вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 травня 2012 р. о 15 годині 36 хвилин Справа №2а-3771/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Москаленка С.А., суддів Кисельової О.М., Шкляр Т.О., за участі секретаря судового засідання Фурлетової Г.Ю., представника позивача - ОСОБА_1, дов. № 1342 від 10.04.12р., представника відповідача - Ліхачова А.М., дов. № 41/1-5-7/п від 25.04.12р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання рішення про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_3, викладене в наказі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 21.02.2012 р. № 28 "Про прийняття рішення про анулювання ліцензій", у частині анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_3 серії АВ № 352790, строком дії від 28.08.2007 р. до 27.08.2012р. на право провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень загального користування, таким, що було прийнято з порушенням законодавства та його скасування.
Позов вмотивований тим, що рішення відповідача про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_3 на проведення господарської діяльності із надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. Так, позивач зазначає, що ним завчасно та у повному обсязі проведені заходи щодо узгодження паспорту маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК», відсутність якого стало підставою для анулювання ліцензії. Також, позивач не погоджується із таким рішенням відповідача з тих міркувань, що ФОП ОСОБА_3 проводиться обслуговування 16 маршрутів, при цьому паспорт не був узгоджений тільки за одним з них. Крім того, паспорт маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК» не був наданий, але був узгоджений на момент винесення відповідачем рішення про анулювання ліцензії. У зв'язку із викладеним позивач просить скасувати наказ відповідача від 21.02.12р. № 28 про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_3 на проведення господарської діяльності із надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень.
Ухвалами суду від 13.04.2012р. провадження у справі відкрито та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 13.04.2012р. задоволено клопотання позивача про забезпечення позову; зупинено дію наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 21.02.2012р. № 28 в частині анулювання ліцензії АВ №352790, строком дії з 28.08.2007 р. до 27.08.2012р., фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень загального користування.
У судовому засідання представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуваний наказ прийнято правомірно, оскільки позивачем не було виконано розпорядження Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті щодо усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, що виразилось у не забезпеченні оформлення паспорту маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК» згідно із Порядком розроблення та затвердження паспорту автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010р. № 278.
Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р., Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Таким чином, Головавтотрансінспекція під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що комісією Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (надалі - Територіальне управління) 10 та 11 січня 2012р. проведено позапланову перевірку за місцезнаходженням та в автотранспортних засобах ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 1 від 11.01.2012р. проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»(а.с.24-26).
Відповідно до акту перевірки виявлені порушення ФОП ОСОБА_3 вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а також пункту 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. № 176: паспорт міського регулярного маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК» не оформлено згідно із Порядком розроблення та затвердження паспорту автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010р. № 278.
На підставі вказаного акту Територіальним управлінням винесено розпорядження № 3 від 13.01.2012р. про усунення порушень Ліцензійних умов, яким відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в строк до 08 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_3 зобов'язано здійснити заходи щодо забезпечення виконання Ліцензійних умов, а саме, забезпечити оформлення паспорту міського регулярного маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК» згідно з Порядком розроблення та затвердження паспорту автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010р. № 278. У розпорядженні зазначалось, що інформацію про усунення порушень необхідно надати до Територіального управління в письмовій формі до 08.02.2012р.(а.с.38).
14 та 15 лютого 2012р. комісією Територіального управління проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено № 21/1-у про невиконання розпорядження Територіального управління щодо усунення порушень Ліцензійних умов від 13.01.2012р. № 3 (а.с. 22).
Наказом Головавтотрансінспекції від 21 лютого 2012 року № 28 прийнято рішення про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 ліцензії на проведення господарської діяльності з надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень пасажирів серії АВ № 352790 з 28.08.2007р. по 27.08.2012р., підставою для анулювання вказано акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» від 15.02.2012р. № 21/1-у (а.с.11).
Позивач, не погоджуючись із цим рішеннями відповідача, просить суд визнати його таким, що прийнятий із порушенням законодавства, та скасувати.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. до повноважень Головавтотрансінспекцією відноситься:
- здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів;
- здійснення у передбачених законодавством випадках ліцензування видів господарської діяльності, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування здійснює наступні функції:
забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;
затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом;
здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;
видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлюється, що підставою для анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
З викладеного вбачається, що до компетенції Головавтотрансінспекції входить повноваження щодо контролю виконання ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, прийняття розпоряджень щодо усунення порушень цих Ліцензійних умов, а також прийняття рішення про анулювання ліцензії з підстав невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010р. № 427 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 зазначених Ліцензійних умов ліцензіати, які виконують роботи з надання послуг з перевезення, зобов'язані надавати послуги з перевезення відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 N 176, та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568.
