18.01.2012 року по день винесення рішення; стягнення з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень; допущення до негайного виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів).
Адміністративний позов мотивований тим, що позивач 6 червня 2011 року наказом начальника Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції був прийнятий на роботу до Відділу м.Севастополя Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на посаду начальника Відділу м.Севастополя.
Позивач зазначає, що 12 вересня 2011 року він був переведений на посаду начальника відділу м.Феодосія Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
Позивач пояснює, що 17 січня 2012 року, будучи на робочому місці у Відділі м.Феодосія, йому зателефонував заступник начальника Інспекції Лантюгов С.А. і повідомив, що 18.01.2012 року йому необхідно приїхати в Інспекцію, обговорити робочі моменти: плани роботи на новий робочий рік, відзвітувати за виконану роботу в 2011 році, отримати нові бланки документів, зареєструвати журнали.
Позивач зазначає, що 18 січня 2012 року зранку він приїхав на роботу до Відділу м.Феодосія, після чого, зібравши всі необхідні документи, приблизно о 9.00 - 9.30 годин виїхав до м.Ялта до Інспекції.
Позивач пояснює, що з 20 січня по 27 січня 2012 року він перебував на лікарняному.
Позивач зазначає, що після виходу на роботу 30 січня 2012 року його було повідомлено про те, що він в Відділі м.Феодосія Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції більше не працює.
Позивач пояснює, що наказ про його звільнення № 85 від 19.01.2012 року є протиправним та має бути скасованим.
Позивач зазначає, що він не згоден з тим, що його звільнено за прогул на роботі 18.01.2012 року.
Позивач пояснює, що 18.01.2012 року, перебуваючи в Інспекції м.Ялта, він вирішував організацій питання: отримав 50 бланків протоколів про адміністративне правопорушення, необхідних для роботи, про що розписався в журналі за їх отримання; у зв'язку з реорганізацією Інспекції зареєстрував та підписав у заступника начальника Інспекції 7 нових журналів; звітував начальнику Інспекції про виконану роботу за рік; вирішував питання щодо здачі печаток у зв'язку з реорганізацією Інспекції.
Позивач зазначає, що повернувшись з м.Ялта до м.Феодосія приблизно о 16.00-16.30 годин він здав до Відділу м.Феодосія Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції всі бланки і журнали під розпис в журналі реєстрації протоколів, до 18:00 годин перебував на робочому місці.
Позивач підкреслює, що незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 5000,00 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2012 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2012 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно статті 1 Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 № 526 "Про затвердження Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію", Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.
Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року3723-XII державна служба -це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, є державним органом виконавчої влади, служба в Державній Азово-Чорноморській екологічній інспекції відноситься до публічної служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 до моменту його звільнення з посади начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим наказом № 85-о від 19.01.2012 року був начальником відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, працівником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, отже, посадовою особою відповідача.
Той факт, що позивач є посадовою особою відповідача також підтверджується посадовою інструкцією старшого державного інспектора - начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, затвердженою 03.01.2012 року начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В.
Згідно з п.1.2 зазначеної посадової інструкції процесі виконання своїх функціональних обов'язків старший державний інспектор - начальник відділу взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в залежності від підконтрольної території, взаємодіє з спеціально уповноваженим органом виконавчої влади АР Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, з іншими структурними підрозділами Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, а також з правоохоронними органами, митними і прикордонними службами, органами санітарно - епідеміологічного нагляду та громадськими організаціями.
Відповідно до п.1.3 посадової інструкції старший державний інспектор - начальник відділу у процесі своєї роботи підпорядковується начальнику Інспекції, його заступникам.
Згідно з п.1.4 посадової інструкції старший державний інспектор - начальник відділу призначається на посаду і звільнюється з посади наказом начальника Інспекції.
Таким чином, служба ОСОБА_3 в вищезазначений період часу у відповідача являється публічною, тому спір з приводу визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 16-0 від 03.01.2012 року призначено 03.01.2012 року на посаду начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим - старшого державного інспектора порядком переведення з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Мінприроди України із збереженням раніше присвоєного 10 рангу державного службовця посади 5 категорії з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
18.01.2012 року за фактом відсутності ОСОБА_3 - начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим 18.01.2012 року на робочому місці більше 3 годин працівниками Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції: головним спеціалістом відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєвим Ю.В., головним спеціалістом відділу кадрового та документального забезпечення Портной І.М., головним юрисконсультом юридичного сектору Бігняка Н.І. складено акт.
