вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 березня 2012 р. Справа №2а-7961/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
суддів - Ольшанської Т.С.,
- Сидоренко Д.В.,
при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Єсіпова О.П., довіреність від 12.01.2012 року;
Матяш С.Ф., довіреність від 04.01.2012 року;
від відповідача - не з'явився;
прокурор - Костюченко Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Закрите акціонерне товариство «Кримський Титан» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122310/0 від 16.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40 гривень, а також податкового повідомлення-рішення №0000112310/0 від 16.06.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмірі 26639775,50 гривень, у тому числі основний платіж - 13319887,75 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 13319887,75 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що невиїзна позапланова перевірка, висновки якої покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень, була проведена відповідачем безпідставно та у порушення п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, відповідно до яких спочатку податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в податковій декларації даних про суми бюджетного відшкодування, а потім, при певних обставинах, податковий орган має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Додатково здійснювати ще одну невиїзну перевірку (камеральну) після проведення позапланової виїзної перевірки не передбачено жодним законодавчим чи нормативно-правовим актом. При цьому позивач пояснив, що Красноперекопською ОДПІ вже були проведені камеральні та виїзні позапланові перевірки ЗАТ «Кримський Титан» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.05.2006 року по 01.07.2007 року і порушень законодавства щодо безпідставного застосування нульової ставки по ПДВ при проведенні операцій експорту двоокису титану на адресу JETSON CAPITAL LIMITED встановлено не було. Також, як зазначив позивач, вже були проведені планові документальні перевірки ЗАТ «Кримський Титан» за періоди з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року і порушень законодавства з питання достовірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено не було. В даному ж випадку, як вбачається з акту невиїзної перевірки, її висновки ґрунтуються на підставі матеріалів планової перевірки ЗАТ «Кримський Титан» за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, яка оформлена актом від 16.12.2008 року, тобто фактично перевірка податкових декларацій не здійснювалась. По суті позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009 року, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на податковому законодавстві України та суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, щодо висновку Красноперекопської ОДПІ про те, що на її запит від 12.09.2007 року № 7262/8/26-40 компетентні органи Великої Британії повідомили, що станом на 22.11.2007 року компанія «JETSON CAPITAL LIMITED» не зареєстрована як платник податків у Великобританії, позивач зазначив, що перевіряти відомості про податкову реєстрацію свого контрагента не входить у компетенцію резидента - сторони зовнішньоекономічної угоди. До того ж, зазначив, що вказана компанія на момент здійснення експортних операцій через комісіонера (ТОВ «Нафта-К») була зареєстрована на Британських Віргінських островах, і відповідачем не доведено, що українське та/або британське законодавство забороняють знаходитись на території Великої Британії компаніям, які зареєстровані на Британських Віргінських островах. Крім того, в обґрунтування правильності оподаткування здійснених ним через комісіонера у перевіреному періоді експортних операцій - продажу двоокису титана нерезиденту, позивач посилається на вантажні митні декларації, що були надані комісіонером та перелічені у його звітах, які містять підписи та відбитки особистої номерної печатки інспектора митного органу, а отже підтверджують завершення митного контролю і митного оформлення відповідно до вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим вважає, що спірні експортні операції правомірно оподатковані ним відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. Таким чином, позивач стверджує, що зовнішньоекономічний контракт, укладений між ТОВ «Нафта-К» та компанією «JETSON CAPITAL LIMITED», був реально виконаний із дійсною юридичною особою і Красноперекопська ОДПІ не заперечує, що задекларовані у ВМД товари були вивезені за межі митної території України на адресу вантажоодержувача - нерезидента за контрактом, укладеним із компанією «JETSON CAPITAL LIMITED». Позивач також зазначив, що Красноперекопська ОДПІ в акті перевірки не привела жодного первинного бухгалтерського чи будь-якого іншого документу, який би підтверджував поставку товарів на митній території України, для застосування ставки оподаткування 20%. Крім того, позивач вважає, що до функцій державних податкових органів та їх посадових осіб, наведених у ст. 10 закону України «Про державну податкову службу в Україні», не входить визначення правильності оформлення вантажних митних декларацій, а відтак висновки відповідача про те, що надані до перевірки у підтвердження факту експорту вантажні митні декларації оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. № 443/2247, є протиправними. Не погоджується позивач і з висновками ДПІ про те, що відповідно до ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України операції з експорту товарів та послуг через комісіонера - ТОВ «Нафта-К» мають ознаки нікчемного правочинну, адже контракт укладений у повній відповідності з вимогами частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», не суперечить Цивільному кодексу України та законодавству про зовнішньоекономічну діяльність, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. В свою чергу, угода комісіонера (ТОВ «Нафта-К») з компанією «JETSON CAPITAL LIMITED» також укладена при вільному волевиявленні сторін особами, що мають необхідний об'єм правоздатності, направлена на реальне настання правових наслідків, доказом чого є виконання сторонами обов'язків за договором (постачання товару і оплата за отриманий товар) і не направлена на порушення публічного порядку. До того ж, в результаті виконання даного контракту до України надійшли валютні кошти, а нерезиденту - виготовлений в Україні товар. Вважає, що безпідставна незгода податкового органу з правильністю оформлення ВМД на товари, відвантажені згідно умовам цього контракту, не може бути підтвердженням порушення публічного порядку. До того ж, як стверджує позивач, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.04.2009 року у справі № 2а-3035/09/5/0170 були задоволені у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Нафта-К» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким донараховано підприємству податкове зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виконанням експортного контракту № NK05/03 EX від 01.03.2005 року, укладеного між ТОВ «Нафта-К» та компанією «JETSON CAPITAL LIMITED». У зв'язку з цим, позивач вважає, що Красноперекопська ОДПІ неправомірно застосувала до операцій з продажу товарів на експорт через комісіонера - ТОВ «Нафта-К» ставку оподаткування 20%, внаслідок чого були донараховані податкові зобов'язання в розмірі 16891936,80 гривень і відповідно, зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 16891936,80 гривень, а також неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8445968,40 гривень.
