79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.07.12 Справа № 5015/42/12
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів: Гриців В.М.
Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані»№ 91 від 28.03.2012 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2012 року
у справі № 5015/42/12
за позовом: ТзОВ «Гербом-холдінг», м. Володимир-Волинський
до відповідача: ТзОВ Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані», м. Червоноград
про стягнення 279 543,13 грн.
за участю представників:
від позивача: не викликався
від відповідача: Пашковський Я.В. -представник
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року змінено склад колегії, замість судді Мурської Х.В., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2012 року у справі № 5015/42/12 (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги ТзОВ «Гербом-холдінг»задоволено частково: стягнуто з ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»на користь ТзОВ «Гербор-холдінг»- 107 118,08 грн. основного боргу, 4 817,09 грн. пені та 2 238,71 грн. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що належними та допустимими доказами, а саме видатковими накладними підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 107 118,08 грн., яка підлягає до стягнення з останнього на користь позивача.
Щодо стягнення пені, місцевий господарський суд, керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 232 ГК України, самостійно здійснив перерахунок нарахування пені та встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4 817,09 грн.
Відмовляючи відповідачу в зарахуванні зустрічних позовних вимогах на суму 8 640,00 грн., місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність зобов'язань позивача за договором б/н від 15.03.2011 року на який посилається відповідач як на підставу зарахування зустрічних однорідних вимог.
Окрім цього, приймаючи рішення господарський суд першої інстанції, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не доведено, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено, не подано жодних доказів значної простроченої заборгованості відповідача перед іншими постачальниками, а також доказів того, що майно відповідача перебуває в банківській та податковій заставі.
ТзОВ Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані»не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу № 91 від 28.03.2012 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що розділом 5 договору сторони погодили, що ціни на товари, що поставляються вказуються в узгоджених між сторонами специфікаціях. Ціни на кожну окрему купівлю продукції, яка постачається, вказується в рахунок-фактурі, який виставляється покупцю згідно замовлення. Однак, в матеріалах справи відсутні та не надано доказів надання продавцем (позивачем) рахунків -фактур, у встановленому договором порядку, необхідних для здійснення оплати, в наслідок чого відповідач не був належним чином повідомлений про настання моменту оплати, розміру та строків здійснення оплати, а відтак добросовісно вважав, що для нього не настав обов'язок здійснення оплати. З огляду на наведене, апелянт вважає, що на момент звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не були порушенні його права, оскільки у останнього не настав обов'язок по оплаті поставленого товару.
Також, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги та не досліджено, на якій підставі здійснювався відпуск продукції, оскільки відповідно до п. 4.2 договору, після узгодження з покупцем асортименту, ціни та кількості продукції в партії, продавець підтверджує замовлення. Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані оригінали замовлень, а отже і невідомо чи правомірно здійснювалась поставка ТзОВ «Гербол-холдінг»продукції, чи було погоджено асортимент, ціну та кількість продукції в партії.
Крім цього, не погоджується апелянт із висновком місцевого господарського суду про недоведеність наявності зустрічних вимог на суму 8 640,00 гри., в силу договору б/н від 15.03.2011 року, відповідно до якого ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»зобов'язувалось доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту визначення, а ТзОВ «Гербор-холдінг»зобов'язувалось сплатити вартість послуги за умовами вищевказаного договору. Оскільки, відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Таким чином, зважаючи на приписи ст.ст. 202, 203 ГК України, та ст.ст. 601, 603 ЦК України, враховуючи те, що позивач та відповідач мали один до одного однорідні грошові вимоги, строк виконання яких настав, ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»було вправі заявою про зарахування зустрічних вимог зарахувати у вартість поставленої сировини, товарів і комплектуючих для меблів за договором № 002/ГХ/П від 11.01.2011 року, вартість наданих послуг по доставці вантажу за договором б/н від 15.03.2011 року на суму 8 640,00 грн..
Щодо порушення норм процесуального права, то скаржник вважає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач направив копію позовної заяви відповідачу без опису вкладення, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку статті 63 ГПК України.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу № 230- від 07.05.2012 року та представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, просять залишити апеляційну скаргу ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»без задоволення, а рішення -без змін. Зокрема, позивач вважає, що матеріалами справи доведено факт існування заборгованості за поставлену продукцію, а подання апеляційної скарги свідчить, на думку позивача, про затягування розгляду справи та небажання відповідача погашати заборгованість. Також, представник позивача зазначив, що заява про зарахування зустрічних вимог не може братись судом до уваги, оскільки виконання зобов'язань за договором б/н від 15.03.2011 року, відповідачем перед позивачем не доведена жодними належними та допустимими доказами.
