вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
01 березня 2012 р. Справа №2а-890/12/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом
Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
від позивача - не з'явився:
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 881,34 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за 4 квартал 2010 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 17, ст. 20, ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки та розмірі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання 01.03.2012р. сторони явку своїх представників не забезпечили, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позивача, суд
ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Білогірською районною Державною адміністрацією АР Крим 01.07.1994р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.18).
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) є платником єдиного податку.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, про що свідчить повідомлення, яке надано позивачем (а.с. 4).
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2462-VI від 08.07.2010р. було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV, у тому числі до п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення.
Так відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р., № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно розраховано сума страхових внесків на 2010 рік, про що до Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, датований 31.03.2011 року та зареєстрованим УПФУ в Білогірському районі АР Крим 31.03.2011 року (а.с.5). Відповідно до розрахунку відповідачем вказана сума страхових внесків у розмірі 9,00 грн. щомісячно, що складає загальну суму страхових внесків за 2010 рік у розмірі 108,00 грн. (9,00 грн. Х 12 місяців). Позивачем також вказано, що сума страхових внесків у розмірі 108,0 грн. фактично сплачена.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р., № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
У відповідності до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 року встановлена у розмірі 888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року у розмірі 907 грн., з 1 грудня у розмірі 922 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період липень - вересень 2010р. у розмірі 294,82 грн. щомісячно (888 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (888 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже відповідач зобов'язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 року, щомісячно у розмірі 294,82 грн.
За період жовтень - листопад 2010р. відповідач був зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок щомісячно у розмірі 301,12 грн. (907 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (907 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже відповідач зобов'язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня по листопад 2010 року, щомісячно у розмірі 301,12 грн.
За грудень 2010р. відповідач був зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок щомісячно у розмірі 306,10 грн. (922 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (922 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Однак відповідачем, як вказано у звіті щомісячно сплачувались страхові внески у розмірі 9,00 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим згідно акту донарахування внесків № 29 були донараховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з липня по грудень 2010 року у розмірі 1738,80 грн. (а.с. 19), вказаний акт було отримано відповідачем під підпис.
Адміністративний позов про стягнення суми страхових внесків у розмірі 881,34 грн., як вказано позивачем у додаткових поясненнях, стосується виключно сум заборгованості ФОП ОСОБА_1 по сплаті донарахованих сум страхових внесків за 4 квартал 2010 року (а.с. 15).
Згідно акту донарахування внесків № 29 за 4 квартал 2010 року ФОП ОСОБА_1 була донарахована сума страхових внесків у розмірі 881,34 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до вимог п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.07.2004р. за № 64/8663, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
УПФУ в Білогірському районі АР Крим на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було прийнято та направлено на адресу відповідача вимогу № Ф 62 від 26.01.2011 року про сплату боргу в сумі 881,34 грн., вказана вимога була отримана відповідачем 17.02.1011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 6) .
Позивач уточнив позовні вимоги, вказавши, що на момент розгляду справи відповідачем частково сплачена сума боргу по страховим внескам та станом на 31.01.2012 року сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 по сплаті страхових внесків за 4 квартал 2010 року складає 815,07 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 815,07 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) на користь Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Островського, 3, р/р 25601010044701 Державний Ощадний банк м. Сімферополя, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300429) 815,07 грн. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік.
3. Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Петренко В.В.