Щодо висновків ДПІ про порушення позивачем Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, яке виразилося у незастосуванні коригуючого коефіцієнту - 3 при обчисленні збору, позивач зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про відходи» та п. 20 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1216, документом, який є підставою для визначення категорії екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, є виключно дані паспортів, які складаються відповідно до п. 5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів на кожне місце видалення відходів. Позивач вказує, що ЗАТ «Кримський Титан» експлуатує кислотонакопичувач, який є спеціально створеним і обладнаним місцем видалення відходів, експлуатація якого здійснюється відповідно до Інструкції з експлуатації кислотонакопичувача, розробленої Українським державним проектним конструкторсько-технологічним інститутом «УКРГІДРОСПЕЦБУДПРОЕКТ» у 1995 році на підставі проекту. Термін дії Інструкції по експлуатації кислотонакопичувача продовжено до 2011 року протоколом технічної наради від 21.11.2001 року. Позивач також має належно оформлений Паспорт місця видалення відходів, який в установленому порядку затверджений: Радою міністрів АРК та Херсонською облдержадміністрацією. Також, відповідно до вимог природоохоронного законодавства, на кислотонакопичувач отриманий ліміт на утворення та розміщення відходів № 430001 від 08.08.2006 року. Разом з тим, як зазначив позивач, Красноперекопська ОДПІ в акті перевірки не вказала первинні документи, на підставі яких здійснені записи у податковому і бухгалтерському обліку та зроблений висновок про заниження нарахування збору за 2006 рік і 1-е півріччя 2007 року на 13319887,75 гривень, не наведені інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Також ОДПІ не звернула уваги на те, що таблицею 2.5 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору № 303 від 01.03.1999 року, передбачено застосування коефіцієнту «3» за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів від забруднення, в той час як позивач має спеціально створене та обладнане місце видалення відходів - кислотонакопичувач, яке не є звалищем. Позивач також зауважив, що Управлінням екологічної інспекції Перекопського регіону Республіканського комітету АР Крим при проведенні щоквартальних перевірок ЗАТ «Кримський Титан» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, не встановлені порушення щодо експлуатації кислотонакопичувача. Крім того, при розрахунку суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 кв. 2006 року по відходам, які містять сульфат натрію, фактичні обсяги зазначені у кількості 84008,45 тонн, що зумовило донарахування Красноперекопською ОДПІ за цим видом відходів 358833,69 гривень, проте фактично кількість зазначених відходів за 4 кв. 2006 року склала 1493,45 тонн, у зв'язку з чим, навіть у разі застосування методики розрахунку, запропонованої Красноперекопською ОДПІ, за цей вид відходів сума збору мала б скласти 9568,68 гривень. Отже, в результаті помилкового визначення кількості розміщених відходів, які містять сульфат натрію, Красноперекопська ОДПІ неправильно зробила розрахунок на суму 349265,01 гривень (358833,69 гривень - 9568,68 гривень). Більше того, як вважає позивач, донарахування Красноперекопською ОДПІ збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року здійснено з порушенням строку давності, передбаченого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, а саме: розрахунок збору за перший квартал 2006 року був наданий до Красноперекопської ОДПІ 28.04.2006 року, граничний строк подання податкового розрахунку складає 10.05.2006 року, отже податковий орган мав право самостійно визначити податкове зобов'язання платника податків за перший квартал 2006 року не пізніше 08.05.2009 року, але Красноперекопська ОДПІ 16.06.2009 року донарахувала податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 кв. 2006 року у розмірі 2006603 гривень. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував підвищений корегуючий коефіцієнт «3», який встановлюється залежно від місця розміщення відходів, при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік і перше півріччя 2007 року, що спричинило незаконне донарахування збору за цей період у розмірі 13319887,75 гривень.
Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.07.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7961/09/10/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 12.04.2010 року позивач змінив позовні вимоги, та, у зв'язку з тим, що на підставі розгляду його первинної скарги податковим органом було прийнято та направлено на адресу підприємства податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року №0000122310/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40 гривень, а також скасовано податкове повідомлення-рішення №0000112310/0 від 16.06.2009 року в частині обчислення податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища по основному платежу у сумі 2006602,99 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2006602,99 гривень і прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182310/1 від 17.08.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 22626569,52 гривень, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000122310/0, від 17.08.2009 року №0000122310/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40 гривень, а також від 17.08.2009 року № 0000182310/1 про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 22626569,52 гривень (том 19 а.с. 90-91).
