01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
03.07.2012 № 58/434
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.
за участю представників:
від позивача: Джуринська І.В. - представник за довіреністю б/н від 14.07.2011 р.
від відповідача: Живиця О.О. - представник за довіреністю № 437 від 04.01.2012р.
третя особа: ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_1 від 26.11.1998 р.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р.
у справі № 58/434 (головуючий суддя Блажівська О.Є., судді Мандичев Д.В., Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р.
Суть рішення та апеляційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р.
Позивач просив задовольнити позов з чотирьох підстав. По-перше, спірний договір підписаний не уповноваженим працівником ТОВ "Центр Ниокр". По-друге, рішення про укладення договору, сума якого перевищує вартість майна позивача, у відповідності до положень статуту повинно прийматись загальними зборами товариства, а не одноособово працівником. По-третє, вказана угода, за доводами позивача є зловмисною угодою, наслідками якої є звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться у користуванні відповідача. В четверте, спірна угода є фіктивною.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. у даній справі відмовлено повністю в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" про визнання недійсним договору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем своїми наступними діями було схвалено спірний правочин, а тому він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені домовленістю сторін. Інші доводи (підстави) не знайшли свого підтвердження в матеріалами справи.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Центр Ниокр" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Так, апелянт зазначає, що в преамбулі спірного договору міститься посилання на наказ № 29-в від 13.10.2010р., яким призначено ОСОБА_4 виконуючим обов'язки директора. Проте, у відповідності до ст. 145 ЦК України та положень статуту товариства призначення виконавчого органу, навіть і тимчасово, відноситься до виключної компетенції загальних зборів, які відповідного рішення не приймали. За наведеного, позивач вважає, що спірний договір укладений особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить ст. ст. 92, 303, 207 ЦК України. та є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 203 ЦК України. Також апелянт вказує на те, що спірна угода є зловмисною домовленістю, оскільки укладена з умислом створити для позивача негативні наслідки, які полягають у визнанні його банкрутом. Спірна угода, за доводами позивача, є також фіктивною, оскільки укладена без наміру створення правових наслідків. Третя особа та відповідач, підписуючи дану угоду, створили зобов'язання, які завідомо не могли бути виконані позивачем у зв'язку з відсутністю достатніх грошових коштів.
Апелянт відмічає, що в результаті укладення спірної угоди у позивача виникають зобов'язання з перерахування коштів на суму, що у декілька раз перевищує вартість основних засобів та вартість всього майна позивача. Таким чином, рішення про укладення спірного договору згідно ч. 2 ст. 98 ЦК України повинно було прийматися загальними зборами, а не одноосібно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012р. апеляційна скарга ТОВ "Центр Ниокр" прийнята до провадження, її розгляд призначено на 03.04.2012р.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.
В зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався ухвалою суду від 05.06.2012 р. на 03.07.2012 р.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/1 від 02.07.2012 р., змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І. Вказаний склад колегії спочатку розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у даній справі та прийняв постанову.
03.07.2012 р. представником ТОВ «Торговий дім завод Євроформат» через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надано додаткові пояснення по справі, в яких відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулося 18.04.2012 р. представником позивача було заявлено, що позивач готовий повернути цінні папери, проте за інформацією ліквідатора до нього не звертались з цього приводу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та наполягав на тому, що позивач не хоче повертати цінні папери.
Третя особа заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання третьої особи від 18.04.2012 р. про витребування у позивача належним чином засвідчену копію проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «Центр Ниокр» станом на 20.03.2012 р. з підстав викладених в ст. ст. 32-34 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів Київський апеляційний господарський суд, -
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат" (продавець, відповідач) в особі директора Голованя В.М., який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" (покупець, позивач) в особі виконуючого обов'язки директора (радника директора) ОСОБА_4, що діяв на підставі наказу № 29-в від 13.10.2010 р. був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору наступні цінні папери:
Вид та форма випуску ЦП: іменний інвестиційний сертифікат;
Назва емітента: ПрАТ "КУА "Славутич-інвест" (ПВІФНЗ "Інвестиційні стратегії
Код ЄДРПОУ: 23848885
Код ЄДРІСІ: 233748
Код випуску: UA4000030837
Форма існування ЦП: без документарна
Номінальна вартість ЦП: 1000,00 грн.
Одиниця виміру ЦП: штуки
Кількість ЦП: 7714
Загальна вартість ЦП: 7655000, 00 грн.
Умовами (п. 2.1) договору передбачається, що покупець зобов'язується сплатити загальну суму договору, зазначену в п. 1.1.11 даного договору на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.12.2011 р.