Пунктом 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту визначається, що умови регулярних перевезення пасажирів автобусами зазначаються у паспорті маршруту.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту визначено відповідним наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року N 278.
Як було встановлено, підставою для анулювання ліцензії позивача було незабезпечення усунення порушень вищевказаних норм Ліцензійних умов та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, що полягало у не оформленні паспорту міського маршруту № 41 «Упр. ЖРК - ВАТ КМК».
Позивачем у підтвердження позовних вимог надані документи, що свідчать про вжиття позивачем заходів для належного оформлення паспорту вказаного маршруту, як до проведення перевірки 11.01.2012р., так й після її проведення.
Так, листом від 27.12.2011р. позивач інформував відділ транспорту, зв'язку та дорожнього господарства Керченської міської ради про те, що на кінець року не узгоджені паспорти міських маршрутів, у тому числі № 41, за незалежними від нього обставинами, та просив при отриманні роз'яснень ДП «Придніпровська залізниця» щодо ліквідації або переобладнання залізничних переїздів, через які здійснюється автобусний рух, надіслати інформацію на його адресу для подальшого погодження паспортів маршрутів (а.с. 15).
05.01.2012р. позивачем отримано відповідь на зазначений лист, яким повідомлялось про ліквідацію або переобладнання переїздів ЖРК-2, ЖРК-3, Стройдеталь, у зв'язку із чим рекомендовано звернутись до відділу ДАІ м. Керч для узгодження паспортів маршрутів (а.с.16).
13.01.2012р. позивач звернувся до відділу ДАІ м. Керч про узгодження паспорту маршруту № 41 (а.с. 7). У відповідь позивачем 24.01.2012р. отримано висновок за режимами та дорожніми умовами на автобусному маршруті № 41, а також погоджений паспорт міського автобусного маршруту № 41 «ВАТ КМК - Аршинцево» (а.с.9). Зазначений паспорт погоджений відділом ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Керчі та автомобільно-технічної інспекції УДАІ ГУ МВС України в АРК 24 січня 2012року за № 53/41-2, назва маршруту № 41 «ВАТ КМК - Аршинцево», влітку - «ВАТ КМК- Горпляж».
Отже, викладене доводить, що позивач вживав заходи задля запобіганню вчиненню ним порушення вимог законодавства та оформленню паспорту маршруту № 41 ще до проведення перевірки. Крім того, після винесення розпорядження про усунення порушення, позивачем здійснювались заходи для оформлення паспорту маршруту № 41. Так, позивачем направлено до відділу ДАІ в м. Керч лист від 13.01.2012р. з прохання узгодити паспорт маршруту № 41.
Зазначене свідчить про добросовісне та сумлінне ставлення позивача до виконання вимог законодавства, що ставляться до регулярних перевізників пасажирів щодо оформлення дозвільних документів.
Проаналізувавши підстави прийняття відповідачем оспорюваного рішення, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем низки принципів, якими повинен керуватись суб'єкт владних повноважень при здійсненні своїх управлінських функцій.
Суд вважає, що відповідачем не дотримано принципу обґрунтованості прийнятого рішення, тобто не враховані усі обставин, що мають значення для прийняття рішення. Так, не прийнято до уваги ту обставину, що причини, за яких ФОП ОСОБА_3 не виконував Ліцензійні умови та не оформляв паспорту маршруту № 41, не залежать від його волевиявлення, а є наслідком об'єктивних обставин або невиконання функцій контролю за недіючими переїздами з боку ДП «Придніпровська залізниця».
Крім того, проігноровано відповідачем й той факт, що позивач обслуговує 16 маршрутів, тоді як ліцензію анульовано за відсутність паспорту лише на один з них. Крім того, інших порушень при проведенні перевірки позивача відповідачем не виявлено.
При винесенні оспорюваного рішення відповідачем порушено принцип пропорційності, зокрема, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Такого висновку суд дійшов з аналізу норм статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до яких відсутність паспорту маршруту є підставою для накладення на перевізника штрафу.
Відтак, відповідач непропорційно використав свої повноваження, прийнявши рішення про анулювання ліцензії позивача, у той час коли законодавством йому надано право застосувати більш м'який вид відповідальності як накладати штрафу.
Частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України встановлено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.
Відтак при анулюванні відповідачем ліцензії позивача, відповідач був зобов'язаний виходити із загальних вимог, встановлених ГК України, які передбачають підстави, порядок та умови застосування адміністративно-господарських санкцій.
Так, згідно ч.1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що позивач як протягом 2011р. так і протягом 2012року вживав усі залежні від нього заходи задля отримання паспорту маршруту №41.
