вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 червня 2012 р. (15:04) Справа №2а-2520/12/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Реут А.Ю., за участю представників сторін:
від позивача - Казановська О.Р.,
від відповідача - Чичул О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморский"
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи. Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморский" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000261502 від 17.02.2012 року про нарахування Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Приморский" боргу за прострочення сплати податку на додану вартість за листопад-грудень 2008 року та червень-вересень 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач провів невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість. За результатами зазначеної перевірки було встановлено, що позивач порушив терміни сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, про що був складений акт та прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000261502 від 17.02.2012 року в розмірі 24654 гривень. Вважають це податкове повідомлення -рішення протиправним, оскільки ніяких порушень термінів сплати податкових зобов'язань за зазначений відповідачем період ними допущено не було.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 30.03.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи відповідача - Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим реорганізовано у Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби, яка є її повним правонаступником.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позов, просила останні задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повнму обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснила, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення -рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства, штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до ст.7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").
Статтею 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України
Як встановлено судом, позивач є юридичною особою та є платником податку на додану вартість.
26.01.2012 року відповідачем проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати позивачем податкового зобов'язання по ПДВ за період з 01.12.2008 року по 23.12.2011 року. За результатами цієї перевірки складено акт №244/15-2/31382340, згідно висновків якого встановлено порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання з ПДВ, а саме:
- №58558 від 01.12.2008 року за жовтень 2008 року на суму 9017 гривень, строк сплати 01.12.2008 року, а фактично сплачено в грудні 2010 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів;
- №61501 від 15.12.2008 року за листопад 2008 року на суму 8078 гривень, строк сплати 30.12.2008 року, а фактично сплачено в січні 2011 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів;
- №29041 від 20.07.2010 року за червень 2010 року на суму 23546 гривень, строк сплати 30.07.2010 року, а фактично сплачено в жовтні 2011 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів;
- №36409 від 20.08.2010 року за липень 2010 року на суму 27140 гривень, строк сплати 30.08.2008 року, а фактично сплачено в грудні 2011 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів;
- №38660 від 17.09.2010 року за серпень 2010 року на суму 30652гривень, строк сплати 30.09.2010 року, а фактично сплачено в грудні 2011 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів;
- №46258 від 20.10.2010 року за вересень 2010 року на суму 24839 гривень, строк сплати 01.11.2010 року, а фактично сплачено в грудні 2011 року, тобто з порушенням строку сплати понад 30 днів.
На підставі вказаного акту та проведеної перевірки відповідачем 17.02.2012 року прийнято спірне податкове повідомлення -рішення №0000261502, затримав сплату суми грошового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідно до ст. 126 ПК України зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 24654,40 гривень.
Суд вважає зазначене повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасування судом з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 11 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон), відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 9 цього Закону передбачає, що платники податків і зборів зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово -господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 4.1.1. ст.. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", діючій на момент подання позивачем звітності, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань зазначений в п. 4.1.4 цієї статті, згідно якої податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 4.2.5 ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним, або святковим операційний (банківський) день.
Статтею 5 (п. 5.3.1) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону для подання декларації платника податків.
Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Судом встановлено, що позивачем подавались до податкової інспекції наступні податкові декларації: №29041 від 20.07.2010 року за червень 2010 року на суму 23546 гривень, строк сплати 30.07.2010 року; №36409 від 20.08.2010 року за липень 2010 року на суму 27140 гривень, строк сплати 30.08.2008 року; №38660 від 17.09.2010 року за серпень 2010 року на суму 30652гривень, строк сплати 30.09.2010 року; №46258 від 20.10.2010 року за вересень 2010 року на суму 24839 гривень, строк сплати 01.11.2010 року. Як вбачається із наданих представником позивача платіжних доручень - а.с.15-21, вказані задекларовані суми ПДВ своєчасно та належним чином були сплачені.
Відповідач факт отримання зазначених коштів від платника податку не заперечує, що підтверджується змістом самого акту за результатами проведеної перевірки, проте ці кошти не були враховані податковою інспекцією за тим призначенням платежів, які були вказані у платіжних дорученнях, а були зараховані на відшкодування інших зобов'язань платника.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, в акті перевірки посилається на Закон України № 2181, відповідно до п. 7.7 ст. 7 якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Наведеним положенням законодавства встановлено поведінку платника податку у разі наявності в нього податкового боргу. Відповідач, як орган державної влади, в силу дії ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права, обов'язки і відповідальність органів державної податкової служби у випадках, в межах їх компетенції визначені ст. 11 Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні". Проаналізувавши обсяг прав відповідача суд приходить до висновку, що повноваженнями приймати рішення щодо сплати податків за платника податків, змінюючи призначення платежу, яким визначено які саме податкові зобов'язання та за який період виконуються платником податку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, -не наділений.
В силу дії ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порушення встановленого законодавством порядку та граничних строків сплати податків є підставою для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", а саме: у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що платник податку при здійснені платежу, у т.ч. в рахунок сплати податків, самостійно визначає цільове призначення такого платежу та його суму.
Недотримання платником податку граничних строків виконання узгоджених податкових зобов'язань є підставою для сплати ним штрафу, розмір якого перебуває у прямій залежності від періоду затримки виконання цих зобов'язань.
Оскільки відповідач не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів зі сплати податків, скеровуючи сплачені на виконання податкових зобов'язань кошти на погашення податкового боргу, його дії з віднесення платежів зі сплати ПДВ на серпень 2010 року погашення податкового боргу цього виду податків, що виник у попередні періоди, у тому числі на сплату штрафу, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому визначення позивачу податкового боргу є неправомірними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок затримки сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані вище періоди, викладений в акті перевірки, на підставі якого було винесене оскаржуване позивачем податкове повідомлення -рішення не відповідає дійсності, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім зазначеного, суд погоджується із поясненнями позивача стосовно неправомірності дій відповідача по прийняттю оскаржуваного повідомлення-рішення в частині стягнення боргу за листопад - грудень 2008 року з огляду на наступне.
Як вбачається із ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, оскільки податкові декларації подані позивачем відповідно в листопаді, грудні 2008 року, а самостійно визначена відповідачем сума грошових зобов'язань позивача, як платника податків мала місце лише в лютому 2012 року, тобто більше ніж 1095днів, суд також вважає зазначені дії протиправними, і відповідно і з цих підстав повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 11.06.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000261502 від 17.02.2012 року про нарахування Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Приморский" боргу за прострочення сплати податку на додану вартість в розмірі 24 654,40грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморский" витрати по сплаті судового збору в сумі 139,25 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.