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 року по даній справі судом була допущена заміна позивача - Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан» на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан» (том 20 а.с. 59).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити з урахуванням уточнень.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи є його заперечення, з яких вбачається, що податкові органи проти позову заперечують та просять в позові відмовити. Зокрема, відповідач вказує, що Управління податкової міліції ДПА в АР Крим за результатами попередньої документальної перевірки ТОВ «Нафта-К» було направлено запит № 7262/8/26-40 від 12.09.2007 року в компетентні органи Великобританії за фактами фінансових взаємовідносин ТОВ «Нафта-К» з компанією «JETSON CAPITAL LIMITED», яка згідно з п. 10 «Юридичні адреси сторін» контракту від 01.03.2005 року № NK 05/03 ЕХ зареєстрована 4th Fіoor-Westminster Tower, 3 Albert Embankment London SEI 7SP, у відповідь на який компетентні органи Великобританії 27.11.2007 року повідомили, що станом на 22.11.2007 року компанія «JETSON CAPITAL LIMITED» не зареєстрована як платник податків у Великобританії. У зв'язку з цим ДПІ вважає, що ВМД, надані при перевірці позивачем у підтвердження факту експорту, оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року 3 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року № 443/2247, а тому не можуть бути підставою для використання права на застосування нульової ставки ПДВ та підставою для формування від'ємного значення податку для подальшого визначення суми ПДВ до відшкодування. За даними операціями, за висновком ДПІ, позивачем, у порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та в результаті безпідставного застосування нульової ставки з ПДВ без додержання вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону, було занижено базу оподаткування операцій по ставці 20% на 167561804,28грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період на загальну суму 33512361,00 гривень та завищення суми ПДВ, заявлених до відшкодування на 33512361,00 гривень.
Прокурор підтримав позицію відповідача, вважав, що підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, враховуючі думку представників позивача та прокурора, які вважали можливим розгляд справи за відсутністю представника відповідача, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючі наявні у матеріалах справи заперечення відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши висновок судово-економічної експертизи №28/11 від 18.11.2011 року та інші матеріали справи і надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан» (змінене найменування Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан») має статус юридичної особи з 31.08.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 439803, виданим виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим (том 20 а.с. 50) та Статутом ПАТ «Кримський Титан» у новій редакції.
Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим у період з 05.05.2009 року по 02.06.2009 року проведена документальна невиїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування по ПДВ при здійсненні операцій по експорту продукції через комісіонера ТОВ «Нафта-К» на адресу JETSON CAPITAL LIMITED та з питання достовірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009р. (том 1 а.с. 22-32).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), яке виразилося у безпідставному застосуванні нульової ставки по ПДВ без додержання вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону, в результаті чого занижено базу оподаткування операцій по ставці 20% на 167561804,28грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період на загальну суму 33512361,00грн. та завищення суми ПДВ, заявлених до відшкодування на 33512361,00грн. За результатами попередніх перевірок зменшено ПДВ, безпідставно заявленого до відшкодування з бюджету, 15550425,00грн., в тому числі: по акту планової виїзної перевірки № 1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р. - 13963215,00грн. та по акту невиїзної документальної перевірки № 1554/23-0/32785994 від 16.12.2008р. - 1587210,00грн. Таким чином, сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ, встановлена за результатами перевірки за вирахуванням ПДВ, зменшеного за результатами попередніх перевірок, складає 33512361,00грн. - 13963215,00грн. - 1587210,00грн. = 17961966грн.;
- п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.08.1999р. під № 544/3837, яке виразилося у заниженні суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008р. на суму 17891485,91грн., у тому числі: по акту документальної перевірки № 1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р. за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал, а також жовтень, листопад 2007р. у сумі 4 571 598,16грн. Підлягає донарахуванню за актом даної перевірки усього 13319887,75грн., в тому числі: за 2006р. - 8061327,82грн., за 1 півріччя 2007р. - 5258559,93грн.
Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ №0000122310/0 від 16.06.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40грн., а також податкового повідомлення-рішення №0000112310/0 від 16.06.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмірі 26639775,50грн., у тому числі основний платіж - 13319887,75грн., штрафні (фінансові) санкції - 13319887,75грн. (том 1 а.с. 20-21)
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ЗАТ «Кримський Титан» оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження до Красноперекопської ОДПІ, за результатами розгляду якої рішенням Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 14.08.2009р. первинну скаргу було задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ №0000122310/0 від 16.06.2009р., а податкове повідомлення-рішення №0000112310/0 від 16.06.2009р. в частині обчислення податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього середовища по основному платежу у сумі 2006602,99грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2006602,99грн. скасоване, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (том 19 а.с.92-96, 97-103)
У зв'язку з цим, Красноперекопською ОДПІ в АРК було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009р. №0000122310/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182310/1 від 17.08.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 11313284,76грн. за основним платежем та 11313284,76грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 22626569,52грн. (том 19 а.с. 104-105)
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ «Кримський Титан» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Красноперекопська ОДПІ в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Красноперекопської ОДПІ в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Красноперекопської ОДПІ в АР Крим у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям таких повідомлень -рішень.
