03 липня 2012 року справа № 5020-486/2012
За позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С.Круподьорова
(99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 51)
до приватного підприємства "Леас" (99011, м. Севастополь. вул. Партизанська 4-А, оф.33)
про стягнення заборгованості за договором розміщення реклами у розмірі 1 651,49 грн,
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача - Пустовойтова А. Г., довіреність №12 від 16.03.2012;
представник відповідача - не з'явився
Суть спору:
Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Леас" про стягнення заборгованості за договором розміщення реклами у розмірі 1 651,49 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2012.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 03.07.2012.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статі 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд
19.09.2011 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С.Круподьорова і приватним підприємством «Леас» було укладено договір на розміщення рекламоносіїв відповідно до умов якого відповідачу надається право розміщувати рекламну продукцію на об'єктах позивача, а саме: використовувати підтримуючі тросові системи і кронштейни контактної мережі для розміщення рекламоносіїв, засоби кріплення і розміри яких повинні відповідати технічним умовам використання підтримуючих елементів контактної мережі для розміщення рекламоносіїв, розміщувати рекламу на бортах і в салонах тролейбусів.
Взаємні права та обов'язки стони визначили в розділі 2 Договору.
Розмір та порядок оплати встановлено у розділі 3 Договору. Зокрема, пунктом 3.1. визначено, що вартість експонування реклами на об'єктах відповідача визначається на підставі Протоколу узгодження ціни, якій є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1) і Адресної програми (Додаток № 2).
Оплата здійснюється відповідачем щомісячно протягом 5-ти днів після отримання рахунку (п. 3.3 Договору).
Згідно з п. 6.1 Договору він набирає чинності з 19.09.2011 і діє до 31.12.2011. У разі відсутності заяви жодної зі сторін про припинення чи зміни договору протягом 10 днів після спливу строку його дії, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором (п. 6.2. Договору).
Позивач зазначає, що відповідачем не виконуються зобов'язання щодо оплати за розміщення реклами з жовтня 2011, внаслідок чого утворилась заборгованість за фактично надані послуги за розміщення реклами за період з 21.10.2011 по 31.01.2012 у розмірі 1567,73 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Крім основної заборгованості за договором позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 83,76 грн на підставі пункту 4.1. Договору і положень статті 231, 232 Господарського кодексу України.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно з п. 7.3. Договору роботи по монтажу та демонтажу вважаються виконаними після підписання «Акту приймання-здачі виконаних робіт».
Позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження того, що ним зі свого боку були виконані взяти на себе зобов'язання за договором, оскільки акт приймання-здачі виконаних робіт суду не надано.
Заява директора ПП «Леас» від 31.01.2012 з проханням припинити дію договору № 861 від 19.09.2011 не може бути прийнята судом у якості належного доказу розміщення відповідачем реклами, оскільки відповідно до положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У даному випадку, на думку суду, відповідно до умов договору єдиним доказом виконання позивачем робіт може бути підписаний сторонами акт приймання-здачі виконаних робіт.
Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1567,73 грн згідно з рахунком № 99 від 18.01.2012 (а.с. 28), проте, доказів отримання вказаного рахунку приватним підприємством «Леас»згідно з вимогами пункту 3.3. Договору позивачем суду не надано.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1567,73 грн відсутні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 83,76 грн, суд також відмовляє у їх задоволенні, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення боргу.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складене 09.07.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва