донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2012 р. справа №6/5009/6766/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівБойченка К.І Діброви Г.І., Москальової І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Данилова Т.А. -за довіреністю № 2677/18 від 24.11.2011
від відповідача:Гук О.С. -за довіреністю № 02-13/01/2012 від 13.01.2012 Дроздовський М.Г.-за довіреністю № 17-14/11/2011 від 14.11.2011
від третьої особи:не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від30.11.2011року
у справі№6/5009/6766/11 /Суддя Місюра Л.С./
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»м. Запоріжжя
простягнення 1 480 738 грн. 43 коп.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»м. Київ збитків в порядку регресу в розмірі 1480738, 43 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2011року по справі №6/5009/6766/11 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»витрати (збитки) в сумі 1 480 738 грн. 43 коп., 14 807 грн. 38 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дане рішення мотивовано нормами статей 175, 193, 225 Господарського кодексу України, статтями 526, 618, 929, 932, 934 та главою 51 Цивільного кодексу України, статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"та статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, зокрема тим, що Товариством не було належним чином виконано зобов'язання за договором транспортного експедирування, внаслідок чого публічному акціонерному товариству "Запоріжтрансформатор" було завдано збитків, які в свою чергу було відшкодовано Компанією відповідно до генеральної угоди №08-г/03зп від 27.03.2003 року по страхуванню вантажів та страхового полісу №231Т-г/11зп від 04.04.2011 року, а також обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2011року у справі №6/5009/6766/11, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:
- рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;
- платіжне доручення, за яким Компанією було сплачено страхове відшкодування, не містить обов'язкових реквізитів, які передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому суд попередньої інстанції не встановив факту перерахування Компанією коштів в сумі 1 480 738 грн.;
- згідно з п.3.2.1 договору транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009 року та заявки №20/2 від 01.04.2011 року на виконання перевезення автомобільним транспортом, відповідач та третя особа узгодили умови перевезення, при цьому страхування відповідальності експедитора або вантажу до переліку вимог не входило, відтак страхування вантажу та відповідальності здійснив безпосередній перевізник;
- місцевим господарським судом було порушено територіальну підсудність, а саме, оскільки договір транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009 року фактично укладено головним офісом Товариства, юридичною та фактичною адресою якого є місто Київ, справа підсудна господарському суду міста Києва.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. по справі № 6/5009/6766/11 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.11 року у справі №6/5009/6766/1 задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.11 року у справі №6/5009/6766/11 -скасувано, в наслідок чого відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" про стягнення збитків, спричинених неналежною організацією перевезення вантажу, у розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування в сумі 1 480 738, 43 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 8.05.2012 р. по справі №6/5009/6766/11 касаційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" в особі Запорізької філії задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2012 у справі №6/5009/6766/11 скасовано та справу передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2011 року у справі №6/5009/6766/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
03 липня 2012 року від представника третьої особи до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2011р. законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І. (головуючий), Діброва Г.І., Москальова І.В.
Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні 04.07.2012 р. підтримали вимоги апеляційної скарги, та наполягали на її задоволенні.
Представник третьої особи у судове засідання 04.07.12 р. не з'явився, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначив про розгляд справи за їх відсутністю.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Стосовно заявленого клопотання представника відповідача в судовому засіданні 04.07.2012 р. про відкладення розгляду справи, в зв»язку з тим, що ухвала Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження відповідачем отримана не була, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вищезгадане клопотання, оскільки посилання відповідача на неотримання ухвали Донецького апеляційного господарського суду спростовується матеріалами справи, оскільки наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення (а.с. 73,74).
Щодо клопотання відповідача про витребування додаткових доказів колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Таким чином, відповідач не обґрунтував та не конкретизував саме які доказі необхідно надати, тому клопотання відповідача про витребування додаткових доказів не підлягає задоволенню.
Клопотання про зупинення провадження по справі №6/5009/6766/11, також відхилено колегією суддів апеляційної інстанції в зв»язку з недоцільністю та відсутністю ухвали про порушення провадження.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст. ст .4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2009р. між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДЦІЯ»та ВАТ «Запоріжтрансформатор»(правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор») був укладений договір транспортного експедирування № DL 001017 (далі - договір).
30 листопада 2010р. між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДЦІЯ»та ВАТ «Запоріжтрансформатор»була укладена додаткова угода, якою строк дії договору був продовжений до 20.12.2011р.
Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач (далі -товариство) зобов'язалося за плату і за рахунок ПАТ "Запоріжтрансформатор" (далі -підприємство) надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (вантажів), а Підприємство сплатити дані послуги.
За умовами п. 2.1 Договору його предметом визначено транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) Підприємства.
Пунктом 2.2 Договору також встановлено, що до транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором, тобто товариством, відносяться в тому числі: забезпечення оптимального обслуговування, а також організація перевезення вантажу різними видами транспорту по території України та інших держав (п.2.2.1 Договору); надання послуг, пов'язаних з прийняттям, нагромадженням, сортуванням, складуванням, збереженням та перевезенням вантажів (п.2.2.3 Договору); організація охорони вантажу (вантажів, під час їх перевезення) (п.2.2.5 Договору); здійснення страхування вантажу (п.2.2.8 Договору); страхування відповідальності експедитора (перевізника) (п.2.2.9 Договору).
В п.3.1 Договору сторони також дійшли згоди стосовно того, що Товариство має право залучити до виконання цього договору інших осіб, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед Підприємством за порушення договору.
Укладаючи Договір, сторони передбачили можливість додаткового погодження в майбутньому його умов шляхом оформлення певної заявки в залежності від необхідності організації перевезення конкретного виду вантажу.
Уклавши даний Договір, його сторони також дійшли згоди стосовно відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору, зокрема, щодо відшкодування завданих збитків. Так, сторона яка порушила договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Збитки, завдані Підприємству невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодуванню Товариством в повному обсязі (п.п.6.1.1 6.1.2 Договору).
В подальшому, на підставі п.3.1 Договору між Товариством (Експедитор-1) та фізичною особою підприємцем Косов Мар'яною Михайлівною (Експедитор-2) 24.03.2011 року було укладено договір №0157Z2 організації перевезення вантажів.
В свою чергу, між Косов Мар'яною Михайлівною (Експедитор-2) та ZE-SPED Logistika KFT /Угорщина/ (Експедитор-3) укладено договір-доручення №27/01.04.2011 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному та регіональному сполученні (т.2 а.с.37-38).
За наявними у справі даними, безпосереднім перевізником вантажу та власником автомобілю, яким перевозився вантаж, є Artur Grochowski /Польща/.
Згідно п.3.2.1 Договору між сторонами договору, у якості додатку до договору, було складено та підписано заявку №20/2 від 01.04.2011 на виконання перевезення автомобільним транспортом. З вказаної заявки випливає, що товариство взяло на себе зобов'язання з перевезення вантажу - проволоки (катанки мідної), вагою 21 тон, за маршрутом м.Гамбург, Німеччина - м.Запоріжжя, Україна, при цьому, залишаючись відповідальним за збереження вантажу в межах, визначених положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Строк доставки вантажу - 11.04.2011 року.
Однак, вантаж Підприємству доставлено не було, оскільки з невідомих обставин він зник під час здійснення його перевезення за межами України, внаслідок чого третій особі завдано збитків у розмірі втраченого вантажу, який відповідно до Invoice No: 20110404-4 складає 187901,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.04.2011 року еквівалентно 1480738,43 грн.
З наявної у матеріалах справи генеральної угоди від 27.03.2003 №08-г/03зп по страхуванню вантажів укладеною між Підприємством та ЗАТ "СК "Вексель-ФСА", правонаступником якого позивач, а також страхового полісу №231Т-г/11зп від 04.04.2011 року, спірний вантаж було застраховано на суму, що дорівнює його вартості (1495695,38 грн. з урахуванням франшизи).
У зв'язку з настанням 14.04.2011 року страхового випадку, Компанією було складено страховий акт №231 Т-г/11зп-1, згідно якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 1480738,43 грн., що було оформлено платіжним дорученням №5243 від 03.06.2011.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що підставами для стягнення збитків є наявність складу правопорушення, а саме -наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, його вина.
Таким чином, якщо хоча б один елемент складу правопорушення відсутній, то за загальним правилом, це виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Спірні регресні правовідносини між сторонами по справі виникли у зв'язку з виплатою позивачем (страховиком) страхового відшкодування у спірній сумі на користь страхувальника (третьої особи у справі), якому з причин неналежного виконання експедитором (відповідачем) зобов'язань щодо організації перевезення вантажу, передбачених договором транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009, було завдано збитків у розмірі вартості втраченого вантажу.