Наказом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року ОСОБА_3, начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим - старшого державного інспектора - звільнено 19.01.2012 року за прогул без поважних причин (був відсутній на роботі 18.01.2012 року), п.4 ст.40 КЗпП України.
Підставою видачі вищевказаного наказу зазначено доповідну записку Камєнєва Ю.В., акти про відсутність на робочому місці від 18.01.2012 року.
Судом встановлено, що позивач не згоден з звільненням його наказом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що згідно з п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Отже, звільнення з вищевказаних підстав згідно п.4 ст.40 КЗпП України можливо тільки у відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Аналізуючи причини відсутності позивача на робочому місці 18.01.2012 року, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач, будучи начальником відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, 18.01.2012 року відбув до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта для отримання бланків суворої звітності та підпису журналів ведення діловодства відділу, що підтверджується копією журналу реєстрації робочого часу співробітників Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим за № 13, який розпочато 03.01.2012 року, в якому зроблено відповідну відмітку про відбуття ОСОБА_3 до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта.
Знаходження позивача 18.01.2012 року в Державній Азово - Чорноморській екологічній інспекції у м.Ялта також підтверджується наступними доказами:
- копіями бланків протоколів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про адміністративне правопорушення, долученими судом до матеріалів справи, журналом обліку протоколів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта № 07.17, який розпочато 08.11.2010 року, з якого вбачається видача 18.01.2012 року ОСОБА_3. бланків протоколів у кількості 50 штук за № 000341 - 000390; журналом обліку бланків сурової звітності Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, з якого вбачається передача позивачем 18.01.2012 року бланків за № 000341 - 000390;
- журналом реєстрації вхідної кореспонденції Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим № 13-25, який розпочато 03.01.2012 року, з якого вбачається, що 18.01.2012 року його підписано начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В.;
- журналом реєстрації вихідної кореспонденції Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим № 13-26, який розпочато 03.01.2012 року, з якого вбачається, що 18.01.2012 року його підписано начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В. Зазначені журнали вхідної та вихідної кореспонденції були надані позивачем до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції для підписання їх начальником.
Під час розгляду справи судом було допитано свідків, працівників Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим: ОСОБА_11, яка є головним спеціалістом, державним інспектором Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, та ОСОБА_12, яка працює в Відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим з 1997 року.
ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона працює в Відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим з листопада 2009 року, зазначила, що позивач працює в Відділі - з вересня 2011 року.
Свідок зазначила, що 17.01.2012 року вона передала позивачеві журнали вхідної та вихідної кореспонденції для підписання їх начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, кореспонденцію для проставляння печаток відповідача та документи для канцелярії Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, які ОСОБА_3 мав доставити до відповідача під час поїздки 18.01.2012 року до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта.
ОСОБА_11 зазначила, що 18.01.2012 року ОСОБА_3 відбув до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, головного спеціалісту відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєва Ю.В. на роботі у той день не було.
Свідок зазначила, що к кінцю робочого дня 18.01.2012 року ОСОБА_3 повернувся до Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим з отриманими бланками суворої звітності та підписаними начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В. журналами вхідної та вихідної кореспонденції на 2012 рік, які ОСОБА_3 передав ОСОБА_11
ОСОБА_11 зазначила, що позивач 19.01.2012 року та 20.01.2012 року перебував на лікарняному. 23.01.2012 року її та Камєнєва Ю.В. було викликано в Ялту до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції для підписання акту про відсутність на робочому місці 18.01.2012 року ОСОБА_3
Свідок зазначила, що 18.01.2012 Камєнєва Ю.В. до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції ніхто не викликав.
