29 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1374/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» про припинення юридичної особи,
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби звернулася в суд із позовом про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід».
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- Луцькою ОДПІ для забезпечення належного податкового контролю за платником податків були підготовлені та направлені запити до податкової міліції на встановлення місцезнаходження відповідача, за результатами яких отримані довідки про відсутність юридичної особи за адресою реєстрації;
- факт відсутності товариства за місцем реєстрації підтверджується також актом від 18.04.2012р. про неможливість вручення акту перевірки, відповідно зазначені обставини в сукупності свідчать про здійснення відповідачем діяльності, що суперечить його установчим документам, а тому наявні усі підстави для припинення юридичної особи.
Позивач просить припинити юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» та зобов'язати державного реєстратора здійснити заходи, спрямовані на припинення даної юридичної особи.
Відповідно до статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснювався в порядку скороченого провадження.
Відповідачем 24.05.2012р. подано заперечення проти позову, у якому товариство просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав:
- місцезнаходженням товариства є м.Луцьк, вул.8-го Березня, 1, к.4/1, що підтверджується як довідкою з ЄДРПОУ, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, так і актами про проведення позапланових виїзних перевірок, що вручались працівникам ТзОВ «Медео-Захід»;
- факт оренди приміщення саме за вищевказаною адресою підтверджується договорами оренди та суборенди, договором про надання послуги на ADSL-підключення, платіжними дорученнями про сплату орендної плати та телекомунікаційних послуг;
- для забезпечення власної господарської діяльності товариством, на підставі наказів, прийнято на роботу працівників, сплачуються податки та внески до Пенсійного фонду;
- довідки про відсутність відповідача за місцезнаходженням складались працівниками органу ДПС без фактичного виїзду за адресою, в приміщенні податкового органу;
- на адресу товариства неодноразово надходили повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу і щоразу таке підтвердження надавалось у визначений законодавством термін, в зв'язку з чим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців немає запису про відсутність ТзОВ «Медео-Захід» за вказаним її місцезнаходженням.
Згідно з ч.4 ст.1832 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.1832 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
Дослідивши і оцінивши матеріали адміністративної справи та поданого відповідачем заперечення, суд вважає, що наявні достатні підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.11.2007р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №139670 та довідкою з ЄДРПОУ АА №035590/2157 від 24.09.2010р.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №139670 та п.1.4 Статуту місцезнаходженням товариства є: м.Луцьк, вул.8-го Березня, будинок 1, кімната 4/1.
Як вбачається з матеріалів справи, Луцькою ОДПІ 09.06.2011р, 03.11.2011р., 16.11.2011р. та 04.05.2012р. подавались запити №№ 605, 1242, 1286, 214 до податкової міліції на встановлення місцезнаходження платника податків - ТзОВ «Медео-Захід» за зареєстрованим місцезнаходженням: м.Луцьк, вул.8-го Березня, 1, кв.4/1, за результатами виконання яких працівниками податкової міліції складено довідки №507 від 09.06.2011р., №1192 від 03.11.2011р., №1280 від 16.11.2011р. та №153 від 07.05.2012р., які містять інформацію про те, що на момент проведення заходів за адресою реєстрації постійно діючого виконавчого органу юридичної особи та іншого органу чи особи, уповноважених діяти від імені товариства не виявлено.
В результаті встановлених обставин Луцькою ОДПІ надсилались повідомлення державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №16459/10/29-003 від 14.06.2011р., №26625/10/29-003 від 07.11.2011р., №28989/10/29-003 від 24.11.2011р.
Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо здійснення відповідачем діяльності, що суперечить його установчим документам в зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням.
Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд вважає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, ст. 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є:
- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
- надання податкових консультацій;
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
З системного аналізу вищевказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.
Водночас, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. N 667, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене підпунктом 20.1.12. Податкового кодексу України, не включає права на вимоги щодо припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Таким чином, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Водночас, судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з неподанням податкової звітності.
До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною третьою зазначеної правової норми визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Однією з конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому законом повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову.
Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень сторони процесу як суб'єкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.
Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.
Крім того, належні та допустимі докази здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить установчим документам в матеріалах справи відсутні.
Розділом 2 Статуту ТзОВ «Медео-Захід» визначено предмет діяльності товариства, яким передбачені всі напрямки діяльності.
Метою діяльності товариства є ідеально завбачуваний результат діяльності у певному напрямі, а предметом діяльності є способи, за допомогою яких підприємство бажає досягти мети.
За таких обставин відсутність товариства за місцезнаходженням не може слугувати доказом здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам. Такими доказами можуть виступати вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, ведення господарської діяльності невстановленими особами тощо.
При цьому судом також взято до уваги, що відповідачем належним чином доведено безпідставність твердження податкового органу щодо відсутності його за місцем реєстрації, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявні в матеріалах справи.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 69-71, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», «Про державну податкову службу в Україні», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук