донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2012р. справа № 5006/17/8/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівЛомовцевої Н.В. , Принцевської Н.М
за участю представників сторін:
від позивача:Мозгова І.В. за довір. № б/н від 26.03.2012р.
від відповідача:Захаров О.С. за довір. № 118 від 24.10.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від28.05.2012р.
по справі№ 5006/17/8/2012 (Шилова О.М.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" м. Донецьк
додочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Донецьк
простягнення боргу у сумі 237021,77грн., пені у сумі 62809,45грн., 3% річних у сумі 16340,08грн. та інфляційні витрати в сумі 44949,57грн.
Господарський суд Донецької області (суддя Шилова О.М.) рішенням від 28.05.2012р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс»м. Донецьк (далі -ТОВ «Мікс») та стягнув з дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Донецьк (далі -ДП «Донецький облавтодор») основний борг в сумі 237021,77грн., інфляційні витрати у сумі 40018,79грн., три процента річних у сумі 16340,08грн., пеню у сумі 1581,85грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5899,27грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. по справі № 5006/17/8/2012 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що видатковими накладними №№ 100-103 від 17.05.2010р., № 104 від 31.05.2010р., № 106 від 03.06.2010р., № 107 від 26.07.2010р., № 112 від 16.11.2010р. не передбачено строк для оплати товару, а окремої вимоги не заявлено, тому відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача по оплаті не настав, а тому не є законними і похідні нарахування інфляційних, трьох процентів річних та пені; акт звірки розрахунків не є належним і допустимим доказом, крім того, з боку відповідача не підписувався та відсутня печатка підприємства.
Заявник також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого він заявив до прийняття рішення суду.
Крім того, відповідач з посиланням на ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України вважає, що договір від 23.01.2006р. є укладеним лише на 1 рік.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ТОВ «Мікс»звернулось до господарського суду з позовом до ДП «Донецький облавтодор»про стягнення 361 120,87грн., з яких: основний борг в сумі 237021,77грн., інфляційні витрати в сумі 44949,57грн., три процента річних у сумі 16340,08грн. та пеня у сумі 62809,45грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 02-007 від 23.01.2006р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2006р. між ТОВ «Мікс»(Постачальник) та ДП «Донецький облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(Покупець) укладено договір на поставку продукції № 02-007, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у встановлені Договором та Специфікаціями до нього строки у власність Покупця «товар» - паливо пічне (з продуктів нафтопереробки), паливо котельне в кількості та за цінами, передбаченими в Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та строки, встановлені Договором та Специфікаціями до нього.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.4. Договору асортимент, кількість, ціна кожної партії товару встановлюється на підставі Специфікації до Договору. Специфікація є невід'ємною частиною Договору. Сума Договору складається з сум Специфікацій на партії товару.
Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору перехід права власності на товар підтверджується випискою Постачальником накладної на відпуск товару. Дата накладної має відповідати даті прийняття товару на складі Покупця. Приймання-передача товару на складі Покупця здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку оформлено довіреність на отримання товару. Довіреність оформлюється згідно з вимогами Інструкції № 99 від 16.05.1996р.
Покупець здійснює розрахунок за отриману партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, вказаній у накладній Постачальника. Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Зміна строків оплати товару можлива лише після підписання додаткової угоди сторонами (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку сторін (п. 6.1. Договору).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору №02-007 від 23.01.2006р. позивач поставив відповідачу товару на суму 599610,41грн, що підтверджується видатковими накладними: №100 від 17.05.2010р. на суму 83420,28грн., №101 від 17.05.2010р. на суму 84705,07грн., №102 від 17.05.2010р. на суму 81811,90грн., №103 від 17.05.2010р. на суму 82723,39грн., №104 від 31.05.2010р. на суму 78619,58грн., №106 від 03.06.2010р. на суму 66008,06грн., №107 від 26.07.2010р. на суму 82632,98грн., №112 від 16.11.2010р. на суму 39689,15грн., який був отриманий уповноваженим представником відповідача - Косухіним Є.О. на підставі довіреностей № 127 від 17.05.2010р., № 139 від 27.05.2010р., № 167 від 26.07.2010р. та № 220 від 19.11.2010р.
Відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 360700,00грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим заборгованість склала 238910,41грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України був здійснений залік зустрічних однорідних вимог між сторонами на суму 1888,64грн., яка була зарахована позивачем як оплата згідно з Договором за видатковою накладною № 104 від 31.05.2010р., тому заборгованість відповідача за поставлений товар склала 237021,77грн. (а.с. 34 т.1).
Апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 237021,77грн., оскільки останнім не надано суду доказів щодо погашення цієї суми.
Доводи відповідача щодо ненастання строку спростовується умовами пункту 3.1. договору, яким сторони передбачили строк оплати.
Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 44949,57грн. та три процента річних у сумі 16340,08грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних та трьох процентів річних, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 16340,08грн. та інфляційних витрат в сумі 40018,79грн. В решті цих вимог судом відмовлено обґрунтовано.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 62809,45грн.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконання обов'язків за кожний день прострочення.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача пені у сумі 1581,85грн., яка нарахована на заборгованість у сумі 39689,15грн. за видатковою накладною № 112 від 16.11.2010р. за період з 14.03.2011р. по 15.06.2011р. з врахуванням строку позовної давності.
Посилання заявника апеляційної скарги на ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено узгодження сторонами поставок товару у 2006р., 2007р., 2008р., 2010р., що підтверджується відповідними специфікаціями.
Доводи апеляційної скарги висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції не спростовують.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. по справі № 5006/17/8/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. по справі № 5006/17/8/2012 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: Н.В. Ломовцева
Н.М. Принцевська
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. г/с Дон. обл.