Що стосується правомірності проведення самої перевірки, то слід зазначити, що абз. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що діяв під час спірних правовідносин, визначав, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
При цьому, також зазначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
З цього слідує, що перевіряючи в рамках проведення камеральної перевірки показники поданої податкової декларації, відповідач не має права вимагати та досліджувати первинні документи платника податків на підтвердження таких показників.
В силу п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, відповідач мав право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) позивача, проте, як слідує з матеріалів справи, не зробив цього, зазначивши в акті камеральної перевірки, без посилань на виявлені арифметичні чи методологічні помилки, на завищення заявленого бюджетного відшкодування, що суперечить чинному законодавству та свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень.
Більше того, як свідчать матеріали справи, Красноперекопською ОДПІ перед проведення спірної перевірки були проведені камеральні та виїзні позапланові перевірки ЗАТ «Кримський Титан» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.05.2006р. по 01.07.2007р. і порушень законодавства щодо безпідставного застосування нульової ставки по ПДВ при проведенні операцій експорту двоокису титану на адресу JETSON CAPITAL LIMITED встановлено не було.
Також були проведені планові документальні перевірки ЗАТ «Кримський Титан» за періоди з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. і порушень законодавства з питання достовірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено не було.
В даному ж випадку, як вбачається з акту невиїзної перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009р., її висновки грунтуються на матеріалах актів перевірок ЗАТ «Кримський Титан» № 1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р. та № 1554/23-0/32785994 від 16.12.2008р., тобто фактично перевірка податкових декларацій не здійснювалась.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2009р. №0000122310/0 та від 17.08.2009р. №0000122310/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40грн., судом встановлено наступне.
Як зазначено в акті перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009р., висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, у порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), згідно якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, в результаті безпідставного застосування нульової ставки по ПДВ без додержання вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону, позивачем занижено базу оподаткування операцій по ставці 20% на 167561804,28грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період на загальну суму 33512361,00грн. та завищення сум ПДВ, заявлених до відшкодування на 33512361,00грн., у тому числі: за результатами попередньої планової виїзної перевірки (акт № 1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р.) внаслідок виявлення порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні ЗАТ «Кримський Титан» операцій експорту продукції по договору комісії з ТОВ «Нафта-К» на адресу JETSON CAPITAL LIMITED було зменшено ПДВ, задекларованого до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у розмірі 13963215,00грн.; за результатами невиїзної документальної перевірки (акт № 1554/23-0/32785994 від 16.12.2008р.) внаслідок виявлення порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні ЗАТ «Кримський Титан» операцій експорту продукції по договору комісії з ТОВ «Нафта-К» на адресу JETSON CAPITAL LIMITED було зменшено ПДВ, задекларованого до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у банку за липень 2008р. на суму 1587210,00грн. Таким чином, сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ, встановлена за результатами перевірки за вирахуванням ПДВ, зменшеного за результатами попередніх перевірок, складає 33512361,00грн. - 13963215,00грн. - 1587210,00грн. = 17961966грн.
Суд вважає вказані висновки Красноперекопської ОДПІ безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з пп. 3.1.3 п.3.1 ст. З Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або імпорту поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, та вантажу за межами державного кордону України.
Пунктом 4.1 вказаного Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактною) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного митна, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законам України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
До складу договірної (контрактною) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів.
В свою чергу, п. 6.2 ст. 6 даного Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону «країни «Про податок на додану вартість» товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою митною вантажною декларацією.
Як свідчать матеріали справи, ЗАТ «Кримський Титан» у перевіреному періоді здійснювало експортні операції із залученням комісіонера - ТОВ «Нафта-К».
Так, між ЗАТ «Кримський Титан» та ТОВ «Нафта-К» було укладено договори комісії № 124/з від 19.01.2006р., з наступними доповненнями та №2860/з від 19.12.2006р., з наступними доповненнями до договору.
За умовами пунктів 1.1 цих угод Комітент (ЗАТ «Кримський Титан») доручає здійснення операцій з експорту своєї продукції - двоокису титана зі складу ЗАТ «Кримський Титан», а Комісіонер (ТОВ «Нафта-К») від свого імені здійснює продаж продукції Комітента на експорт за винагороду.
В силу пунктів 6.1 вказаних договорів усі валютні кошти від реалізації товару зараховуються на валютний рахунок комісіонера. Комісіонер зобов'язаний продати кошти, що надійшли на його валютний рахунок і перерахувати отримані від продажу кошти в національній валюті України, за мінусом комісійної винагороди, на розрахунковий рахунок Комітента. Комісіонер приймає на себе зобов'язання по виконанню контракту з іноземним контрагентом.
Ст. 1011 Цивільного кодексу України визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітент) за плату зробити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, по яких комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно і його ціну (ст.1012).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов цих договорів комісіонер (ТОВ «Нафта-К») уклав із покупцем - компанією «JETSОN CAPITAL LIMITED» - зовнішньоекономічний контракт № NК 05/03 ЕХ від 01.03.2005 р. на поставку пігментного двоокису титана.
