Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2065/12
вх. № 2065/12
Суддя господарського суду Добреля Н.С.
при секретарі судового засідання Шевченко А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Панарін М.М., довіреність від 25.04.12р.;
відповідача - не з'явився;
третьої особи ( ПОСП ім. Щорса) - не з'явився;
третьої особи (ДАБІ України у Х/о) - не з'явився;
розглянувши справу за позовом ТОВ "Лозівський агропромтехсервіс" м. Лозова
до Миколаївська сільська рада, с. Миколаївка
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПОСП ім. Щорса, с. Миколаївка
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДАБІ України у Харківській області, м. Харків
про визнання права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" право власності на нежитлове приміщення, а саме: нежитлову будівлю будинок тваринника, літ. "А-1", загальною площею 671,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13-є. Позовні вимоги обґрунтовує необхідністю приведення правовстановлювальних документів до вимог чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Харківської області за позовною заявою було порушено провадження у справі та прзначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
18.05.12р. представник відповідача надав заяву в якому вказує, що не заперечує проти позову та просить слухати справу без участі представника відповідача.
Ухвалою госпоподарського суду Харківської області від 28.05.2012 року було залучено до участі у справі 3-ю особу яка не заявляє сам остійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПОСП ім Щорса ( обл. Харківська, р-н Лозівський, с. Миколаївка, вул. Нікитенка, 13) .
01.06.12р. представник третьої особи надав клопотання, в якому зазначає, претензій щодо предмета спору у ПОСП ім. Щорса не має та просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи.
01.06.12р. представник позивача надав клопотання, в якому зазначає, що для повного, всебічного та об"єктивного розгляду справи необхідно залучити в якості третьої особи без самостійних вимог ДАБІ України у Харківській області для надання відповідних пояснень по справі та просить суд слухати справу за відсутності представника позивача.
Ухвалою госпоподарського суду Харківської області від 07.06.2012 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі 3-ю особу яка не заявляє сам остійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДАБІ України у Харківській області.
20.06.12р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДАБІ України у Х/о надав відзив по справі, в якому зазначає, що підстав для задоволення позову не вбачається та просить суд розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
20.06.12р. представник позивача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача у призначеному судовому засіданні 03.07.2012 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 03.07.12р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи (ПОСП ім. Щорса) в судове засіданні 03.07.12р. не з'явився.
Представник третьої особи (ДАБІ України у Харківській області) в судове засіданні 03.07.12р. не з'явився.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 15.06.2011 укладеному на Універсальній біржі «Україна» Лозівської філії приватне орендне сільськогосподарське підприємство імені «Щорса» далі за договором-Продавець продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» придбав нежитлову будівлю будинок тваринника , інв. №9721 розташовану за адресою: Харківська обл., Лозівський р- н.. с. Миколаївка, вул. Никитенка, 1 Зє.
Згідно п. 1 договору вартість товару згідно експертної оцінки від 30.03.2011 року складає 10800,00 гри. в т.ч. ПДВ.
Оплата за договором була здійснена в повному обсязі платіжним дорученням №516 від 10.06.2011 року.
Комунальним підприємством «Лозівське бюро технічної інвентаризації» було проведено інвентаризацію придбаних за договором купівлі-продажу №1 від 15.06.2011 року нежитлової будівлі будинок тваринника, в результаті чого 25.09.2011 року виготовлено відповідний технічний паспорт який міститься в матеріалах справи ( арк..24-34).
Згідно висновку №337 від 29 листопада 2011 року про визначення можливості подальшої експлуатації збудованої нежитлової будівлі будинку тваринника, яка розташована за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13є Комунального підприємства «Архітектурне бюро міста Лозова» встановлено, що місце будівництва вищезазначеної будівлі та розташування її задовольняє будівельним вимогам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень». ДБН 2.4-1-94 «Планування та забудова сільських поселень».
Згідно експертного висновку протипожежного стану об'єкта Лозівського районного відділу головного управління держтехногенбезпеки у Харківській області від 17.04.2012 року встановлено, що вказані будівлі можливо експлуатувати за призначенням при умові виконання та дотримання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням №194 від 07.06.2011 року Лозівська районна адміністрація Харківської області надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Миколаївської сільської ради під нежитлові господарські будівлі, в тому числі на нежитлову будівлю будинку тваринника. Відповідно до вищезазначеного розпорядження укладено договір №57/11 від 03.03.2011 року про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також як вбачається з матеріалів справи договору оренди землі укладеного з Лозівською районною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" в матеріалах справи не міститься.
Позивач вказує на те, що зазначені будівлі придбані позивачем на законних підставах, але КП «Лозівьке бюро технічної інвентаризації» відмовило в реєстрації цього майна, що і стало підставою позивача звернутись до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном -це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.
Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» передбачено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін
товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі
не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених
законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій", встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у судових засіданнях нежитлова будівля будинок тваринника, літ. "А-1", загальною площею 671,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13-є. не введена в експлуатацію, таких доказів також не міститься в матеріалах справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Також як вбачається з матеріалів справи в них не міститься доказів того, що спірне майно, а саме нежитлова будівля будинок тваринника, літ. "А-1", загальною площею 671,9 кв. м, розташована за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13-є. перебувало у власності ПОСП ім. «Шорса».
Відповідно до ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки Лозівського бюро технічної інвентаризації в якій зазначено, що станом на 16.05.2012 року за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13-є. право власності на нежитлову будівлю не зареєстровано.
Тому суд, приходить до висновку, що ПОСП ім. «Шорса» не був власником спірного майна, а тому й не мав жодних підстав для продажу цього майна.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не надано суду відповідних доказів, про те, що ПОСП ім. «Шорса» був власником спірного нерухомого майна, також не надано доказів прийняття об'єкту в експлуатацію, затвердження та реєстрації відповідного акту приймальної комісії, в зв'язку з чим у суду не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання права власності на нежитлову будівлю будинок тваринника, літ. "А-1", загальною площею 671,9 кв. м, розташована за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Миколаївка, вул. Никитенка, 13-є, вимоги
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даному разі, покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 22, 24 Закону України "Про основи містобудування", ст. 24, 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" ст. 15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Повне рішення складено 09.07.2012 року.
Суддя Добреля Н.С.