ОСОБА_11 пояснила, що вона від підписання акту про відсутність на робочому місці 18.01.2012 року ОСОБА_3 відмовилася у зв'язку з тим, що знала, що той перебував 18.01.2012 року в м.Ялті в Державній Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала такі ж пояснення, які підтверджують той факт, що позивач 18.01.2012 року перебував в м.Ялті в Державній Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
ОСОБА_12 зазначила, що вона 18.01.2012 року бачила ОСОБА_3, який к
кінцю робочого дня повернувся до Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим з отриманими бланками суворої звітності та підписаними начальником Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєвим О.В. журналами вхідної та вихідної кореспонденції на 2012 рік, які ОСОБА_3 передав ОСОБА_11
ОСОБА_12 пояснила, що вона була свідком передачі позивачем бланків суворої звітності та журналів вхідної та вихідної кореспонденції на 2012 рік ОСОБА_11 у зв'язку з тим, що вона працює в одному кабінеті з ОСОБА_11
ОСОБА_12 підтвердила, що позивач 18.01.2012 року телефонував їй з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції щодо необхідності здати печатки Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим у зв'язку з реорганізацією Інспекції.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_13 пояснив, що він є другом позивача, зазначив, що ОСОБА_3 попросив його у зв'язку з поганими погодними умовами разом поїхати на автомобілі до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
ОСОБА_13 зазначив, що по дорозі до Ялти ОСОБА_3 керував транспортним засобом, при поверненні з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції до Феодосії він був за кермом автомобілю.
Проаналізувавши вищевикладене, суд зазначає, що вищевказане є достатнім доказом того, що позивач 18.01.2012 року знаходився в Державній Азово-Чорноморській екологічній інспекції у м.Ялта, де отримував бланки суворої звітності Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та оформляв журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції на 2012 рік.
Стосовно зазначення відповідачем підставою для видачі наказу про звільнення позивача акт про відсутність на робочому місці від 18.01.2012 року, суд зазначає наступне.
З акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_3 вбачається, що його складено 18.01.2012 року у м.Феодосія працівниками Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції: головним спеціалістом відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєвим Ю.В., головним спеціалістом відділу кадрового та документального забезпечення Портной І.М., головним юрисконсультом юридичного сектору Бігняка Н.І.
При цьому, судом встановлено, що головний спеціаліст відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєв Ю.В. 18.01.2012 року був відсутній на роботі в відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, що підтверджується копією журналу реєстрації робочого часу співробітників Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим за № 13, який розпочато 03.01.2012 року, в якому 18.01.2012 року відсутня відмітка про знаходження останнього на роботі 18.01.2012 року.
Відсутність Камєнєва Ю.В. на роботі 18.01.2012 року також підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили вищевказаний факт.
З пояснень свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судом встановлено, що головний спеціаліст відділу кадрового та документального забезпечення Портной І.М. та головний юрисконсульт юридичного сектору Бігняка Н.І. є працівниками Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта, 18.01.2012 року зазначені особи не перебували в відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим у м.Феодосія.
Отже, враховуючи, що Камєнєв Ю.В. 18.01.2012 року не був на роботі в відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим у м.Феодосія, головний юрисконсульт юридичного сектору Бігняка Н.І. та головний спеціаліст відділу кадрового та документального забезпечення Портной І.М. є працівниками Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта, 18.01.2012 року зазначені особи не перебували в відділі екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим у м.Феодосія, суд ставить під сумнів достовірність відомостей акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_3 18.01.2012 року та не приймає його як доказ відсутності позивача на робочому місці 18.01.2012 року.
Суд звертає увагу відповідача, що викладене вище свідчить про те, що головний юрисконсульт юридичного сектору Бігняка Н.І., головний спеціаліст відділу кадрового та документального забезпечення Портной І.М. та головний спеціаліст відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєв Ю.В. 18.01.2012 року не могли бути свідками відсутності на роботі позивача та, відповідно, не складали 18.01.2012 року зазначений акт у м.Феодосія.
Стосовно наданих відповідачем на підтвердження своєї позиції доповідних записок головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів та матеріально- технічного забезпечення Карлової М.В. та державного інспектора відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєва Ю.В. щодо відсутності 18.01.2012 року позивача на роботі, суд зазначає наступне.
З доповідної записки головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів та матеріально- технічного забезпечення Карлової М.В. начальнику Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 18.01.2012 року вбачається, що протягом всього робочого дня 18.01.2012 року позивач не відповідав на виклики ні з робочого телефону, ні з мобільного телефону Карлової М.В.
Однак, проаналізувавши надану представником позивача розпечатку його телефонних розмов за період з 17.01.2012 року по 20.01.2012 року, судом встановлено, що дзвінків від Карлової М.В. 18.01.2012 року йому не було.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердили, що номер, розпечатку дзвінків за яким надав представник позивача, насправді належить позивачеві.
Отже, суд критично оцінює доповідну записку Карлової М.В. щодо відсутності 18.01.2012 року позивача на роботі.
