79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.07.12 Справа № 5015/921/12
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Кравчук Н.М.
суддів МирутенкаО.Л.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Регіональна будівельно-технічна компанія" від 08.06.2012р.
на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012р.
у справі № 5015/921/12
за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Укрсоцбанк", м.Львів
до відповідача ТзОВ "Регіональна будівельно-технічна компанія", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача ОСОБА_3, м. Львів
про стягнення 928 682,31 грн. суми заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Бачинський О.М. - представник
від відповідача: Топоровський Я.П. -представник
від третіх осіб: не з'явився
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам позивача та відповідача роз'яснено.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., в склад колегії замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2012р. у справі №5015/921/12 (суддя Довга О.І.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" задоволено повністю та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна будівельно-технічна компанія" на користь позивача 365963,40 грн. боргу та 7319,26 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зважаючи на те, що відповідач своєчасно та в повному об'ємі не виконав зобов'язання, які виникли на підставі договору інвестування будівництва житлового будинку № 01-03 від 04.01.2006р з внесеними до нього змінами та договору уступки вимоги № 602/25-058 від 20.02.2008р., вимоги позивача щодо стягнення заборгованості підставні та обґрунтовані.
Не погоджуючись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна будівельно-технічна компанія" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи та невірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим просить назване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до вирішення Франківським районним судом м.Львова справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна будівельно-технічна компанія" про визнання недійсним договору №04-01 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 05.07.2012р. (вх.№4276 від 05.07.2012р.), а також в судовому засіданні представник позивача спростовував доводи скаржника та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, яка була повідомлена належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 20.06.2012р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012р. у справі №5015/921/12 залишити без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Регіональна будівельно-технічна компанія" та ОСОБА_3 04.01.2006 року укладено договір № 01-03 інвестування будівництва житлового будинку, відповідно до якого Відповідач зобов'язався здійснити будівництво житлового будинку у АДРЕСА_1 та передати третій особі трикімнатну квартиру загальною площею 82,35 кв. м.
08.02.2008р. ОСОБА_3 перерахувала на рахунок ТзОВ "Регіональна будівельно-технічна компанія" 54900грн. В подальшому, з метою фінансування об'єкту будівництва, ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 61 597,80 доларів США відповідно до укладеного з ПАТ „Укрсоцбанк" договору кредиту № 602/25-056 від 20.02.2008р. Дані кошти в сумі 311 063,40 грн. ОСОБА_3 сплатила 21.02.2008р. на рахунок ТзОВ "Регіональна будівельно-технічна компанія" .
Окрім того, 20.02.2008 р. між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою було укладено договір про внесення змін до Договору № 01-03 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р., відповідно до якого сторони домовились, що у разі невиконання інвестором (Третя особа) або забудовником (Відповідач) умов цього договору, або невиконання/неналежного виконання інвестором (Третя особа) протягом 60 календарних днів зобов'язань за договором кредиту, забудовник (Відповідач) зобов'язаний не пізніше десяти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги банку перерахувати отримані від інвестора (в т.ч. і за рахунок кредиту) кошти на користь банку.
Одночасно, 20.02.2008р. сторони уклали договір уступки вимоги № 602/25-058, відповідно до якого третя особа ОСОБА_3 передала Позивачу ПАТ „Укрсоцбанк" право вимоги на кошти за договором № 01-03 від 04.01.2006р. та додатковою угодою до цього договору від 04.01.2006р., під умовою настання однієї з відкладальних умов, серед яких невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_3 умов договору кредиту або розірвання договору № 01-03 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р.
26.08.2009р. укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №602/25-056 від 20.02.2008р., якою суму кредиту збільшено до 67 098,05 доларів США. В зв'язку з цим, Позивачем, Відповідачем та Третьою особою 26.08.2009р. було внесено зміни до договору уступки вимоги № 602/25-058 від 20.02.2008р.
В порушення умов договору № 01-03 від 04.01.2006р. інвестування будівництва житлового будинку, Відповідач своїх зобов'язань не виконав та обумовленого будівництва не здійснив, внаслідок чого Третя особа не виконала умов договору кредиту в частині повернення кредитних коштів та відсотків.
22.03.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою перерахувати на користь банку кошти, інвестовані ОСОБА_3 на будівництво квартири, в тому числі 61 597,80 доларів США, що були надані в кредит.
Даної вимоги Відповідач не виконав, що стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.
За вказаних обставин, внаслідок порушення Відповідачем зобов'язань за договором № 01-03 від 04.01.2006р. інвестування будівництва житлового будинку чи порушення Третьою особою умов договору кредиту №602/25-056 від 20.02.2008р., Позивач на підставі договору уступки вимоги №602/25-058 від 20.02.2008р.(з урахуванням внесених договором від 26.08.2009р. змін) та договору від 20.02.2008р. про внесення змін до договору № 01-03 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р., отримав право вимоги на кошти за договором №01-03 від 04.01.2006р., що включає в себе як сплачені Третьою особою на користь Відповідача кошти в сумі 365963,40грн. так і завдані Третій особі збитки внаслідок невиконання Відповідачем умов договору №01-03 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 365963,40грн. боргу.
Щодо доводів скаржника, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Оскільки матеріали справи містять всі необхідні документи, на підставі яких суд першої інстанції зміг самостійно встановити всі обставини справи, доводи скаржника в цій частині безпідставні. При цьому, слід зазначити, що у випадку визнання недійсним договору №04-01 інвестування будівництва житлового будинку від 04.01.2006р. таке рішення може слугувати підставою для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна будівельно-технічна компанія" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника. Оскільки скаржником сплачено лише 850грн. судового збору, сума судового збору в розмірі 2809,63грн. підлягає до стягнення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 року у справі №5015/921/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна будівельно-технічна компанія" залишити без задоволення.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна будівельно-технічна компанія" (79053, м.Львів, вул.Наукова,36/215, код ЄДРПОУ 32968045) в дохід Державного бюджету 2809,63грн. судового збору за розгляд апеляційного скарги.
3. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2012р.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Суддя Якімець Г.Г.