При цьому, у п. 10 контракту «Юридичні адреси сторін» зазначено, що «JETSON CAPITAL LIMITED» зареєстрована 4th Fіoor-Westminster Tower, 3 Albert Embankment London SEI 7SP.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено проведеною по справі судово-економічною експертизою, ЗАТ «Кримський Титан» передало на комісію товар - двоокис титану ТОВ «Нафта-К», а ТОВ «Нафта-К» прийняло на комісію цей товар та виконало умови договорів комісії (реалізувало товар нерезиденту - компанії «JETSОN CAPITAL LIMITED», отримало валютну виручку, здійснювало продаж отриманих валютних коштів на валютному ринку України та перерахувало отримані від продажу валюти кошти на поточний рахунок Комітента).
Виконання умов комісійних угод Комісіонером підтверджується звітами комісіонера ТОВ «Нафта-К», зокрема, за період з травня 2006р. по липень 2007р., тобто за період, за який відповідачем зменшено бюджетне відшкодування.
Відвантаження комісіонером по зовнішньоекономічному контракту від 01.03.2005 р. № NК 05/03 ЕХ товару нерезиденту «JETSОN CAPITAL LIMITED» оформлено вантажними митними деклараціями.
Відповідно до Закону України від 16.04.1991 року №959 -Х11 «Про зовнішньоекономічну діяльність» контракт - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, направлене на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків в зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до п. 1.13 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201 та зареєстрованого в Мін'юсті України 21.09.2001 року за №833/6024, в угоді повинні указуватися місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).
Суд зазначає, що чинним законодавством України, зокрема ЦК України, ГК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21.06.95 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті, Положенням № 201, а також вживаним в Україні нормам міжнародного права (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу від 11.04.1980 р., Правила ІНКОТЕРМС) на резидента України не покладений обов'язок витребування у контрагента резидента документального підтвердження його реєстрації як платника податків.
Доводи відповідача, в обґрунтування своєї правової позиції про неналежність оформлення ВМД та неможливість їх покладення в основу застосування нульової ставки ПДВ по експортним операціям на те, що відповідно до відповіді компетентних органів Великобританії від 27.11.2007р., станом на 22.11.2007р. компанія «JETSON CAPITAL LIMITED» не зареєстрована як платник податків у Великобританії, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи Апостилю від 24 вересня 2008 року за номером Н-08990.08 та Свідоцтва про юридичний статус та фінансовий стан компанії від 17.09.2008р., Реєстратор компаній на Британських Віргінських островах, спираючись на Закон 2004 р. «Про комерційні компанії», засвідчив, що компанія «JETSОN CAPITAL LIMITED» зареєстрована на Британських Віргінських островах під № 335260, внесена до Реєстру компаній, сплатила всі належні до сплати збори, щорічні податки та неустойки, не знаходиться в стадії добровільної ліквідації, а також, що дій, пов'язаних з видаленням компанії із Реєстру компаній не здійснювалося.
Більше того, надана компетентними органами Великобританії інформація про те, що станом на 22 листопада 2007 року компанія JETSОN CAPITAL LIMITED не зареєстрована як платник податків у Великобританії, визнається судом такою, що не заслуговує на увагу, оскільки положення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на застосування «0» ставки податку в залежність від того, чи зареєстрований нерезидент платником податків. Єдина підстава для застосування «0» ставки податку це засвідчення експорту належно оформленою митною вантажною декларацією.
Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2005 р. № NК 05/03 ЕХ визнано судом недійсним або його недійсність прямо встановлена законом, відповідачем по справі не наведено.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи вантажно-митні декларації з питання належного їх оформлення, встановив наступне.
Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307, зареєстрованим в Мін'юсті України 24.09.97 р. за № 443/2247, у графі 8 «Одержувач/Імпортер» приводяться відомості про одержувача товарів, індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності), найменування та місцезнаходження юридичної особи (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі визначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства).
Крім того, відповідно до Інструкції, затвердженої у редакції наказу ДМС України від 07.11.2007 р. № 933 (набрала чинності з 01.01.2008 р.), у графі 8 наводяться відомості про одержувача - нерезидента, на адресу якого повинен бути доставлений товар згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) або іншим документом, який - стверджує наміри сторін.
Якщо нерезидент, на адресу якого повинен бути доставлений товар, не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі зазначається найменування (прізвище, ім'я) та місцезнаходження (місце проживання) одержувача та вчинюється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про нерезидента, що є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту).
Судом встановлено, що у графі 8 вантажно-митних декларацій «Одержувач» вказано: «JETSОN CAPITAL LIMITED» 14 th Fіоог - Wеstmіпstег Тоweг 3 АІвеrt Еmваnkment Lоndоп SЕІ 7SР ВЕЛИКОБРИТАНІЯ»., а також фірма «Ege Ninanyum Kimyevi Maddeler Sanayi Ve Tic LTD» Istanbul Turkey (Стамбул, Туреччина), яка згідно умовам контракту та інструкціям контрактоотримувача (компанії «JETSОN CAPITAL LIMITED») була вантажоодержувачем і відомості про яку зазначалися на зворотному боці вантажної митної декларації.
