05 липня 2012 року Справа № 18/5026/669/2012
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача -Єременко Н.Г. -представник за довіреністю,
від відповідача -Цегельник В.М. - представник за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом комунального підприємства "Управління по експлуатації
Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності",
м. Черкаси
до приватного підприємства "Ніколь-7", м. Золотоноша, Черкаська
область
про стягнення 34 133 грн. 74 коп.,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось комунальне підприємство "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" до приватного підприємства "Ніколь-7" про стягнення заборгованості (понесених витрат) в розмірі 34 133 грн. 74 коп., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про спільну експлуатацію будівлі від 28 лютого 2011 року за №25-2010.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08 травня 2012 року.
Справа розглядається після відкладення.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 травня 2012 року продовжено строк розгляду спору до 09 липня 2012 року, розгляд справи було відкладено на 05 липня 2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 08 травня 2012 року та зазначав, що договір про спільну експлуатацію будівлі від 28 лютого 2011 року суперечить вимогам законодавства, а саме: ст. ст. 203, 227, 229 ЦК України, Закону України "Про житлово -комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" та є таким, що не створює юридичних наслідків та не може породжувати права та обов'язки для сторін. Крім того, вказаний договір не містить однієї з істотних умов договору -ціни, та в п. 2.2.3 договору зазначено тільки розмір витрат в сумі 16 грн. 29 коп. на місяць за 1 кв.м. без врахування, що у власника приміщень частина приміщень знаходиться у спільному користуванні, а це складає 69,26 кв.м. і 118, 3 кв.м. є власністю юридичної особи, а методика розрахунків у цих приміщеннях сторонами не узгоджена і в договорі від 28 лютого 2011 року не зазначена, що є істотною умовою вказаного договору і суттєво впливає на ціну договору. Крім того відповідач зауважував, що з тексту договору не зрозуміло, які експлуатаційні витрати надаються, з чого вони складаються та за що виникла сума експлуатаційних витрат на місяць в розмірі 2 892 грн. 45 коп. В зв'язку з чим представник відповідача просив суд в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 05 липня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/669/2012.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення 34 133 грн. 74 коп., позивач зазначав, що відповідачем порушено умови п. 2.2.3. договору від 28 лютого 2011 року про спільну експлуатацію будівлі щодо своєчасної сплати інших експлуатаційних витрат пропорційно займаної площі.
При цьому позивач зазначав, що у відповідача відсутня заборгованість за оплату послуг за користування електромережею, тепломережею, водою та каналізацією.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 28 лютого 2011 року між комунальним підприємством "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (балансоутримувач) та приватним підприємством "Ніколь-7" (власник приміщення) було укладено договір за №25-2010 про спільну експлуатацію будівлі.
Згідно умов п.1.1. вищевказаного договору балансоутримувач зобов'язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225, а також утримання прибудинкової території, а власник приміщення взяв на себе зобов'язання брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.
Відповідач володіє на праві власності (договір купівлі -продажу від 29 жовтня 2010 року) приміщеннями адмінбудівлі, що складаються:
- з літер "А-3" приміщення другого поверху №2-6, №2-6', №2-7, №2-7', №2-8, №2-9, №2-13 загальною площею 118, 3 кв.м.;
- частина приміщень спільного користування другого поверху №І, ІІ, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 47,3 кв.м.;
- частина приміщень спільного користування пешого поверху №І. ІІ, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 площею 11,96 кв.м., разом загальною площею відчужуваних приміщень 117,56 кв.м., що становить 22,31% від загальної площі будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225 (а.с.59).
Пунктом 2.2.3. договору визначено, що власник приміщення зобов'язується в термін не пізніше п'яти днів, за наданим рахунком, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, пропорційно займаної площі, за користування електромережею, тепломережею, водою, каналізацією, вивіз сміття та ліквідацію твердих побутових відходів, інших експлуатаційних витрат.