Так, згідно договору, позивач отримав відстрочку при розрахунку за отримане майно на строк більше одного року.
Згідно п. 2.2 договору, продавець зобов'язується не пізніше 22.10.2010 р. надати покупцю ЦП у кількості, зазначеній в п. 1.1.9 даного договору з оформленням акту приймання-передачі ЦП.
20.10.2010 р. між покупцем та продавцем підписано акт прийому-передачі цінних паперів за договором.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано доводами апеляційної скарги, що 21.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат" в особі директора Голованя В.М., який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" в особі радника директора ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 1 від 12.01.2010 р. був укладений попередній договір, згідно якого сторони зобов'язалися у строк протягом 9 календарних місяців з дати підписання цього договору укласти договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує цінні папери (а.с. 91 т.1).
Звертаючись з позовом про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним, позивач, зокрема, посилається на ст. 98 ЦК України, а також на ту обставину, що від імені ТОВ «Центр Ниокр» він був підписаний не уповноваженою на це третьою особою, оскільки 14.10.2010 р. протоколом загальних зборів позивача № 23 директором було призначено засновника, який володіє 100% статутного капіталу - Погорілого А.В. Директор Погорілий А.В. не уповноважував ОСОБА_4 підписувати будь-які угоди, зокрема спірний договір.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі №54/74 (за позовом ТОВ «Торговий дім завод Євроформат» до ТОВ «Центр Ниокр» третя особа Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним протоколу (рішення) загальних зборів та визнання недійсним змін до статуту), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р. визнано недійсним рішення засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Ниокр», оформлене протоколом № 26 від 08.12.2010 р. про зменшення статутного капіталу Товариства.
У вказаному рішенні місцевого господарського суду встановлено, що на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Центр Ниокр» від 30.10.2006 р. (протокол № 4) зареєстровано зміни до Статуту за реєстраційним № 10691050019004719 від 08.11.2006 р., відповідно до яких статутний капітал підприємства встановлено в розмірі 6 033 200,00 грн.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Центр Ниокр», оформленим протоколом № 26, зокрема, вирішено зменшити розмір статутного капіталу до 2 168 000,00 грн.
За наведеного, на момент укладення спірного договору статутний капітал ТОВ «Центр Ниокр» становив 6 033 200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.1.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Згідно зі ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно п. 10.6.14 Статуту директор призначає виконуючого обозв'язки дректора на час своєї відсутності, тобто призначення виконуючого обов'язки директора на час своєї відсутності є обов'язком директора. Згідно п.10.9 Статуту на період відсутності дректора повноваження здійснює виконуючий обов'язки директора, про що видається наказ.
Відповідно до наказу № 29-в від 13.10.2010 р. директор Н.В. Кучеренко призначив на період своєї відсутності ОСОБА_4 виконуючим обов'язки директора та доручив останньому здійснювати повноваження директора.
Таким чином, згідно довіреності № 1 від 12.01.2010 р. ОСОБА_4 надається право, зокрема, укладати та підписувати від імені довірителя (ТОВ «центр Ниокр») будь-які господарські договори, що не суперечать чинному законодавству України. Довіреність видана на строк до 31.12.2010 р. В матеріалах справи відсутні відомості про скасування чи відзив вказаної довіреності, а представник від вчинення дій, які були визначені довіреністю не відмовлявся, а відтак довіреність була чинною (дійсною).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації (а.с. 1 т. 2) 18.10.2010 р була проведена реєстраційна дія внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме зміна відомостей про керівника. Новий керівник не відізвав доручення третьої особи.
У Статуті відсутні будь-які обмеження щодо максимальної граничної суми договорів, які має право підписувати керівник, без погодження загальних зборів учасників.
Згідно п. 10.6.1. Статуту ТОВ «Центр Ниокр» директор самостійно вирішує питання діяльності Товариства, за винятком віднесених цим Статутом до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства. Вчиняє правочини, укладає угоди, договори, контракти в тому числі зовнішньоекономічні; відчуження майна на суму, що перевищує 50 відсотків майна Товариства здійснюється виключно на підставі згоди Загальних зборів Учасників Товариства.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції не приймаються, як підстава для задоволення позову доводи апелянта про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р. є недійсним з огляду на його укладення ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідні обставини не доведені апелянтом та спростовуються встановленим у постанові.
Київський апеляційний господарський суд зазначає, що це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968, статтею 5 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, за умови, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбачену або дозволену законодавством.
