Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2420/12
вх. № 2420/12
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанової Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Самборської Ю.В. (дов. № 670-12 від 20.12.2011 р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", м. Київ
до Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків
про стягнення 10 338,22 грн.
Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України (надалі - Відповідач) в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 10 338,22 грн. та стягнення з Відповідача судових витрат.
Від представника Позивача, заяв та клопотань не надійшло. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та заслухавши представника Позивача, суд встановив наступне.
26.09.2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» був укладений Поліс добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 200.0117090 (надалі - договір страхування), за яким був застрахований транспортний засіб Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
06.07.2009 року до ТДВ «Альянс Україна» надійшло повідомленням про настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом.
Позивачем було проведено розслідування причин та обставин страхового випадку, визначено розмір збитку, що підлягав відшкодуванню.
Відповідно до довідки ДАІ 02.07.2009 року на перехресті вул. Університетської та Кооперативної в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення застрахованого транспортного засобу Chevrolet Lacetti та трамваю № 476 Жовтневого депо м. Харкова під керуванням водія ОСОБА_3. У зв'язку з ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Встановлено, що дана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, а саме п.п.12.1, 12.3, що підтверджується Довідкою ДАІ, Постановою суду та матеріалами справи. У зв'язку з чим ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, ТДВ «Альянс Україна» замовлено проведення незалежної експертизи.
Позивачем визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що 09.10.2009 року було складено Страховий акт № 200-8455-0 та видано наказ № 200845509 про виплату страхового відшкодування.
ТДВ «Альянс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за договором страхування на підставі рахунку від 26.08.2009 року, товарного чеку та акту виконаних робіт 31.08.2009 року у розмірі 10 678,26 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 340, 04 грн. (франшиза) = 10 338,22 грн. (десять тисяч триста тридцять вісім гривень 22 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 11591 від 12.10.2009 року та банківською відомістю № 262.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування регулюється Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", статтями 11, 15, 16, 990, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» (61010, м. Харків, вул. Молодої гвардії, 5, код ЄДРПОУ 03328623) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; п/р 26501227 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335; код ЄДРПОУ 32253696) в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 10 338,22 грн. (десять тисяч триста тридцять вісім гривень 22 коп.) та судовий збір у розмірі 1 641,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 09 липня 2012 року по справі № 5023/2420/12.
Суддя Жигалкін І.П.