донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.07.2012 р. справа №5009/1017/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Зубченко І.В.,
суддів:Радіонової О.О., Татенка В.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Яковлев В.С. за довіреністю б/н від 13.03.2012р., Бабушкін В.В. за довіреністю б/н від 13.03.2012р.
від відповідача:Ємець А.Ю. за довіреністю б/н від 02.07.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від24.04.2012р. (повний текст підписано 27.04.2012р.)
у справі№5009/1017/12 (суддя Немченко О.І.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99», м. Костянтинівка, Донецька область
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати», м. Запоріжжя
простягнення основного боргу у сумі 60246,18грн., пені у сумі 3991,10грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99», м. Костянтинівка, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати», м. Запоріжжя, про стягнення основного боргу у сумі 60246,18грн., пен у сумі 2302,56грн.
В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 60246,18грн., пеню у сумі 3991,10грн. Заяву б/н від 17.04.2012р. суд першої інстанції прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. (повний текст підписано 27.04.2012р.) у справі №5009/1017/12 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Запорізькі напівфабрикати»на користь ТОВ «Кристалл-99»основний борг у сумі 60246,18грн., пеню у сумі 3884,77грн., судовий збір у сумі 1606,28грн., в решті позовних вимог про стягнення пені відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №64 від 21.10.2011р. позивач поставив гофроящики на загальну суму 65246,18грн., а відповідач, відповідно, прийняв цей товар, що підтверджується видатковою накладною №1226 від 05.11.2011р., яка підписана сторонами та скріплена печатками товариств. На підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №1376 від 05.11.2011р. відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 5000грн., тому позивач направив відповідачу претензії з вимогою здійснити оплату за поставлений товар. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 60246,18грн. Позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 60246,18грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені судом. Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання у період з 27.11.2011р. по 30.04.2012р. у розмірі 3991,10грн. Оскільки рішення прийнято судом за результатами судового засідання 24.04.2012р. та стягнення суми пені наперед, тобто станом на 30.04.2012р. чинним законодавством не передбачено, судом першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення пені задоволено частково, а саме в сумі 3884,77грн. за період з 27.11.2011р. по 24.04.2012р.
ТОВ «Запорізькі напівфабрикати», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. у справі №5009/1017/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Так, скаржник зазначив, що моментом виконання грошового зобов'язання прийнятого відповідачем за договором №64 від 21.10.2011р., відповідно до пункту 5.1. цього договору та положень ст.530 Цивільного кодексу України є пред'явлення йому рахунку на сплату, однак позивачем не доведено факт надіслання такого рахунку та до позовної заяви не додано його копію. Крім того, в довіреності №240, яку надає в якості доказу позивач, відсутній підпис в графі «зразок підпису особи, яка одержала довіреність», через що неможливо встановити, яка саме особа отримала товар за видатковою накладною №1226 від 05.11.2011р. Таким чином позивачем не доведено факт отримання поставленої продукції уповноваженою відповідачем особою.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу у справі №5009/1017/12 до провадження.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.
Представник скаржника у судовому засіданні 03.07.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представники позивача у судовому засіданні 03.07.2012р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2011р. між ТОВ «Кристалл-99»(постачальник) та ТОВ «Запорізькі напівфабрикати»(покупець) був укладений договір №64, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупця вироби із гофрокартону -ящики, короби, прокладки, листи та інші вироби із гофрокартону, у відповідності з розмірами узгодженими з покупцем, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1. договору).
Ціна, якість, асортимент, строки виготовлення та поставки узгоджуються попередньо сторонами (пункт 1.2. договору).
Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору постачальник постачає товар покупцю на умовах DDP у відповідності з ІНКОТЕРМС-2000 (Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів); постачальник поставляє виготовлений товар партіями в строки узгоджені з покупцем; поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника за його рахунок або за згодою сторін; прийом товару по кількості та якості здійснюється покупцем в момент передачі товару постачальником.
У пунктах 4.1., 4.2. договору передбачено, що покупець сплачує товар, який поставляється за цінами узгодженими сторонами попередньо; у разі зміни ціни постачальник узгоджує її з покупцем. Згідно пункту 4.3. договору загальну суму договору складає сума всіх накладних.
Відповідно до пункту 5.1. договору покупець здійснює оплату за кожну відвантажену партію товару на підставі рахунку протягом 21 календарного дня.
Прийом-передача по кількості здійснюється згідно товаросупровідних документів, по якості -згідно вимогам нормативно-технічної документації (пункт 6.1. договору).
У разу порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочки пеню, яка нараховується від суми простроченого платежу за поставлений товар в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом строку затримки оплати (пункт 8.2. договору).
Згідно пункту 11.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в залежності від того, яка із вказаних обставин настане раніше.
Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Згідно статті А.1. умов DDP продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.
Факт передачі гофроящиків на загальну суму 65246,18грн. з ПДВ підтверджується видатковою накладною №1226 від 05.11.2011р. з підписом в графі «Прийняв»представника відповідача, посвідченого печаткою ТОВ «Запорізькі напівфабрикати». У видатковій накладній сторонами були узгодженні: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки.
Посилання відповідача на те, що в довіреності №240 від 05.11.2011р., яка додана позивачем в якості доказу, відсутній підпис в графі «Зразок підпису особи, яка одержала довіреність», а отже, неможливо встановити, яка особа отримала товар за видатковою накладною №1226 від 05.11.2011р. і відповідно довести факт поставки та отримання товару відповідачем, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки довіреність оформлюється і видається саме покупцем і саме покупець несе відповідальність за правильність її оформлення.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст.97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.
Таким чином скріпивши своєю печаткою видаткову накладну відповідач прийняв вказаний товар, отже саме накладною, підписаною з боку відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем гофроящиків. Також, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач не відмовився від поставленої продукції, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не представив. В свою чергу, 05.11.2011р. позивачем була виписана податкова накладна №35 із зазначенням загальної суми з ПДВ -65246,18грн. та посилання на договір поставки.
Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
На виконання пункту 5.1. договору позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №1376 від 05.11.2011р. у сумі 65246,18грн.
Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №64 від 21.10.2011р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції та виставлення рахунку на сплату. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, враховуючи положення пункту 5.1. договору належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату у сумі 5000грн., що підтверджується платіжним дорученням №1132 від 23.12.2011р., в призначенні платежу якого вказано, що оплату здійснено за гофртару згідно рахунку №1376 від 05.11.2011р.
Таким чином, на час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача склала 60246,18грн. Вказана заборгованість також підтверджується в акті звірки взаємних розрахунків між сторонами, підписаного станом на 01.02.2012р.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 60246,18грн. підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 3991,10грн. за період з 27.11.2011р. по 30.04.2012р., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положення пункту 8.2. договору, вірно із дотриманням положень пункту 5.1. договору, визначив момент виникнення права вимоги (граничний строк оплати 26.11.2011р.), а також відсутність у чинному законодавстві норми щодо стягнення суми пені наперед, виходячи з того, що рішення прийняте за результатами судового засідання 24.04.2012р., та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, а саме в сумі 3884,77грн. за період з 27.11.2011р. по 24.04.2012р., та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 106,33грн.
З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. (повний текст підписано 27.04.2012р.) у справі №5009/1017/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. (повний текст підписано 27.04.2012р.) у справі №5009/1017/12 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. (повний текст підписано 27.04.2012р.) у справі №5009/1017/12 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Надруковано 6 примірників: 2 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -АГС; 1 -ГС