01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
02.07.2012 № 5011-18/2832-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.
за участю представників
від позивача: Брус О.М. - дов. від 10.05.2012 року б/н
від відповідача 1: Семак І.А. - дов. від 10.08.2011 року б/н
від відповідача 2: Семак І.А. - дов. від 03.01.2012 року б/н
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" на ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 року
у справі № 5011-18/2832-2012 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (м. Київ)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" (м. Київ)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Лайн" (м. Київ)
про стягнення 220 549 грн. 71 коп.
встановив:
До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Лайн" про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 220 549 грн. 71 коп., в тому числі: 171 075 грн. 62 коп. основного боргу, 14 375 грн. 84 коп. в якості 3% річних, 35 098 грн. 25 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою від 10.05.2012 року господарський суд м. Києва припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та повернув з Державного бюджету України на користь ТОВ „УніКредит Лізинг" 4 420 грн. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ТОВ „УніКредит Лізинг" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 року № 5011-18/2832-2012 та передати справу на розгляд господарського суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року позивачу було відновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-18/2832-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 02.07.2012 року представник позивача підтримувала вимоги своєї апеляційної скарги. Представник відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена, ухвала господарського суду м. Києва має бути скасована повністю, а справу передано на розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
29.07.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 737-LD, відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах, передбачених у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.
Ціна предмета лізингу становить 1 143 986 грн. 25 коп. (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.4 договору від 29.07.2008 року № 737-LD строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.
Згідно з п. 7.1 договору від 29.07.2008 року № 737-LD складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
У п. 14.8 договору від 29.07.2008 року № 737-LD зазначається, що він набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.
31.07.2008 року предмет лізингу вантажний авто бетонозмішувач KARRENA на базі Mercedes Benz ACTROS 3241B № шасі WDB9333051L338180 був переданий лізингодавцем лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.
В додатковій угоді від 31.07.2008 року № 1 до договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD сторони домовилися, що ціна предмета лізингу, що постачається за цим контрактом, становить еквівалент 156 145,97 євро у т. ч. ПДВ, що на день підписання акту приймання-передачі становить 1 143 986 грн. 25 коп., у т. ч. ПДВ.
В зв'язку з вищевикладеним, сторони домовилися змінити графік платежів (додаток № 2 до договору).
29.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (лізингодавець), Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-Лайн" (поручитель) уклали договір поруки № 737/SUR, згідно з п. 1.1. якого відповідно до умов договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD, укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000 євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 29.07.2008 року № 737/SUR поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані в вимозі.
Пунктом 1.3 договору поруки від 29.07.2008 року № 737/SUR передбачено, що поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.
Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором (п. 3.8).
Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, в редакції Закону України від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Дана норма закону викладена також у п. 12.4 договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD.
Внаслідок прострочення відповідачем 1 сплати лізингових платежів позивач листом від 07.09.2009 року № 916 відмовився від договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD з 21.08.2009 року.
Відповідно до акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD предмет лізингу було повернуто лізингоодержувачем лізингодавцю 20.08.2009 року.
Місцевий господарський суд погодився з доводами відповідачів про те, що позивачем сума боргу розрахована невірно і становить 169 819 грн. 35 коп., з яких 127 832 грн. 45 коп. основна заборгованість, 11 684 грн. 45 коп. 3% річних, 30 302 грн. 45 коп. інфляційні втрати.
Цей розрахунок зроблений на підставі п. 14.9 та 14.10 договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD.
Відповідно до п. 14.9 договору від 29.07.2008 року № 737-LD відмова будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобов'язаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього договору, а також витрати, пов'язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим договором.
Згідно з п. 14.10 договору від 29.07.2008 року № 737-LD у випадку відмови, лізингодавець за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум (зокрема, лізингових платежів), окрім комісії за організацію, має утримати, зарахувати та залишити суми у розмірі збитків (повністю або частково), як визначено лізингодавцем згідно з умовами цього договору і повернути різницю лізингоодержувачу.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що наслідками відмови лізингодавця від договору є наступне:
- лізингоодержувач зобов'язаний у будь-якому випадку сплатити комісію за організацію, а також збитки і витрати, пов'язані з розірванням договору;
- лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу все сплачене ним по договору, за вирахуванням комісії за організацію та збитків.
Отже, відповідно до договору, внаслідок відмови лізингодавця від договору, у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків, яких, однак, лізингодавець не поніс.
Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки ним невірно застосовано дані положення договору фінансового лізингу (п. 14.9 та п. 14.10), оскільки фактично лізингодавець за користування предметом лізингу вартістю 1 143 986 грн. 25 коп. за період з 31.07.2008 року по 20.08.2009 року мав би сплатити лізингодавцю комісію за організацію договору лізингу 1 800 Євро (яка є складовою першого лізингового платежу) та збитки, щодо яких місцевий господарський суд встановив факт їхньої відсутності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, про те, що відмова від договору, зазначена в п. 14.9 та п. 14.10 договору стосується відмови від договору до передання предмета лізингу від лізингодавця лізингоодержувачу, про що зазначено в п. 14.8 договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD. В той же час поняття відмови від договору визначене в п. 14.9 та в п. 14.10 не стосується поняття відмови від договору, визначеного в п. 12.4 договору (яке застосовується для відмови від договору після передачі предмета лізингу).
Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у позивача перед відповідачем 1 не могло виникнути заборгованості на підставі п. 14.9 та п. 14.10 договору, а відтак ним не могло бути здійснено зарахування зустрічних позовних вимог.
Сам предмет лізингу за час користування ним відповідачем 1 напротязі більш ніж одного року мав знецінитися, тому твердження відповідачів про те, що у випадку повернення відповідачем 1 позивачу предмету лізингу всі кошти мають бути йому повернуті не ґрунтується на положеннях закону та на умовах договору.
Місцевий господарський суд приходячи до висновку, що лізингодавець має повернути всі платежі, крім комісії за організацію договору (1800 Євро) та понесених збитків (збитки відсутні) не посилався ані на норму закону, ані на пункт договору, та безпідставно погодився з розрахунками відповідачів, що лізингодавцю має бути сплачено 127 832 грн. 45 коп. основного боргу у вигляді комісії, в той час як розмір комісії за весь період дії договору становив 172 372 грн. 86 коп. за розрахунками відповідачів.
Також місцевим господарським судом не було звернуто увагу на те, що в розрахунку відповідачів загальна сплачена лізингоодержувачем сума значиться у розмірі 336 705 грн. 71 коп., а сума заборгованості лізингодавця за п. 14.10 договору значиться у розмірі 278 437 грн. 46 коп. Таким чином різниця, за розрахунками відповідачів, між сплаченою лізингоодержувачем сумою і сумою, яку йому, на думку відповідачів, має повернути лізингодавець, складає лише 58 268 грн. 25 коп.
Тобто арифметично сума боргу відповідачів перед позивачем (комісія лізингодавця) менша, ніж та яку вони розрахували для стягнення (127 832 грн. 45 коп.), і з якою погодився місцевий господарський суд, та меншою ніж розмір комісії лізингодаця, розрахованої відповідачами за весь період дії договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD.(172 372 грн. 86 коп.) та комісії за організацію (1 800 Євро або 13 727 грн. 84 коп.).
Розрахунок основної заборгованості лізингодавця базувався на різниці між нарахованими лізингодавцем за період дії договору платежами (515 340 грн. 24 коп.) та загальною сплаченою лізингоодержувачем сумою (344264 грн. 62 коп.), яка становила 171 075 грн. 62 коп.
Відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач невірно стверджує, що відповідачем 1 додатково сплачено по договору 185 грн. 60 коп. платежем від 27.05.2010 року. Вказані кошти були сплачені за іншим договором фінансового лізингу від 15.08.2008 року № 763-LD між тими ж сторонами.
Також відповідач 1 зазначає, що платежі по договору в розмірі 4 873 грн. 31 коп. (від 15.09.2009 року) і 2 500 грн. (від 16.10.2009 року) були сплачені на користь позивача безпідставно, адже були здійснені після припинення договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що платіж у розмірі 185 грн. 60 коп. не слід враховувати при визначенні розміру заборгованості відповідачів за договором фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD.
В той же час платежі, здійсненні після закінчення договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD (20.08.2009 року) у розмірі 4 873 грн. 31 коп. (від 15.09.2009 року) і 2 500 грн. (від 16.10.2009 року) не є безпідставним збагаченням позивача, оскільки як визначають самі відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу, у відповідача 1 існувала заборгованість по сплаті лізингових платежів, відтак, як вбачається з виписки з банківського рахунку за наявності у цих платежах призначення „оплата за лізинг" вони правомірно були враховані позивачем для погашення заборгованості за договором фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD.
Таким чином розмір основної заборгованості лізингоодержувача, здійсненої позивачем, мав би бути 171 261 грн. 22 коп.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи те, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (застосування арифметично невірного розрахунку та визначення суми комісії лізингоодержувача без посилання на певні норми закону чи положення договору), прийшов до висновку, який не базується на обставинах справи (щодо тлумачення п. 14.9 та п. 14.10 договору фінансового лізингу від 29.07.2008 року № 737-LD так ніби у даному спорі у позивача виник обов'язок повернути відповідачу 1 всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію і збитків), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала, прийнята господарським судом м. Києва 10.05.2012 року по справі № 5011-18/2832-2012 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" на ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 року по справі № 5011-18/2832-2012 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 року по справі № 5011-18/2832-2012 скасувати повністю.
3. Матеріали справи № 5011-18/2832-2012 передати на розгляд господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__05.07.2012 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Майданевич А.Г.
Мальченко А.О.