На вимогу ували Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року ТзОВ «Гербол-Холдігн»подано розрахунок № 319 від 25.06.2012 року заборгованості та пені станом на 07.12.2011 року та виписку по рахунку, а відповідачем -ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»копії платіжних доручень.
В судовому засіданні 26.06.2012 року оголошено перерву до 05.07.2012 року на 1020 год. для прийняття постанови, про що сторони були повідомлені під розписку.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:
11.01.2011 року між ТзОВ «Гербол-Холдігн»та ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»укладено договір купівлі-продажу № 002/ГХ/П (а.с. 9), відповідно до умов якого (п. 1.1), продавець (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) сировину, товари і комплектуючі для меблів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість в строки та в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору, поставка продукції по даному договору проводиться згідно письмового замовлення покупця.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка продукції продавцем здійснюється окремими партіями після отримання продавцем замовлення на партію продукції від покупця. Після узгодження з покупцем асортименту, ціни та кількості продукції в партії продавець підтверджує замовлення. Узгоджене сторонами замовлення впорядковується у накладних (п. 4.2. договору). Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого продавцем на вартість замовленої партії продукції (п. 6.2. договору).
Як стверджує позивач, що згідно видаткових накладних №№ РН-0000180 від 28.01.11 року, РН-0000181 від 28.01.2011 року, РН-0000402 від 14.02.2011 року, РН-0000536 від 25.02.2011 року, РН-0000957 від 31.03.2011 року, РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437від 17.05.2011 року, РН-0001442 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002552 від 26.07.2011 року, РН-0002627 від 29.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року (а.с. 21-34), відповідачем було отримано товари та комплектуючі для меблів, загальною вартістю 115 119,38 грн.. Претензій щодо кількості та якості одержаної продукції відповідачем не заявлялось.
Однак, як стверджує позивач, що свої договірні зобов'язання згідно договору відповідач не виконав, та оплатив поставлену продукцію частково, в наслідок чого виникла заборгованість станом на 07.12.2011 року в сумі 110 415,88 грн.
14.09.2011 року позивач скерував на адресу відповідача претензію № 1 (а.с. 17), з вимогою сплатити заборгованість в сумі 128 625,85 грн. (в т.ч. 13 506,44 грн. пені) до 14.10.2011 року, яка залишена відповідачем без відповіді. З огляду на наведене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення даної суми заборгованості.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 статті 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до п. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами(стаття 629 ЦК України).
Умовами, укладеного між сторонами договору № 002/ГХ/П від 11.01.2011 року, як на підставу виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманої продукції, як вважає позивач, встановлено, що поставка продукції проводиться згідно письмового замовлення покупця (п. 3.1).
Порядок поставки сторони визначили у розділі 4 договору, відповідно до п. 4.1 якого, поставка продукції продавцем здійснюється окремими партіями після отримання продавцем замовлення від покупця.
Після узгодження з покупцем асортименту, ціни та кількості продукції в партії, продавець підтверджує замовлення. Узгоджене замовлення сторонами впорядковується в накладних.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, та представниками сторін пояснено, що поставка товару відбувалась не у відповідності з умовами укладеного договору, без замовлення покупця.
В накладних, які містяться в матеріалах справи (а.с. 22-29, 32), підставою поставки зазначено інші договори.
Крім того, в податкових накладних, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с. 56, 58, 60), підставою для відпуску продукції зазначено договори купівлі-продажу, виникнення зобов'язання по яких позивачем в позовній заяві не зазначено.
На вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року, подати зазначені договори купівлі-продажу, представник позивача в судовому засіданні та в письмовому поясненні від 26.06.2012 року пояснив, що дати та номери договорів, вказаних у накладних зазначено автоматично програмою 1С.
Здійсненні відповідачем проплати за отриману продукцію (копії платіжних доручень, виписки ПриватБанку «Клієнта»- ТзОВ «Гербол -Холдігн»), свідчать, що відповідач здійснював платежі не у відповідності до умов укладеного договору, пунктом 6.1 та 6.2 якого встановлена оплата на протязі 30 банківських днів з отримання товару та на підставі виставленого продавцем рахунку -фактури на вартість замовленої партії продукції, а на власний розсуд, в призначенні платежу посилався на неіснуючий рахунок-фактуру, який продавцем не виставлявся, та за «меблі»згідно заявки, яка продавцю не направлялась. Однак, дані кошти продавцем прийнято як оплату за отриману продукцію, тому підстав не зараховувати дані кошти в оплату не має.
Надавши оцінку в сукупності вищезазначеним доказам, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що поставка товару по накладних № РН-0000180 від 28.01.2011 року, № РН-0000181 від 28.01.2011 року, № РН-0000402 від 14.02.2011 року, № РН-0000536 від 25.02.2011 року, № РН-0000957 від 31.03.2011 року, № РН-0001437 від 17.05.2011 року, № РН-0001442 від 17.05.2011 року, № РН-0002552 від 26.07.2011 року, № РН-0002627 від 29.07.2011 року, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, було здійснено не у відповідності до умов договору, а свідчить про те, що була позадоговірною і до правовідносин сторін положення договору купівлі-продажу № 002/ГХ/П від 11.01.2011 року застосуванню не підлягають, в тому числі щодо відповідальності відповідача, передбаченої розділом 8 (п.8.3) за несвоєчасну оплату за отриману продукцію.
Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача щодо стягнення пені до задоволення не підлягають.
Місцевий господарський суд не повністю дослідив обставини справи, не надав вірної юридичної оцінки доказам у справі, а тому прийшов до помилкового висновку, про виникнення між сторонами прав та обов'язків на підставі договору купівлі-продажу та невірно застосував його пункти щодо відповідальності покупця у вигляді пені.
Судом встановлено, що у видаткових накладних № РН-0000180 від 28.01.2011 року, № РН-0000181 від 28.01.2011 року, № РН-0000402 від 14.02.2011 року, № РН-0000536 від 25.02.2011 року, № РН-0000957 від 31.03.2011 року, № РН-0001437 від 17.05.2011 року, № РН-0001442 від 17.05.2011 року, № РН-0002552 від 26.07.2011 року, № РН-0002627 від 29.07.2011 року, відповідач отримав продукцію на суму 107 118,08 грн.
Видаткові накладні № РН-0000963 від 01.04.2011 року, № РН-00001437 від 17.05.2011 року, № РН-0001976 від 22.06.2011 року, № РН-0002243 від 11.07.2011 року, на суму 23 811,18 грн. не містять підпису особи та печатки юридичної особи, яка отримувала товар за договором, що ставить під сумнів дані докази як належні та допустимі, та підставно, в силу ст.ст. 33 -36, 43 ГПК України відхилені місцевим господарським судом як доказ, що підтверджує поставку продукції.
Однак, у товарно-транспортній накладній № 12 ААБ від 17.05.2011 року з підписом та відтиском печатки відповідача, є відомості про вантаж згідно накладної № РН-0001437 від 17.05.2011 року на суму 15 809,88 грн..
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зарахування даної накладної як доказу у справі, що підтверджує поставку товару на суму 15 809,88 грн..
Враховуючи здійснену відповідачем оплату за отриману продукцію, яка підтверджена виписками з банку позивача та платіжними дорученнями відповідача, і які враховані позивачем при здійсненні розрахунку, відображеного в акті звірки (а.с. 13-14), місцевим господарським судом вірно зроблено висновок про стягнення з відповідача 107 118,08 грн. боргу.
Апеляційна інстанція погоджується із висновком місцевого господарського суду і не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо зарахування однорідних вимог шляхом подання відповідачем заяви від 15.03.2011 року.
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідачем не доведено доказами у справі, що строк виконання зобов'язання ТзОВ «Гербор -холдінг»по договору надання транспортних послуг настав, оскільки ні в суді першої, та в суді апеляційної інстанції, доказів виникнення у позивача зустрічного зобов'язання не підтвердив.
Твердження відповідача про порушення позивачем при зверненні до господарського суду з позовом вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України, а саме направлення копії позовної заяви відповідачу без опису вкладення, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку статті 63 ГПК України, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний опис вкладення до листа, направленого відповідачу, а саме ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані» (а.с. 37).
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 року в частині стягнення з ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»на користь ТзОВ «Гербол-Холдігн»4 817,09 грн. пені, 96,34 грн. судового збору -скасувати.
3. В цій частині прийняти нове рішення. В позові ТзОВ «Гербол-Холдігн»про стягнення з ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»4 817,09 грн. пені, 96,34 грн. судового збору -відмовити.
4. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
5. Стягнути з ТзОВ «Гербол-Холдігн»(44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул.. Луцька, 211А, код ЄДРПОУ 30088756) на користь ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»(80100, Львівська обл., м. Червоноград, пр. Шевченка, 18А, код ЄДРПОУ 22363743) - 48,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..
суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.