05 липня 2012 року справа № 5020-642/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»
(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, будинок 39, квартира 3,
ідентифікаційний код 32294088)
до Публічного акціонерного товариства «Фармація»
(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А,
ідентифікаційний код 16515077)
про стягнення 35391,32 грн.
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс") -Воробйова Л.О., довіреність №14 від 27.03.2012;
Відповідач (Публічне акціонерне товариство "Фармація") - Афендульєва Т.М., довіреність №10 від 05.01.2012.
Суть спору:
ТОВ «СГС Плюс»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ПАТ «Фармація» про стягнення 35391,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №032-Т про надання послуг з централізованого опалення в частині належного та своєчасного внесення оплати за отримані послуги.
Ухвалою від 12.06.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду.
У ході розгляду справи, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав відзив на позов, який по суті є заявою про визнання заборгованості перед позивачем, та просив надати йому розстрочку виконання судового рішення за наступним графіком: у червні 2012 року -11800,00 грн., у серпні 2012 року -12000,00 грн., у вересні 2012 року -11591,32 грн. у зв'язку з важким фінансовим станом.
У судовому засіданні 05.07.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем, просив розстрочити виконання судового рішення.
Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Фармація»(найменування якого змінилося на Публічне акціонерне товариство «Фармація») (Споживач) був укладений договір № 032-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі -Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач -своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1).
У пункті 13.1 цього договору сторони погодили, що Договір діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та вважається щорічно пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде відмови однієї зі сторін.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, обсяги постачання споживачу теплової енергії вказані у додатку № 1 до цього договору /а.с.32, 42/.
Згідно з пунктом 5.1 Договору тариф на послуги з централізованого опалення складає 7,40 грн./кв. м; 337,6 грн./Гкал.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 Договору).
За умовами розділу 7 Договору, остаточний розрахунок за надані послуги має здійснюватись споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 7.7 Договору за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 8.2 обов'язком споживача є, зокрема, оплата послуг в установлені строки, а також у випадку несвоєчасного внесення плати за послуги -сплачувати пеню відповідно до умов Договору.
Виконавець має право, зокрема, у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги нараховувати пеню розмірі, встановленому договором.
Згідно з розділом 9 Договору споживач несе відповідальність відповідно до діючого законодавства за договором, зокрема, за несвоєчасне внесення платежів за послуги -шляхом уплати пені.
Позивач умови Договору щодо надання послуг з централізованого опалення виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт та виставленими до сплати рахунками /а.с.45-70/, а також актами звірення взаєморозрахунків (арк.с. 76-87).
Відповідач, одержавши послуги з централізованого опалення у період з 01.10.2011 по 21.05.2012, свої зобов'язання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 33553,77 грн.
Несплата Відповідачем заборгованості і стала підставою для звернення Позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 33553,77 грн., пені -1417,13 грн., інфляційних витрат -141,26 грн., 3% річних -279,16 грн., а всього 35391,32 грн.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги ", іншими нормативними актами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі -Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з період з 01.10.2011 по 21.05.2012 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 33553,77 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірення взаєморозрахунків /арк. с. 57/.
В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за отриманий товар не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.
За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33553,77 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1471,13 грн.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 7.7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем (арк.с. 44), та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі -1417,13 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 141,26 грн. та 3% річних у сумі 279,16 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції (арк.с. 44), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 279,16 грн. та індексу інфляції в розмірі 141,26 грн. також підлягають задоволенню.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.
Представник відповідача визнав позовні вимоги та просив суд розстрочити виконання рішення (арк.с. 97).
Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 33553,77 грн., пеня -1417,13 грн., 3% річних -279,16 грн., інфляційні витрати -141,26 грн., а всього 35391,32 грн.
Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідач просив розстрочити виконання судового рішення з липня 2012 року по вересень 2012 року в зв'язку з важким фінансовим станом підприємства.
Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2012 проти розстрочення виконання рішення заперечував.
Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.
До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В даному випадку, відповідач обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання рішення суду важким фінансовим становищем підприємства, однак в підтвердження цього ним не представлено належних та допустимих доказів у розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що відповідачем не доведено фактів, які б свідчили про винятковість обставин, за яких відповідач не має можливості виконувати рішення суду. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду ПАТ «Фармація»
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фармація" (вул. М.Музики, буд. 52 А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (проспект Перемоги, 39, кв.3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088) суму основного боргу 33553,77 грн., пеню - 1417,13 грн., 3% річних -279,16 грн., інфляційні витрати -141,26 грн., а всього 35391,32 грн. (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто одна грн. 32 коп).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фармація" (вул. М.Музики, буд. 52 А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (проспект Перемоги, 39, кв.3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Фармація»про надання розстрочки виконання рішення відмовити.
Повне рішення складено 09.07.2012
Суддя підпис О.С. Погребняк