Судом встановлено, що у 2011 році відділ ДАІ в м. Керч також не погоджував позивачу паспорт маршруту № 41 у зв'язку із наявністю на маршруті ділянок, які не відповідають вимогам безпеки перевезень (лист від 17.02.2011р. № 11/20-925). У листі зазначалось, що згідно із наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010р. «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» підставою для відмови у погодженні паспорту є фактори, які не забезпечують належного рівня безпеки перевезень - невідповідність стану проїзної частини вимогам безпеки перевезень.
Як пояснив позивач, у зв'язку із не вирішенням питання ліквідації або переобладнання переїзду за маршрутом № 41, паспорт цього маршруту у 2011 році був пролонгований, про що також свідчать наданий позивачем договір № 092 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 23.02.2011р.
Відтак, з викладеного вбачається, що відповідач знав про об'єктивність причин, за яких позивач не мав можливості належним чином оформити паспорт маршруту № 41.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснив всі залежні від нього заходи для недопущення порушення Ліцензійних умов, проте за незалежних від нього причин в установлений відповідачем строк не отримав паспорт маршруту.
Необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення також полягає у такому.
Як зазначалося вище, Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України N 278 від 07.05.2010р.
Пунктом 3.1. Порядку встановлено, що до затвердження організатором перевезень або замовником послуг приймаються паспорти маршрутів, які відповідають вимогам, визначеним у цьому Порядку.
Відповідно до п.3.3. Порядку після розроблення паспорт маршруту регулярних перевезень надається на погодження до відповідних органів Державтоінспекції МВС України і після отримання погодження - до відповідного організатора перевезень.
Згідно п.3.4. Порядку органи Державтоінспекції розглядають протягом 30 днів та в цей самий строк погоджують паспорти маршрутів (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надають обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні.
Погоджені органами Державтоінспекції паспорти маршрутів надсилаються до організатора перевезень, який протягом 30 днів, зокрема затверджує паспорт маршруту регулярних перевезень(п.3.5. Порядку).
Із системного налізу вказаних норм слідує, що строк розгляду та затвердження органами Державтоінспекції та організатором перевезень паспортів маршрутів складає 60 днів.
Розпорядженням відповідача №3 від 13.01.2012р. про усунення порушень Ліцензійних умов, було надано позивачу строк для усунення вказаних порушень до 08.02.2012р.
Проте, у такий строк позивач за незалежних від нього причин не міг отримати новий паспорт маршруту, оскільки строк розгляду та затвердження паспорту органами Державтоінспекції та організатором перевезень складає принаймні 60 календарних днів.
Відтак, встановлення відповідачем позивачу строку для усунення порушень Ліцензійних умов, у який заздалегідь неможливо виконати таке розпорядження суб'єкта владних повноважень, є протиправним та необґрунтованим.
Суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. Рішення повинно прийматись з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Також про недобросовісне ставлення відповідача до своїх управлінських функцій свідчить й той факт, що паспорт маршруту № 41 був погоджений 24 січня 2012р. відділом ДАІ в м. Керч, при цьому перевіркою від 15.02.12р. встановлено невиконання позивачем розпорядження та 21.02.2012р. прийнято рішення про анулювання ліцензії.
На підставі вищевикладене, суд зауважує відповідачу, що керуючись нормою закону суб'єкт владних повноважень в кожному конкретному випадку повинен правильно аналізувати ситуацію, використовувати свої повноваження пропорційно виявленому правопорушенню, враховуючи можливу чи заподіяну шкоду та інші негативні наслідки.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Актом перевірки від 15.02.2012р. за №21/1-у, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення про анулювання ліцензії, не встановлено надання позивачем послуг з перевезення пасажирів за маршрутом №41, паспорт якого не було оформлено.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач протягом січня - лютого 2012року порушував вимоги Ліцензійних умов та здійснював надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом №41.
Отже, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про анулювання ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_3 Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті порушено принципи, якими повинен керуватись суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій.
Відтак, наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 21.02.2012 р. № 28 "Про прийняття рішення про анулювання ліцензій" в частині анулювання ліцензій ФОП ОСОБА_3 серії АВ № 352790, строком дії від 28.08.2007 р. до 27.08.2012р. на право провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень загального користування є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку зі складністю справи судом 31 травня 2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 05 червня 2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 122, 158, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 21.02.2012 р. № 28 "Про прийняття рішення про анулювання ліцензій" в частині анулювання ліцензій фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 серії АВ № 352790, строком дії від 28.08.2007 р. до 27.08.2012р. на право провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень загального користування.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Головної державної інспекції на автомобільному транспорті витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.