Розмір експлуатаційних витрат включає в себе витрати балансоутримувача з обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, і становить 16 грн. 29 коп. на місяць за 1 кв.м.
З розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви вбачається, що загальний розмір понесених позивачем витрат на утримання будинку, який повинен відшкодувати відповідач пропорційно займаній площі (177,56 кв.м.) складає за період з січня по грудень 2011 року 34 709 грн. 40 коп. (2 892 грн. 45 коп. (16,29 грн. х 177, 56 кв.м.) х 12).
Відповідачем було частково сплачено понесені позивачем витрати в розмірі 575 грн. 66 коп., в зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 34 133 горн. 74 коп.
З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по грудень 2011 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки -фактури на відшкодування витрат на утримання будівель та прибудинкових територій на загальну суму 30 575 грн. 54 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується копіями рахунків -фактур наявних в матеріалах справи (а.с. 19, 25-35).
Наведені рахунки також включали в себе розрахунок відшкодування витрат за фактичне отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення і опалення, проте, як зазначалось вище в цій частині витрат між сторонами відсутній спір.
Відповідачем було сплачено 575 грн. 66 коп., в зв'язку з чим сума боргу з урахуванням виставлених рахунків -фактур повинна була складати 29 999 грн. 88 коп., однак позивачем заявлено до стягнення 34 133 грн. 74 коп.
Доказів того, що позивач виставляв (направляв) відповідачу рахунки -фактури на відшкодування витрат на утримання будівель та прибудинкових територій на суму 4 133 грн. 86 коп. суду надано не було, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки строк оплати не настав.
Також судом враховано наступне:
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
В підтвердження того, що позивачем були понесені витрати на утримання будівлі по вул. Хрещатик, 225 в м. Черкаси було надано лише копію договору на вивезення, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів від 11 листопада 2010 року за №790 укладеного між позивачем та комунальним підприємством "Черкаська служба чистоти".
З умов даного договору та довідки -дислокації вбачається, що розмір послуг на вивезення, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів на 2011 рік за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225 складає 400 грн. 90 коп. ( 14,4 м3 х27,84 грн./м3).
01 березня 2011 року до договору від 11 листопада 2010 року №790 було внесено зміни, зокрема, вартість вивезення одного куб.м. з урахуванням ПДВ складає 37 грн. 15 коп. та змінено об'єм твердих побутових відходів, що підлягає вивезенню за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року в кількості 12 м3.
Отже, розмір наданих послуг за вказаний період (березень -грудень 2011 року) складає 445 грн. 80 коп. (37,15 грн./м3 х12 м3).
Таким чином загальна сума наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів складає 512 грн. 62 коп., яка розрахована наступним чином:
66 грн. 82 коп. (400, 90/12х2) + 445 грн. 80 коп., де:
66 грн. 82 коп. -вартість послуг за період з січня по лютий 2011 року.
Отже, позивачем підтверджено лише понесені ним витрати на утримання будинку в розмірі 512 грн. 62 коп., які були оплачені відповідачем повністю.
Позивачем було надано суду перелік послуг з утримання адміністративної будівлі та прибудинкової території по вул. Хрещатик, 225 м. Черкаси на 2012 рік, проте спірним періодом за який позивач просив суд стягнути борг є 2011 рік.
Крім того, доказів того, що зазначені в даному переліку послуги дійсно надавались і позивач поніс витрати на утримання будівлі суду надано не було.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було надано суду належних доказів того, що останній у 2011 році поніс витрати на утримання будівлі по вул. Хрещатик, 225 в м. Черкаси, а тому як наслідок -належних доказів того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу (з урахуванням займаної площі) понесені витрати суду також надано не було.
Водночас, доводи відповідача стосовно того, що договір про спільну експлуатацію будівлі від 28 лютого 2011 року суперечить вимогам законодавства судом до уваги не приймається, оскільки даний договір є чинним і в установленому законом порядку не визнаний недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в позові відмовити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 10 липня 2012 року.
Суддя А.В.Васянович