Пунктом 29 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванні вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314, зареєстрованим в Мін'юсті України 27.04.2005 р. за № 439/10719, встановлено, що завершення митного оформлення здійснюється посадовою особою митного органу шляхом: проставляння своїх підпису й прізвища та відбитка особистої номерної печатки в - графі D усіх аркушів ВМД;, поставлення відбитка особистої номерної печатки на товаросупровідних документах.
На всіх вантажних митних деклараціях, що були надані комісіонером та перелічені відповідно до його звіту, проставлені підписи й відбитки особистої номерної печатки інспектора митного органу, тим самим підтверджено завершення митного контролю і митного оформлення.
На підставі вимог пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ та постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
Такий напис вчинюється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.
Відповідно до п.5 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 р. № 163/121 та зареєстрованого в Мін'юсті України 26.03.2002 р. за № 295/6583, після фактичного вивезення товарів, задекларованих у ВМД у режимі експорту, за межі митної території України митний орган, що здійснював митне оформлення експорту, одержує від митного органу у зоні діяльності якого здійснювалося вивезення товарів, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в установленому порядку.
Згідно з п.7 зазначеного Порядку за відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів митним органом на п'ятому основному аркуші ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) (аркуші ВМД з позначенням "3/8") вчинюється запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" та зазначається дата фактичного вивезення.
На всіх вище перелічених експортних вантажних митних деклараціях, що надав комісіонер, є підтвердження, отримане в установленому порядку, про те, що задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України у повному обсязі.
Проаналізувавши зміст вищенаведених нормативно-правових актів та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначає права органів державної податкової служби, а також враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, суд не вбачає підстав вважати, що перевірка вантажно-митних декларацій на предмет належного чи неналежного їх оформлення відноситься до компетенції органів державної податкової служби, а тому вважає, що відповідач у висновках про те, що надані йому до перевірки ВМД не є належним чином оформленими, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для використання права на застосування нульової ставки ПДВ та підставою для формування від'ємного значення податку для подальшого визначення суми ПДВ до відшкодування, вийшов за межі наданих йому повноважень.
При таких обставинах справи у суду немає правових підстав до висновку про відсутність у позивача права на застосування «0» ставки з ПДВ за експортними операціями з поставки товару компанії JETSОN CAPITAL LIMITED.
Суд зазначає, що як вбачається з акту невиїзної перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009р., її висновки ґрунтуються також на матеріалах попередніх перевірок позивача, а саме: акту планової виїзної перевірки ЗАТ «Кримський Титан» №1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р., за яким було зменшено бюджетне відшкодування на 13963215,00грн., та акту невиїзної планової документальної перевірки № 1554/23-0/32785994 від 16.12.2008р., за яким було зменшено бюджетне відшкодування на 1587210,00грн., внаслідок чого сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ, встановлена за результатами даної перевірки, за вирахуванням ПДВ, зменшеного за результатами попередніх перевірок, склала 33512361,00грн. - 13963215,00грн. - 1587210,00грн. = 17961966грн.
Інших підстав для застосування до вищенаведених експортних операцій двоокису титану ставки оподаткування 20%, а не 0%, відповідачем не наведено.
Разом з тим, відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.
В той же час, акти попередніх перевірок позивача до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, а тому не можуть бути доказом завищення бюджетного відшкодування.
Більше того, судом встановлено, що прийняті на підставі акту планової виїзної документальної перевірки №1553/23-0/32785994 від 16.12.2008р. податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0000532310/0 від 19.12.2008р., №0000532310/1 від 24.01.2009р., №0000532310/2 від 14.05.2009р., №0000532310/3 від 22.06.2009р. про зменшення Закритому акціонерному товариству «Кримський Титан» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 12913153грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 645676,50грн. були оскаржені позивачем - ЗАТ «Кримський Титан» до Окружного адміністративного суду АР Крим, постановою якого від 20.07.2010р. по справі № 2а-6938/09/8/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011р., вищевказані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовані.
Прийняте на підставі акту невиїзної планової документальної перевірки № 1554/23-0/32785994 від 16.12.2008р. податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2008р. на 1587210,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 793605грн. також було оскаржено позивачем - ЗАТ «Кримський Титан» до Окружного адміністративного суду АР Крим, постановою якого від 27.01.2010р. по справі № 2а-7876/09/2/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010р., вищевказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (том 20 а.с. 65-67, 68-70)
Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 30.04.2009 року у справі № 2а-3035/09/5/0170 задоволені у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Нафта-К» до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виконанням укладеного з компанією «JETSОN CAPITAL LIMITED» експортного контракту № NК 05/03 ЕХ від 01.03.2005 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
П.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Як було встановлено судом та підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 28/11 від 18.11.2011 року, висновки акту перевірки Красноперекопської ОДПІ № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009р. щодо завищення ЗАТ "Кримський ТИТАН" сум бюджетного відшкодування за період з лютого 2006р. по липень 2008р. всього на загальну суму 16891936,80 гривень документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства не підтверджені.