Однак країни - члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин не могли не знати про таке (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. у справі № 141/44).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази обізнаності відповідача, що виконуючий обов'язки директора (радник директора) вже не був особою, уповноваженою здійснювати будь-які дії від імені Товариства. Посилання позивача на те, що відомості з Єдиного державного реєстру є відкритими та загальнодоступними судовою колегією відхиляються з вищевикладених підстав.
Позивач в апеляційній скарзі (одна з підстав позову) зазначає, що рішення про укладення спірного договору повинно було прийматися загальними зборами учасників Товариства, а не одноосібно його працівником. При цьому, сторона посилається на ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, якою передбачається, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються загальними зборами більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Оскільки цього зроблено не було, це, на думку апелянта є підставою для визнання спірного договору недійсним.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що таке твердження скаржника не узгоджується з положенням ст. 241 ЦК України щодо наслідків укладення угоди особою, не уповноваженою особою на це, або з перевищенням повноважень. Настання таких наслідків закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.05.2012 р.)
Тоді як своїми діями, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач схвалив угоду укладену ОСОБА_4 від імені ТОВ «Центр Ниокр».
Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
З матеріалів справи вбачається та в порядку ст. 101 ГПК України встановлено судом апеляційної інстанції, що після підписання спірного договору купівлі - продажу цінних паперів позивач вчинив дії, що свідчать про фактичне схвалення укладеного правочину (спірного договору), а саме: прийняв цінні папері - інвестиційні сертифікати відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів, прийняті інвестиційні сертифікати не повернуті відповідачу, не зважаючи на той факт, що останній пропонував повернути отримані цінні папери, про що зазначав у заявах про кредиторські вимоги № 223 і 224 від 12.07.2011 р. (а.с. 85-88 т.1); виставлення акту-рахунку № 415 від 30.06.2011 р. (а.с. 134 т. 2); позивач, в особі ліквідатора (директора) Погорілого А.В. направив лист на адресу ТОВ «Гудвіл-Брок», яке було зберігачем цінних паперів, отриманих позивачем від відповідача на підставі договору цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р., в якому просив розірвати договір про відкриття рахунку у цінних паперах та перевести цінні папери на рахунок ТОВ «Центр Ниокр», що відкритий у ТОВ «КОЛЕГІЯ-ЦІННІ ПАПЕРИ». Розпоряджень стосовно вчинення будь-яких дій, які б свідчили про повернення цінних паперів матеріали справи не містять. Крім того, за інформацією ліквідатора, до нього не звертались з вимогою про повернення цінних паперів, які були передані по спірному договору.
Вищевикладене свідчить про те, що позивач своїми діями схвалив укладений правочин.
Частина 2 статті 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій.
Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання.
Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
За наведеного, не вбачається підстав для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р. недійсним з посиланням на ст. 92, ч. 2 ст. 98 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на ст. 232 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсним. На підставі вказаної статті можуть бути визнані недійсними тільки ті правочини, які відповідають обсягу повноважень представника. За наведеного посилання апелянта на ст. 232 ЦК України не узгоджується підставою, за якої сторона просить задовольнити позов.
Крім того, відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
В даному випадку умисел, зокрема, представника ОСОБА_4 належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України не доведений, а тому твердження апелянта про те, що спірна угода є зловмисною не приймаються судом.
Крім того, позивач стверджує, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р. укладений без наміру створення правових наслідків, тобто є фіктивним.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Так, саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Наявні у матеріалах справи документи, зокрема, акт прийому-передачі цінних паперів від 20.10.2010 р. (а.с. 27 т.1), розпорядження на переказ цінних паперів № 02/201010 від 20.10.2010 р. (а.с. 84 т.1), лист позивача про розірвання договору про відкриття рахунку у цінних паперах (а.с. 89 т.1), листування сторін (а.с. 85-88, т.1.) свідчать, що відповідач передав позивачу цінні папери, а отже сторонами здійснювались дії на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 581 Б/10 від 20.10.2010 р. За наведеного даний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на звернення до правоохоронних органів, наявність в провадженні суду справи про банкрутство не спростовують висновків суду про схвалення спірного правочину в розумінні ст. 241 ЦК України. А в разі наявності вироку суду (зокрема, за ст. 219 КК України), це може бути підставою для перегляду рішення в порядку ст. 112 ГПК України).
З вищевикладених підстав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог з усіх заявлених підстав, у зв'язку з чим відсутні обставини для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Таким чином Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Ниокр» не підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. у справі № 58/434 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 58/434 залиши без змін.
3. Матеріали справи № 58/434 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Коротун О.М.
Судді Кондес Л.О.
Рябуха В.І.