01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
10.07.2012 № 5011-65/2176-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Дзюбка П.О.
Сотнікова С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Демент ?єв Є.О. - представник за довіреністю №5 від 7.12.2011 року;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі № 5011-65/2176-2012 (суддя Головіна К.І.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ
про стягнення 17027,72 грн.
В лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 17027,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № К 047483 від 21.10.2008, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Сітроєн», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ФАВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» позивачем було направлено останньому регресну вимогу про виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просив стягнути з відповідача суму в розмірі 17 027,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі № 50011-65/2176-2012 (суддя Головіна К.І.) позов ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 17027,72 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» страхове відшкодування в сумі 16927,73 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» витрат по сплаті судового збору в розмірі 1600,17 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, а тому до нього перейшло право вимоги, яке він пред'явив до відповідача. Заборгованість перед позивачем за договором страхування підтверджується матеріалами справи, відповідачем дана заборгованість не спростована, недоведене припинення зобов'язання в частині суми боргу будь-яким способом передбаченим законом. В той же час місцевим судом позов задоволено частково, а саме зменшивши суму страхового відшкодування на суму франшизи.
При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 3, 5, 22, 27, п. 6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 16, ст. 26 Закону України «Про страхування»,ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 ГПК України, ст. 599, ч.1 ст.1191 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі № 50011-65/2176-2012 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована ти, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що в адміністративних матеріалах стосовно ДТП, що трапилось 05.06.2009 року в місті Києві по вул. Азербайджанській, 32-а, відсутні докази, які підтверджують законні підстави експлуатації забезпеченого транспортного засобу водієм ОСОБА_2, а тому у ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відсутні підстави віднести дану особу до категорії осіб, цивільно-правова відповідальність, яких, на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3614109, а відповідно не має підстав класифікувати дану пригоду як страхову подію.
В судовому засіданні 10.07.2012 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав зазначених в відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що сторони у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2009 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сітроєн», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ФАВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Сітроєн, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2009 р. у справі № 3-3495/09 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до звіту про вартість матеріального збитку № 2283 від 07.07.2009 розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Сітроєн», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП склав 10 678,78 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 30.07.2009, рахунку-фактури № 703 від 06.06.2009, сформованого страхового акту № 1682-1439/09 від 14.08.2009, листа-розпорядження вигодо набувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27.07.2009, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» перерахувало на користь вигодонабувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму страхового відшкодування у розмірі 17 027,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 474 від 22.09.2009.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, в матеріалах справи міститься відповідь Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві на запит ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» №0331 від 14.02.2012, в якому повідомляється, що відносно водія ОСОБА_2, який став учасником ДТП 05.06.2009 року в м. Києві по вул. Азербайджанській, 32-а, складено адміністративний протокол за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же час відносно останнього не складався протокол за ч.1 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність особою за керування транспортним засобом, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України доданої до листа №5595/7-3-11 від 13.03.2012 року поліс ВС 3614109 має тип договору - 1.
Отже, згідно ст. 15.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3614109, цивільно-правова відповідальність водіїв, які експлуатують автомобіль «ФАВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, винного у вчиненні ДТП, застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (поліс № ВС/3614109, ліміт відповідальності - 25 500,00 грн., безумовна франшиза -99,99 грн.).
Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування».
19.11.2009 позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 05.06.2009 р. із вимогою за вих. № 6072 від 19.11.2009 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 17 377,72 грн.
Листом від 12.04.2010 за вих. № 03/05564 ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що, винний у вчиненні ДТП водій, не мав законних підстав для управління автомобілем.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «ФАВ», державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № К-047483 від 21.10.2008, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно чинного законодавства України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Сума відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування складається з матеріального збитку, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Разом з тим аназілуючи норм ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які регулюють інші відносини (регресні), можна зробити висновок, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у межах понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту, коефіцієнту зносу, суми податку на додану вартість, тощо.
Отже, відповідно до ст. 1991 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Положеннями п. 6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Місцевим господарським судом встановлено, що умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «ФАВ» № ВС/3614109 від 15.01.2009 року передбачено франшизу у розмірі 99,99 грн.
Отже, за таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що, сума страхового відшкодування становитиме: 17 027,72 (загальний розмір матеріальної шкоди) - 99,99 грн. (сума франшизи) = 16 927,73 грн., а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Енергетик» в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 16 927,73 грн.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводи позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно зроблено висновок про те що є підстави для часткового задоволення позовних вимог в сумі 16 927,73 грн.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Регресна вимога за вих. № 6072 від 19.11.2009 міститься в матеріалах справи та отримана відповідачем 28.11.2009, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення та відповіддю страхової компанії-відповідача за вих. № 03/05564 від 12.04.2010.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення виплати відповідачем на користь позивача згідно вказаної регресної вимоги.
Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі стосовно неповного дослідження обставин справи, а саме стосовно відсутності доказів на підтвердження експлуатації забезпеченого транспортного засобу водієм ОСОБА_2 на законних підстави. Оскільки, скаржником не надано доказів, що водій винний в ДТП, тобто ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем на незаконних підставах. Крім того, дані твердження скаржника спростовуються матеріалами справи, а саме відповіддю Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві на запит скаржника №0331 від 14.02.2012 року, відповідно до якою стосовно ОСОБА_2 протокол на підставі ч.1 ст. 126 КУпАП за керування автомобілем на незаконних підставах не складався, що є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження законних підстав експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 16927,73 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі не надали доказів оплати наданих послуг у встановлених договором строки і розмірах та не навели підстав для звільнення від обов'язку їх оплатити.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 47, 32-34, 43, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі № 5011-65/2176-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - без задоволення.
Справу № 5011-65/2176-2012 передати до господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Дзюбко П.О.
Сотніков С.В.