З доповідної записки державного інспектора відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєва Ю.В. начальнику Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 18.01.2012 року вбачається, що позивач 18.01.2012 року був відсутній на роботі.
Суд також критично оцінює зазначену доповідну записку Камєнєва Ю.В. щодо відсутності на роботі ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що, як встановлено вище, сам Камєнєв Ю.В. 18.01.2012 року не знаходився на роботі, що підтверджується копією журналу реєстрації робочого часу співробітників Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим за № 13, який розпочато 03.01.2012 року, в якому 18.01.2012 року відсутня відмітка про знаходження останнього на роботі 18.01.2012 року, а також поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили відсутність на роботі 18.01.2012 року Камєнєва Ю.В.
Таким чином, вищевказані доповідні записки головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів та матеріально- технічного забезпечення Карлової М.В. та державного інспектора відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Камєнєва Ю.В. не можуть бути доказами відсутності 18.01.2012 року позивача на роботі.
Стосовно наданого представником відповідача журналу обліку робочого часу працівників відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим № 13, який розпочато 26.03.2012 року, в якому, відповідно, відсутня відмітка про відбуття ОСОБА_3 до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта, суд зазначає наступне.
З запису, зробленому в зазначеному журналі, судом встановлено, що журнал обліку робочого часу співробітників відділу було заведено з 03.01.2012 року. В березні 2012 року журнал було вилучено Управлінням РАЧЕІ через особу, що проходила стажування, ОСОБА_15 та передано зазначений журнал обліку робочого часу співробітників відділу, який ведеться з 26.03.2012 року.
Отже, вищевикладене підтверджує той факт, що в журналі обліку робочого часу працівників відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим № 13, який у судовому засіданні надано представником відповідача, не може бути запису про відбуття ОСОБА_3 до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у м.Ялта у зв'язку з тим, що зазначений журнал розпочато тільки з 26.03.2012 року.
Суд також звертає увагу відповідача, що звільнення працівника за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, отже, воно має здійснюватися з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Згідно зі ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що до прийняття наказу про звільнення позивача на підставі п.4 ст.40 КЗпП України відповідачем письмові пояснення від ОСОБА_3 не відбиралися, що є порушенням ч.1 ст.149 КЗпП України, службового розслідування відповідачем за фактом відсутності на роботі 18.01.2012 року позивача не проводилося.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті наказу № 85-0 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3 порушено процедуру застосування дисциплінарних стягнень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Наказ Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3 не може бути визнано таким, що прийнято відповідачем на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, у зв'язку з тим, що підстава, зазначена причиною звільнення ОСОБА_3: п.4 ст.40 КЗпП України: прогул без поважних причин не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
Щодо з'ясування питання про дотримання позивачем строків звернення до суду, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом позову у данній справі є законність наказу про звільнення позивача від 18.01.2012 року, при цьому позивач звернувся з позовом до суду 09.04.2012 року.
Перевіряючи факт отримання позивачем наказу про звільнення або трудової книжки судом встановлено наступне.
19.01.2012 року відповідачем складено листа позивачеві вих. № 6/130, з якого вбачається, що ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням необхідно прибути до відділу кадрів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки.
Судом встановлено, що зазначений лист 25.01.2012 року направлено позивачеві, однак, ним не отримано у зв'язку з тим, що конверт був повернутий відповідачеві у зв'язку з відсутністю вулиці з номером будинку, зазначеним на конверті.
03.02.2012 року відповідачем повторно складено листа позивачеві вих. № 5/263, з якого вбачається, що ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням необхідно прибути до відділу кадрів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки.
Судом встановлено, що зазначений лист було 06.02.2012 року направлено позивачеві, однак, ним не отримано у зв'язку з тим, що конверт був повернутий відповідачеві за закінченням терміну зберігання.
Судом встановлено, що фактично позивач отримав наказ про звільнення лише 20.03.2012 року, що підтверджується листом Державної азово-чорноморської екологічної інспекції від 19.03.2012 року № 6/776, та копією конверта з поштовим штемпелем від 20.03.2012 року.
Отже, суд зазначає, що саме з цього часу позивач дізнався як про підстави звільнення, так і про підстави прийняття спірного наказу.
Оскільки позивач отримав наказ про звільнення лише 20.03.2012 року, він своєчасно в межах місячного строку звернувся до суду 09.04.2012 року з позовом про оскарження наказу, та поновлення на роботі тощо.
Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати Наказ Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції за п.4 ст.40 КЗпП України.
Суд підкреслює, що відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Приймаючи до уваги, що на час розгляду справи посада начальника відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим, з якої був звільнений позивач, існує, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, крім того, суд зауважує, що в цій частині постанова підлягає негайному виконанню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державної Азово- Чорноморської екологічної інспекції на користь позивача, виходячи з середньомісячної заробітної плати, середній заробіток (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів) за час вимушеного прогулу з 18.01.2012 року по день винесення рішення, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку, суд керувався положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, згідно із якими, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в тому числі при виплаті заробітку за час вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено вище, днем звільнення позивача згідно наказу Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 є 19.01.2012 року.
Суд зазначає, що станом на день судового розгляду період вимушеного прогулу позивача дорівнює 4 місяці 27 днів.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_3 нарахована сума заробітної плати позивача за листопад 2011 року склала 1923,6 гривень, за грудень 2011 року - 1747,01 гривень.
Судом встановлено, що кількість відпрацьованих в листопаді та грудні 2011 року позивачем днів склала 44, що вбачається з розрахунку середнього заробітку позивача, наданого відповідачем.
Судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача склала 1835,30 гривень (1923,60 гривень + 1747,01 гривень)/2).
Середньоденна заробітна плата позивача склала 83,42 гривень (1923,60 гривень + 1747,01 гривень)/44 відпрацьованих в листопаді та грудні 2011 року днів).
Таким чином, розмір невиплаченої заробітної плати за період з 19.01.2012 року по 14.06.2012 року становить 9593,64 гривень (1835,3 гривень х 4 місяці + 83,42 гривень х 27 днів).
При цьому, суд зазначає, що постанова в частині стягнення на користь позивача середньомісячного заробітку за 1 місяць в розмірі 1835,30 гривень з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню, підлягає негайному виконанню.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Суд підкреслює, що відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд підкреслює, що відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем позивачеві регулюється КЗпП України.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд зазначає, що в п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5) вказано, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд підкреслює, що юридичними фактами, які є підставою виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівникові є:
- порушення власником законних прав працівника;
- наявність моральних страждань працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд зазначає, що судом встановлено допущення порушення прав позивача відповідачем у зв'язку з незаконним звільненням, наказ Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції за п.4 ст.40 КЗпП України визнано судом протиправним.
Позивач зазначає, що після звільнення за ч.4 ст.40 КЗпП України він не має можливості влаштуватися на роботу, фактично, позбувся засобів до існування. Через незаконне звільнення за ч.4 ст.40 КЗпП України - прогул на роботі він втрачає довіру з боку рідних та близьких людей.
Позивач також зауважує, що знижується його авторитет серед робочого колективу, а, оскільки він займав посаду начальника відділу, то, для нього це істотно важливо.
Позивач зауважив, що незаконні дії відповідача відлазилися на стані його здоров'я.
Позивач пояснює, що в нього з'явилися головні болі та болі в серці, погіршився психоемоційний стан.
Позивач зазначив, що він постійно перебуває в стані морального дискомфорту.
Позивач підкреслив, що в результаті незаконного звільнення, не маючи засобів до існування, він змушений шукати якісь підробітки, щоб прогодувати сім'ю, влаштуватися на роботу він не може, оскільки, йому не була видана трудова книжка, також він вимушений витрачати додаткові кошти на своє лікування та отримання юридичної допомоги.
Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що внаслідок порушення законних прав позивача -звільнення відповідно до наказу Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року позивачеві завдані моральні страждання, зачеплена його ділова репутація, честь та гідність, порушені нормальні життєві зв'язки, підірвано здоров'я.
Суд зазначає, що при визначенні розміру цього відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що ОСОБА_3 має бути відшкодована моральна шкода у розмірі 5000,00 гривень.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 14.06..2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 19.06.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 85-0 від 19.01.2012 року про звільнення ОСОБА_3.
3.Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
4.Стягнути з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на користь ОСОБА_3 середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 9593,64 гривень з 19.01.2012 року по 14.06.2012 року (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню).
5. Стягнути з Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.
6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 107,30 гривень.
7.Постанова в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу екологічного контролю природних ресурсів Східного регіону АР Крим Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць в розмірі 1835,30 гривень (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню), підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.