вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 травня 2012 р. 12:35 Справа №2а-3329/12/0170/12
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора АР Крим
до Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим
при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.10р. №54/43-5
Суть спору: Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.10р. №54/43-5.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.12р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду та до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи відсутність поважних причин неявки відповідача у судове засідання, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Рішенням 43-ої сесії 5-го скликання Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. надано згоду ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 5).
25.01.12р. Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою направлено, в порядку ст.ст. 8,20 Закону України «Про прокуратуру», вимогу голові Войківської сільської ради ОСОБА_2 щодо надання у строку до 31.01.12р. належно завірені копії рішень ради про надання дозволів громадянам на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1, та інформацію про наявність містобудівної документації на квартал житлової забудови по вказаним вулицям, рішення про розробку. Вказати, чи проводилися громадські слухання. Надати протокол слухань та рішення про її затвердження (а.с. 10).
З відповіді Войківської сільської ради від 06.02.12р. №50/02-20 на вимогу прокуратури вбачається, що станом на 06.02.12р. питання про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу житлової забудови в с. Курортне за зазначеними вулицями на сесії Войківської сільської ради не розглядалося, рішення про затвердження не приймалося (а.с. 11).
12.03.11р. Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою направлено, в порядку ст.ст. 8,20 Закону України «Про прокуратуру», вимогу Голові Ленінської райдержадміністрації ОСОБА_3, в якій Керченська міжрайонна природоохоронна прокуратура просила у строк до 16.03.11р. через відділ містобудування та архітектури Ленінської райдержадміністрації надати інформацію щодо наявності містобудівної документації с. Курортне Ленінського району; інформації чи передбачено містобудівною документацією с. Курортне розміщення індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_1; якщо розміщення індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_1 не передбачено, чи можливе надання нових земельних ділянок без корегування в установленому законом порядку містобудівної документації або розроблення на квартал забудови іншої документації; чи розроблялася інша містобудівна документація щодо розміщення індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Листом від 16.03.11р. №01-39/161 Ленінською районною державною адміністрацією надано відповідь на вимогу прокуратури від 12.03.11р., з якої вбачається, що по с. Курортне Ленінського району є проект планування та забудови, розроблений інститутом «КримНДІпроект» в 1975 році. Строк реалізації - 20 років (а.с. 9).
З відповіді вбачається, що інформації щодо наявності в с. Курортне АДРЕСА_1 містобудівної документації щодо їх забудови в Ленінській районній державній адміністрації немає.
20.02.12р. Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор направив до Войківської сільської ради протест вих. № 57-230 вих.-12 із вимогою скасувати рішення Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. «Про згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1.» (а.с. 12).
Підставою для внесення протесту зазначено неможливість надання у власність земельної ділянки площею 0,10 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку без корегування Проекту планування та забудови с. Курортне та погодження його в установленому порядку або без відповідного розроблення та затвердження містобудівного обґрунтування розміщення такої ділянки.
Рішенням 14-ї сесії 6-го скликання Войківської сільської ради №11/14-6 від 29.02.12р. протест Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. «Про згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1.» відхилено (а.с. 14).
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. «Про згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1.», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону).
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Серед передбачених ст.12 Земельного кодексу України (далі -ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.
Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки, зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81 ЗК України).
Згідно статей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.2 ст.118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін..
На час прийняття оскаржуваного рішення №70/42-5 був чинний Закон України «Про планування і забудову територій», який встановлював правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Відповідно до ст.10 цього Закону планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягала у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Як встановлено вище згідно листа Ленінської районної державної адміністрації вих. №01-39/161 від 16.03.11р. в 1975 році інститутом «КримНДІпроект» був розроблений проект планування та забудови с. Курортне Ленінського району строком реалізації на 20 років.
При цьому, з листа Войківської сільської ради від 06.02.12р. №50/02-20 вбачається, що станом на 06.02.12р. питання про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу житлової забудови в АДРЕСА_1 на сесії Войківської сільської ради не розглядалося, рішення про затвердження не приймалося.
Таким чином, прийняття відповідачем рішення щодо надання згоди ОСОБА_1 на складання проекту відводу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, відбулося без корегування Проекту планування та забудови АДРЕСА_1 не передбачена, без погодження його у встановленому законом порядку та без відповідного розроблення та затвердження містобудівного обґрунтування розміщення земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Згідно зі ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання,надання громадянам земель сільськогосподарського призначення для інших потреб, ніж ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не допускається.
Таким чином, враховуючи, що прийняття відповідачем рішення щодо надання згоди ОСОБА_1 на складання проекту відводу земельної ділянки, розташованої по вул. Приморська в с. Курортне, відбулося без зміни призначення земельної ділянки з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель жилого фонду, суд зазначає, що і з цих підстав рішення Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. не можна визнати таким, що прийнято законно та обґрунтовано.
На підставі викладеного, приймаючи те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, розташованої на непередбаченій вулиці, діяв незаконно, з перевищенням наданих йому Законом повноважень, рішення №54/43-5 від 23.06.10р. має бути визнано протиправним та скасоване.
Щодо дотримання прокурором строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Зі штампу прокуратури на супровідному листі №126/02-20 від 12.03.12р. про направлення рішення Войківської сільської ради вбачається, що рішення 14-ї сесії 6-го скликання Войківської сільської ради №11/14-6 від 29.02.12р. про відхилення протесту Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою отримано позивачем 22.03.12р. (а.с. 13).
Зі штампу на конверті, в якому направлявся позов Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, вбачається, що позов до суду направлено 27.03.12р. (а.с. 18), тобто, в межах встановленого ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» 15-денного строку з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту.
Враховуючи, що адміністративний позов позивачем на пошту здано в межах встановленого ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» 15-денного строку з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту, суд зазначає, що строки звернення до суду прокурором не пропущені.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Войківської сільської ради Ленінського району АР Крим №54/43-5 від 23.06.10р. «Про згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1.».
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Котарева Г.М.