Суд, оцінивши вказаний висновок судово-економічної експертизи № 28/11 від 18.11.2011р., в якому зазначено, що при проведенні дослідження експертом застосовувались методи документальної перевірки та співставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов'язань, в порядку ст. 86 КАС України та зіставивши його з іншими доказами у справі в їх сукупності, не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта.
За таких обставин, суд вважає, що зменшення відповідачем бюджетного відшкодування ЗАТ «Кримський Титан» за період з лютого 2006 року по липень 2008 року, всього на загальну суму 16891936,80 гривень є протиправним.
Крім того, суд зауважує, що п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 даного Закону України визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Як свідчать наявні в матеріалах справи податкові декларації з ПДВ за період з лютого 2006 року по липень 2008 року, а також додані до них довідки щодо залишків сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування, позивачем дотримано процедуру подання податкової звітності, встановлену підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, як слідує зі спірних податкових повідомлень-рішень, зазначені в них штрафні санкції в розмірі 8445968,40 гривень застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Проте, враховуючи необґрунтованість висновків Красноперекопської ОДПІ щодо заниження позивачем у перевіреному періоді суми податкового зобов'язання в розмірі 16891936,80 гривень, нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.
За таких обставин, суд вважає, що Красноперекопська ОДПІ неправомірно застосувала до операцій з продажу товарів на експорт через комісіонера - ТОВ «Нафта-К» - ставку оподаткування 20 %, внаслідок чого було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 16891936,80 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8445968,40 гривень.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000182310/1 від 17.08.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 11313284,76 гривень за основним платежем та 11313284,76 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 22626569,52 гривень, судом встановлено наступне.
Як зазначено в акті перевірки № 727/23-0/32785994 від 02.06.2009 року та рішенні Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 14.08.2009 року про результати розгляду первинної скарги, висновки яких покладені в основу вищевказаного податкового повідомлення-рішення, позивач 24.06.2008 року та 14.07.2008 року надав до Армянського відділення Красноперекопської ОДПІ уточнюючі розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2007 року з урахуванням уточнюючих коефіцієнтів.
Зокрема, у розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2007 року та жовтень, листопад 2007 року в розділі «Розміщення відходів» при розрахунку речовин, що скидалися у кислотонакопичувач, застосовувався коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів - 1 замість 3.
Відповідач зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.08.1999р. під № 544/3837, коригуючі коефіцієнти застосовуються відповідно до місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (Таблиця 2.4 Інструкції) та залежно від місця розміщення відходів (Таблиця 2.5 Інструкції).
Як стверджує відповідач, коригуючий коефіцієнт - 3, який встановлюється відповідно до місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі застосований позивачем вірно, оскільки кислотонакопичував знаходиться на відстані 1,5км від населеного пункту (с. Перекоп), що підтверджено картою-схемою кислотонакопичувача, яку виконано ВТП «СВ-2» 25.12.2005р.
Що ж стосується коригуючого коефіцієнту, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів, то за висновком відповідача, він застосований позивачем - 1 невірно.
Такий висновок зроблено відповідачем у зв'язку з наступним.
Як зазначив відповідач, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданий Рескомприроди, ЗАТ «Кримський Титан» отриманий 14.02.2006 року за № 433301 на підставі Звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин на кислотонакопичувач, розроблений ВТП «СВ-2» від 25.12.2005р. та затверджений 29.12.2005р. технічним директором ЗАТ «Кримський Титан» Калмиковим В.В.
Раніше інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосіеру від кислотонакопичувача не виконувалася, державний облік викидів забруднюючих речовин не здійснювався.
Так як ЗАТ «Кримський Титан» є промисловим підприємством по випуску хімічної продукції: пігментної двоокиси титану, мінеральних аммофосфатних добрив, залізо окисних пігментів та сірчаної кислоти, то в процесі виробництва продукції утворюються рідкі відходи у виді промислових стоків та шламопастоподібних відходів. Частина цих відходів, що не утилізується, надходить до спеціально організованого кислотонакопичувача, який є місцем видалення відходів.
Проектним завданням передбачений скид у кислотонакопичувач промислових стоків ЗАТ «Кримський Титан», які представляють собою відроблену сірчану та інші неорганічні кислоти, а також сульфати їх солей.
У період експлуатації кислотонакопичувача неодноразово допускалися відхилення від проекту, протягом довгострокового періоду експлуатація кислотонакопичувача велася і ведеться з порушенням рівневого режиму, також допускалися порушення по кислотності, що знаходиться у кислотонакопичувачі.
Об'єкт видалення відходів виробництва - кислотонакопичувач - не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря (здійснюється випаровування газів в атмосферу), у зв'язку з чим слід застосовувати коригучий коефіцієнт - 3 (Таблиця 2.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища).
За таких обставин, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 11313284,76 гривень, внаслідок чого до позивача також були застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 11313284,76 гривень.
Суд з даними висновками ДПІ не погоджується та вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Судом встановлено, що ЗАТ «Кримський «Титан» є промисловим підприємством з випуску хімічної продукції і в процесі виробництва продукції утворюються відходи, які розміщуються позивачем у кислотонакопичувачі, що є місцем видалення відходів.