Статтями 932 та 934 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно із ст.618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Як встановлено судом першої інстанції, ані законом, ані договором транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009 не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (фактичного перевізника вантажу) за втрату вантажу, обов'язок по організації перевезення якого взяв на себе експедитор.
Таким чином, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу. Покладення виконання обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, правовідносини щодо надання послуг з перевезення вантажу виникли між ВАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ» на підставі договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р. Укладаючи правочин, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
З огляду на вищевикладене вбачається, що в обов'язок ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ» входило надання або організація транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. А метою договору - доставка вантажу на склад ВАТ "Запоріжтрансформатор" у передбачений термін.
Таким чином, зобов'язання ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ» належним чином виконано не було, тому саме ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ» (експедитор) повинно відшкодовувати завданні збитки за невиконання умов договору.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов'язань за договором, а саме доставка вантажу на склад "Запоріжтрансформатор" у строк та на умовах передбачених договором - відсутні.
Викладені, обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та сумою збитків понесеними ПАТ "Запоріжтрансформатор".
Між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» - і ПАТ «Запоріжтрансформатор», на підставі генеральної угоди по страхуванню вантажів № 08-г/03зп від 27.03.2003 року, був укладений договір страхування вищезазначеного вантажу. Факт страхування вантажу і укладання договору страхування підтверджується Страховим полісом № 231Е-г/11зп під 04.04.2011 р.
Страхова сума за цим полісом дорівнювала вартості вантажу - 187901,43 доларів США, що еквівалентно 1495695 грн. за курсом НБУ на 04.04.2011 р.
Договір був укладений на умовах «з відповідальністю за всі ризики»- страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок будь-який подій (п. 2.2).
Після настання страхового випадку - втрати застрахованого вантажу, третьою особою за цим позовом - ПАТ «Запоріжтрансформатор», 18.04.2011 року була подана Заява про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування вантажу. Особою, винною у настанні події, у даній заяві зазначено ТОВ «АСКО-Експедиція»
За умовами договору страхування, на підставі статті 25 Закону України «Про страхування», позивачем було прийняте рішення про визнання випадку з втрати належного нашому страхувальнику вантажу - страховим, а також про виплату на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор»страхового відшкодування на умовах, передбачених договором страхування.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор» позивачем було сплачено 1480738,43 грн. (1495695,38 грн. (страхова сума) - 14956,95 грн. (франшиза за договором страхування)), що підтверджується платіжним дорученням № 5243 від 03.06.2011р., яке оформлено належним чином.
Після виплати страхового відшкодування у зазначеному розмірі до АТ «СК «АХА Страхування» як страховика за договором майнового страхування (до якого належить страхування вантажів) на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктами. 3.1., 6.1.2. договору передбачено, що особою відповідальною за невиконання або неналежне виконання перевезення вантажу, який належить ПАТ «Запоріжтрансформатор»є ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ».
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що витрати АТ «СК «АХА Страхування» по»язані з виплатою відшкодування в розмірі 1 480 738 грн. 43 коп. та підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було порушено територіальну підсудність, а саме, оскільки договір транспортного експедирування №DL001017 від 25.05.2009 року фактично укладено головним офісом Товариства, юридичною та фактичною адресою якого є місто Київ, справа підсудна господарському суду міста Києва, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Частиною 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність визначається з урахуванням частин першої -третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Згідно із положення п.3.1.3. Положення про Запорізьку філію Товариства (т.2 а.с.68-70), філію уповноважено представляти інтереси Товариства в судових органах стосовно справ, які пов'язані з її діяльністю.
Таким чином, оскільки місцезнаходженням філії є місто Запоріжжя (п.1.8. Положення про Запорізьку філію Товариства), відповідно розглядати справу за територіальною підсудністю належить господарському суду Запорізької області.
З урахуванням викладеного доводи заявника апеляційної скарги судова колегія залишає поза увагою.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-Експедиція»м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2011року по справі №6/5009/6766/11 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2011року по справі №6/5009/6766/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
І.В.Москальова
Надіслано 6 примірників:
1-позивачу,
1-відповідачу,
1 -3-й особі;
1-до справи, 1-ДАГС,
1-госп.суду