33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"05" липня 2012 р. Справа № 5019/736/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Західтранссервіс" (далі -Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (далі -Фірма) про стягнення заборгованості в сумі 14 964 грн. 00 коп.,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
У травні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 3503, укладеного 21 листопада 2011 року між Фірмою та позивачем, останнім згідно заявки, оформленої договором на перевезення вантажів від 5 грудня 2011 року № 586 було надано послуги по перевезенню вантажу відповідача на загальну суму 14 964 грн. 00 коп. Оскільки Фірма взяте на себе за вказаними угодами зобов'язання по оплаті вартості наданих їй послуг не виконала, позивач, посилаючись на статті 527, 530, 916 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.
Ухвалою господарського суду Рівненької області від 10 травня 2012 року (суддя Крейбух О.Г.) порушено провадження у справі № 5019/736/12, розгляд якої було призначено на 29 травня 2012 року.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Крейбух О.Г., розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду Рівненської області від 25 травня 2012 року № 132/2012 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/736/12, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою суду від 29 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 21 червня 2012 року.
14 червня 2012 року на адресу суду надійшла заява Товариства від 12 червня 2012 року про зміну предмету позову, згідно якої останнє крім 14 964 грн. 00 коп. основного боргу також простило стягнути з відповідача 785 грн. 92 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 21 червня 2012 року розгляд справи було відкладено на 5 липня 2012 року.
У судове засідання, призначене на 5 липня 2012 року, представник позивача не з'явився, проте надіслав клопотання від 27 червня 2012 року № 189 про розгляд даної справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.
У судові засідання, призначені на 29 травня 2012 року, 21 червня 2012 року та 5 липня 2012 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребувані судом документи не надав.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме: 34141, Рівненська область, Дубровицький район, село Селець, вулиця Молодіжна, 16. Факт отримання Фірмою вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 22, 39, 50).
Отже, за змістом вищезазначеної норми Фірма завчасно та належним чином була повідомлена про місце, дату та час судових засідань, крім того, останній надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21 листопада 2011 року між Товариством та Фірмою був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 3503, яким сторони врегулювали взаємовідносини, що виникають між ними при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються відповідачем для перевезення автомобільним транспортом позивача в міському, міжміському та міжнародному сполученні (а.с. 9-11).
Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Пунктом 2.2 вказаної угоди передбачено, що конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Судом також встановлено, що 5 грудня 2011 року на виконання умов договору від 21 листопада 2011 року № 3503 сторони уклали договір на перевезення вантажів № 586, яка по своїй суті є заявкою на перевезення, визначеною пунктом 2.2 вищезазначеної угоди (а.с. 12).
Відповідно до положень договору від 5 грудня 2011 року № 586 позивач взяв на себе обов'язок виконати замовлення Фірми по перевезенню вантажу -торфу на європалетах до 22 тон, з села Вербівка Дубровицького району Рівненської області (Україна) до Велке Дравце (Словаччина). Одержувачем вантажу визначено AGRO CS Slovakia a.s.
У пункті 3.2.5 договору від 21 листопада 2011 року № 3503 сторони погодили, що перевізник зобов'язаний доставити довірений відправником вантаж в обумовлений термін до місця призначення і видати його одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених угод Товариство, згідно наданих останнім міжнародних товарно-транспортних накладних № 003816 та № 050833, вантажними автомобілями марки "Мерседес" н.з. АО 1647 АН з причепом н.з. АО 3169 ХХ та н.з. АО 1649 АН з причепом н.з. АО 3170 ХХ здійснило перевезення вищезазначеного вантажу замовника до вказаного у заявці пункту призначення (а.с. 13-14).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 21 листопада 2011 року № 3503 та підписаною між сторонами заявкою також свідчить відсутність з боку Фірми претензій та повідомлень про порушення контрагентом умов даної угоди.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 21 листопада 2011 року № 3503 платежі за надані послуги по даному договору здійснюються в гривнях України, шляхом банківського переказу згідно рахунку, виставленого перевізником, протягом 10 банківських днів, або іншим шляхом, вказаним у заявці.
Згідно з положеннями заявки на перевезення вантажів, оформленою договором від 5 грудня 2011 року № 586, оплата за надані послуги здійснюється безготівковим розрахунком в гривнях з ПДВ по курсу НБУ на момент замитнення, протягом 1-2 днів після отримання рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначеного положення договору позивачем було виставлено Фірмі рахунки-фактури від 8 грудня 2011 року № СФ-0000726 та № СФ-0000727 на загальну суму 14 964 грн. 00 коп. (а.с. 15-16), які були отримані відповідачем 29 грудня 2011 року, що підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).
Отже, з урахуванням умов вищезазначених угод та встановлених обставин справи, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги по перевезенню вантажу до 1 січня 2012 року.
Однак всупереч умов даного договору Фірма взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у встановлений в заявці строк не виконала, заборгувавши таким чином Товариству 14 964 грн. 00 коп.
Листом від 26 січня 2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив останнього сплатити вищезазначений борг у добровільному порядку. Проте у відповідь Товариство отримало гарантійний лист Фірми від 21 лютого 2012 року № 42 (а.с. 19), в якому замовник не заперечував проти наявності даної заборгованості, однак просив позивача відстрочити сплату цього боргу до 31 березня 2012 року в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, обумовленим сезонністю його виробництва.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 21 листопада 2011 року № 3503 та заявкою, оформленою договором від 5 грудня 2011 року № 586, яка складає 14 964 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не спростована відповідачем і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Товариства щодо стягнення з Фірми вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд стягнути з Фірми 785 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 1 січня 2012 року по 7 травня 2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.7 договору від 21 листопада 2011 року № 3503 передбачено, що у випадку виникнення простроченого платежу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Товариством, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 785 грн. 92 коп. пені підлягає задоволенню.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, повертається, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Частиною 1 вищезазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Оскільки Товариство звернулося до суду у 2012 році із позовом про стягнення з Фірми (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 15 749 грн. 92 коп., позивач на підставі положень вказаної статті мав сплатити судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.
Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 7 травня 2012 року № 1241 вбачається, що за подачу даної позовної заяви Товариство перерахувало до Державного бюджету України 1 641 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 6).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 31 грн. 50 коп. слід повернути позивачу.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, село Селець, вулиця Молодіжна, 16, ідентифікаційний код: 22570365) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Західтранссервіс" (89422, Закарпатська область, Ужгородський район, село Минай, вулиця Свободи, будинок 4, ідентифікаційний код: 31225280) 14 964 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 92 коп. пені, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕК Західтранссервіс" (89422, Закарпатська область, Ужгородський район, село Минай, вулиця Свободи, будинок 4, ідентифікаційний код: 31225280) з Державного бюджету України 31 (тридцять одну) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10 липня 2012 року
Суддя Є.В. Павленко