73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
05 липня 2012 р. Справа № 5024/666/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" м. Калинівка Вінницької області
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" м.Херсон
про стягнення 46907грн. 56коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Курілко А.В.
від відповідача - уповноважена особа Юрченко Н.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСК" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" (відповідача) 45002грн. 64коп. основного боргу, 276грн. 75коп. 3% річних, 225грн. 00коп. втрат від інфляції та 1403грн. 17коп. пені за договором дистрибуції № 13-Д/10 від 02.03.2010 року.
Ухвалою суду від 22.05.2012року розгляд справи відкладався.
Відповідач визнає позовні вимоги частково. Так, відповідач не заперечує того, що ним отримано від позивача товар на суму 45002грн. 64коп. Однак, відповідач вважає, що товар отримано ним поза межами договору дистрибуції № 13-Д/10 від 02.03.2010 року, оскільки товарно-транспортні накладні не містять посилань на цей договір. На думку відповідача, строк оплати ним отриманого товару настає відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, з урахуванням чого необхідно розраховувати втрати від інфляції та 3% річних, а нарахована позивачем пеня є безпідставною.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
02 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" укладено договір дистрибуції № 13-Д/10.
Згідно з цим договором позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Ціна, кількість і асортимент товару вказуються в товарно-транспортних або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 6.7, 6.8 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2010року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, не звернеться письмово про його розірвання, даний договір пролонгується на кожен наступний рік.
Згідно з п. 3.2 договору відповідач здійснює оплату кожної партії одержаного товару на умовах відстрочки платежу на термін 60 календарних днів з дня отримання партії товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив, а відповідач отримав товар за наступними видатковими накладними:
- № АМ000002347 від 21.10.2011року на суму 3763грн. 74коп.,
- № АМ000002349 від 21.10.2011року на суму 5339грн. 10коп.,
- № АМ000002506 від 19.11.2011року на суму 3528грн. 06коп.,
- № АМ000002511 від 19.11.2011року на суму 6817грн. 02коп.,
- № АМ000002621 від 10.12.2011року на суму 6274грн. 38коп.,
- № АМ000002625 від 10.12.2011року на суму 9596грн. 28коп.,
- № АМ000002627 від 10.12.2011року на суму 9684грн. 06коп.,
всього на суму 45002грн. 64коп.
Відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар, тому його заборгованість становить 45002грн. 64коп.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 02.03.2010 року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів перерахування боргу, тому позовні вимоги про стягнення 45002грн. 64коп. основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано документального підтвердження причин несвоєчасних розрахунків за договором поставки, тому вимоги позивача про стягнення 225грн. 00 коп. втрат з інфляції та 276грн. 75 коп. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням боргу також підлягають задоволенню, проти чого не заперечує відповідач.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 1403грн.17коп. пені, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем з посиланням на п.5.2 договору дистрибуції, з урахуванням якого у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (суми заборгованості) за кожен день прострочки.
Судом відхиляються заперечення відповідача проти стягнення пені з посиланням на те, що товар отримано ним поза межами договору дистрибуції № 13-Д/10 від 02.03.2010 року, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Відповідач не заперечує того, що ним отримано від позивача товар на суму 45002грн. 64коп. та допущено простроку оплати його вартості, виходячи із строків оплати, встановлених п. 3.2 договору, як і не заперечує проти нарахованих сум інфляційних та 3% річних, чим фактично погоджується з тим, що товар на всю суму боргу отримано ним за договором дистрибуції № 13-Д/10 від 02.03.2010 року.
Не надано відповідачем і будь-яких належних доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини.
Позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за усіма зазначеними в позовній заяві товарно-транспортними накладними, таким чином дії сторін, в тому числі і відповідача, підтверджують те, що товар за усіма накладними поставлено саме на підставі договору дистрибуції № 13-Д/10 від 02.03.2010року.
Посилання відповідача на те, що в товарно-транспортних накладних відсутні записи про те, що товар поставлений за договором від 02.03.2010року, не ґрунтуються на вимогах закону і договору, оскільки договором не узгоджено сторонами обов'язкового запису про це в товарно-транспортних накладних, навпаки відповідно до пунктів 1.3, 3.1 договору саме товарно-транспортні накладні та ціна, кількість та асортимент товару, зазначені в них, є невід'ємною частиною договору.
З урахуванням викладеного, позивачем обґрунтовано на підставі п. 5.2 договору нарахована пеня в сумі 1403грн.17коп. за прострочку перерахування відповідачем грошових коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 31грн. 50коп. надлишково сплаченого судового збору.
В засіданні судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" м.Херсон вул. Ілліча 86 к.88 р/р 260010231169 ЗАТ "ДП СБЕРБАНК России" МФО 320627 ідентифікаційний код 32125630 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" юридична адреса: м. Калинівка Вінницької області вул. Фрунзе 45; поштова адреса: м. Київ вул. Саксаганського, 53/80 п/р 26002225097505 у ПАТ "УкрСіббанк" МФО 351005 ідентифікаційний код 13555834 - 45002грн. 64 коп. основного боргу, 276грн. 75 коп. - 3% річних, 225грн. 00 коп. втрат з інфляції, 1403грн. 17 коп. пені та 1609грн. 50 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "АМСК" юридична адреса: м. Калинівка Вінницької області вул. Фрунзе, 45, поштова адреса: м. Київ вул. Саксаганського, 53/80 п/р 26002225097505 у ПАТ "УкрСіббанк" МФО 351005 ідентифікаційний код 13555834 із спеціального фонду державного бюджету України - 31грн. 50коп. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням від 24.04.2012року № 491 на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Повне рішення складено 09 липня 2012року.
Суддя З.І. Ємленінова