Відповідно до вимог природоохоронного законодавства позивачем отримано ліміт на утворення відходів та дозвіл на розміщення відходів № 430001 від 08.08.2006р.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведені місця чи об'єкти місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
У таблиці 2.5 додатку № 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору встановлені корегуючи коефіцієнти "1" або "3", які застосовуються залежно від характеру місця розміщення відходів, зокрема:
- за розміщення відходів на спеціально створених місцях складування (полігонах), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення, застосовується корегуючий коефіцієнт "1";
- за розміщення відходів звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, застосовується корегуючий коефіцієнт «3».
Статтею 28 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР визначено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.
Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
Частиною 3 статті 28 Закону України «Про відходи» передбачено, що порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216 затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, в пункті 20 якого зазначено, що на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ (місць видалення відходів), визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.
Отже, документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, є виключно дані паспортів, які складаються відповідно до пункту 5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів на кожне місце видалення відходів.
До матеріалів справи позивачем надано Паспорт місця видалення відходів, який в установленому порядку затверджений: Радою міністрів АР Крим (реєстраційний № 16, дата реєстрації 22.12.2004 р.) та Херсонською облдержадміністрацією (реєстраційний № 34, дата реєстрації 19.11.2008р.).
Експлуатація даного кислотонакопичувача здійснюється відповідно до Інструкції з експлуатації кислотонакопичувача, розробленої Українським державним проектним конструкторсько-технологічним інститутом «УКРГІДРОСПЕЦБУДПРОЕКТ» у 1995 році на підставі проекту.
Термін дії Інструкції по експлуатації кислотонакопичувача продовжено до 2011 року протоколом технічної наради від 21.11.2001 року.
Згідно зазначеного паспорту та проектного завдання кислотонакопичувач є спеціально створеним і обладнаним місцем видалення відходів, призначеним для скиду промислових стоків позивача, які представляють собою сірчану і інші неорганічні кислоти, а також сульфати їх солей. В паспорті також зазначено, що до кислотонакопичувача скидаються відходи 2-го та 4-го класу небезпеки.
Разом з цим, у Паспорті не міститься жодних даних про те, що кислотонакопичувач є звалищем, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів від забруднення.
Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин на кислотонакопичувач, розроблений ВТП "СВ-2" від 25.12.05р., на який посилається в акті ДПІ, не може бути прийняти судом як належний доказ, оскільки він складений у 2005 році, а податкове зобов'язання позивачу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища визначено за 3 квартал 2007 року, жовтень та листопад 2007 року, і до того ж даний звіт не містить даних, що кислотонакопичувач є звалищем.
У порушення ст. 71 КАС України, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що кислотонакопичувач позивача є звалищем, відповідачем суду не надано.
Крім того, вказаний звіт не містить висновку про забруднення повітря від розміщення відходів в кислотонакопичувачі.
Таким чином, ДПІ в акті перевірки зробила висновок про необхідність застосування коефіцієнту «3» на підставі звіту, який зроблений на припущеннях, а не конкретних фактах та дослідженнях.
Разом з тим, відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Також суд звертає увагу на те, що згідно з паспортом килотонакопичувача він відноситься до категорії ММВ, яке захищає підземні води (п. 4.1. паспорта) та не призводить до газових викидів (п.4 розділ 5).
Більше того, як свідчать матеріали справи, Управлінням екологічної інспекції Перекопського регіону Республіканського комітету АР Крим при проведенні щоквартальних перевірок ЗАТ «Кримський Титан» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, не встановлені порушення щодо експлуатації кислотонакопичувача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності визначення коефіцієнту "3" в залежності від місця розміщення відходів, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.
Крім того, в матеріалах справи міститься також постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.10.2009р. по справі № 2а-6939/09/7/0170, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010р., якою встановлена правомірність застосування позивачем при розрахунку збору за розміщення відходів на спеціально створених місцях складування (полігонах), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення, корегуючого коефіцієнту 1 за 2 півріччя 2007р.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Окрім того, ні Законами України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», ні іншим нормативно правовим актом не визначено зміст поняття «звалище», що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.
Згідно п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 16.12.2008 № 1553/23-0/32785994 про порушення позивачем п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 Порядку встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. № 303 є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
Відповідно до акту виконаних робіт від 22.12.2011 року, підписаного між ТОВ «Кримське експертне бюро» (Виконавець) та ПАТ «Кримський Титан» (Замовник), роботи з підготовки висновку судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-7961/09/10/0170, виконані в повному обсязі на суму 18088,00грн., цей акт є підставою для відображення доходів у Виконавця та витрат у Замовника.
За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 18088,00 гривень.
У зв'язку зі складністю справи, судом 29.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 04.04.2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 16.06.2009 року №0000122310/0 та від 17.08.2009 року №0000122310/1, прийняти стосовно Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16891936,80 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8445968,40 гривень.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 17.08.2009 року № 0000182310/1, прийняте стосовно Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан", про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 22626569,52 гривень, в тому числі 11313284,76 гривень за основним платежем та 11313284,76 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 18088,00 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді Кудряшова А.М.
Ольшанська Т.С.
Сидоренко Д.В.