Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
04 липня 2012 року справа №5028/6/34/2012
За позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області,
вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000,
до відповідача: приватного підприємства „Пасс-Авто",
пр. Перемоги, 95А, м. Чернігів, 14000,
про стягнення 1249,92 грн. шкоди.
Суддя Ж.В. Блохіна
Представники сторін:
від позивача: Косовець О.О. - головний спеціаліст сектору правового забезпечення, довіреність №1.08/1816 від 16.03.2012 року,
від відповідача: Сиза Л.М. - директор.
В судовому засіданні 04.07.2012р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1249,92 грн. шкоди в порядку регресу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.
Представник відповідача виклав заперечення проти позовних вимог і просить у позові відмовити, посилаючись на те, що транспортний засіб, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, переданий в оренду за договором оренди транспортного засобу №17 від 07.12.2010 року, укладеним з ПП „Владіс", а також зазначив, що водій, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, не є працівником ПП „Пасс-Авто".
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.09.2011 року по справі №3-4054/2011р. громадянина ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і застосовано відносно нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Даною постановою встановлено, що 20.07.2011 року о 09-15 год. ОСОБА_3 в м. Києві, керуючи транспортним засобом „БАЗ", н.з. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримувався безпечної дистанції, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого здійснив зіткнення з автобусом „І-Ван", н.з. 024-90 КМ. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих немає.
Постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова набрала чинності 20.09.2011р.
Крім того, в матеріалах справи міститься договір оренди транспортного засобу №17 від 07.12.2010 рок, згідно якого ПП „Пасс-Авто" (орендодавець) в порядку та на умовах договору передав орендарю ПП „Владіс" транспортний засіб марки БАЗ, модель А079,23, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на строк до 07.12.2015 року. Факт передачі також підтверджується актом приймання-передачі від 07.12.2010 року.
Отже, під час скоєння ДТП транспортний засіб перебував в користуванні ПП „Владіс".
Актом №1 (форми Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 29.09.2011 року встановлено наступне.
20 липня 2011 року ОСОБА_4 згідно з розпорядженням №105 від 19 липня 2011 року була відряджена до м. Києва з службових питань в якості представника Державної екологічної інспекції в Чернігівській області для участі в судовому засіданні Вищого господарського суду України і про що їй було видане посвідчення про відрядження від 19 липня 2011 року №250.
О 07 год. 40 хв. вона виїхала на автобусі „БАЗ-А-079.23" номерний знак НОМЕР_1 з м. Чернігова і слідувала до м. Києва. Не доїжджаючи до ст. метро „Лісова" о 09 год. 15 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода - водій автобуса, в якому їхала ОСОБА_4, не впорався з керуванням, порушив правила дорожнього руху України і здійснив зіткнення з автобусом „І-VAN А 07А-1-30", номерний знак 02490КМ, який їхав попереду нього. При зіткненні транспортних засобів, потерпіла ОСОБА_4 отримала травму голови. Не зважаючи на біль в голові, вона прийняла участь в засіданні суду і в цей же день повернулась до м. Чернігова. Наступного дня біль посилився і ОСОБА_4 звернулась до Чернігівської міської лікарні №2, де їй провели обстеження та призначили стаціонарне лікування.
Згідно довідки Державної екологічної інспекції в Чернігівській області №18 від 05.10.2011 року, яка видана ОСОБА_4, їй згідно з лікарняним листом №638415 від 05 серпня 2011 року нарахована допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п'ять днів з 21 липня 2011 по 25 липня 2011 року за рахунок коштів підприємства; з 26 липня 2011 року по 08 серпня 2011 року в сумі 1041,60 грн. в розмірі 100% середньоденного заробітку 104,16 грн. -за рахунок коштів ФСС від нещасних випадків на виробництві.
Згідно довідки Державної екологічної інспекції в Чернігівській області №19 від 05.10.2011 року, яка видана ОСОБА_4, їй згідно з лікарняним листом №790750 від 08 серпня 2011 року нарахована допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 09 серпня 2011 року по 10 серпня 2011 року в сумі 208,32 грн. в розмірі 100% середньоденного заробітку 208,32 грн. -за рахунок коштів ФСС від нещасних випадків на виробництві.
Обидві довідки видані для пред'явлення до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області.
В матеріалах справи міститься заява-розрахунок Державної екологічної інспекції в Чернігівській області №20 від 05.10.2011 року з проханням відшкодувати витрати, пов'язані із виплатою потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві за жовтень 2011 року, а саме 1041,60 грн. та 208,32 грн.
Постановами від 10.10.2011 року №2523/20510/20510/2 та №2523/20510/20510/3 відділення ВДФССНВ в м. Чернігові постановив призначити потерпілій ОСОБА_4 виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 1041,60 грн. за період з 21 липня 2011 року по 08 серпня 2011 року та в сумі 208,32 грн. за період з 09 серпня 2011 року по 10 серпня 2011 року відповідно в розмірі 100% середньої заробітної плати.
На підставі наказу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області №144 від 11 жовтня 2011 року останнім перераховано Державній екологічній інспекції в Чернігівській області 1249,92 грн. за жовтень 2011 року для здійснення страхувальниками виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності на підставі поданих заяв-розрахунків, що також підтверджується копією платіжного доручення №1000 від 12.10.2011 року.
Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма міститься в главі 82 Цивільного кодексу України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Приписами статті 999 Цивільного кодексу України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено положеннями Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (далі - Основи) та Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" N 1105-XIV.
Преамбулою Закону N 1105-XIV передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Статтею 5 цього Закону визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.
Згідно частин 4, 5 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Таким чином, страхування від нещасного випадку є обов'язковим особистим страхуванням.
Відповідно до статей 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Отже, ні Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні норми глави 67 Цивільного кодексу України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Оскільки ДТП, в результаті якої ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження під час виконання службових обов'язків, і дана пригода визнана такою, що пов'язана з виробництвом, а Відділення здійснило ОСОБА_4 страхові виплати у зв'язку з втратою нею працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що відповідно до Закону N 1105-XIV є обов'язком позивача, тому твердження позивача стосовного того, що проведення останнім таких виплат застрахованій особі є заподіянням Відділенню шкоди й відповідно наявності в позивача права зворотної вимоги до винної особи з підстави, передбаченої ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, є помилковим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року N 6-21цс11, яка у відповідності до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 09.07.2012 року.
Суддя Ж.В. Блохіна
09.07.12