ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/6563-2012 02.07.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Управління освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації
про стягнення 16 381,21 грн.
Представники:
від позивача: Денисенко О.В.-представник за довіреністю № 155/1/23-5597 від 30.12.2011 року
від відповідача: Булаш С.В. -представник за довіреністю № 09/5-1459 від 27.06.2012 року
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Управління освіти Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 16 381,21 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2002 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач, підприємство за договором) та Управлінням освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації (далі-відповідач, споживач за договором) укладено договір № 733 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (з подальшою пролонгацією) нежилого приміщення в будинку № 3-Б по вул. Горького в м. Києві (далі - договір).
Згідно із п. 2.3.6 договору, споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (філії КП "Київжитлоспецексплуатація") вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному споживачу направляються щомісячно платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає Управління освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації, оплата не надійшла.
Станом на 22.03.2011 року у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за період з грудня 2010 року по лютий 2012 року в розмірі 15 004,77 грн. вартості теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляцією від 20.04.2007 року на підставі п. 2.3.6 договору та п 3.5 додатку № 2 до договору.
Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 15 004,77 грн. -основного боргу, 783,46 грн. -пені, 410,25 грн. -інфляційних витрат та 182,73 грн. -три відсотки річних.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.06.2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/6563-2012, розгляд справи призначено на 12.06.2011 року.
08.06.2012 року представник позивача до відділу діловодства господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимоги ухвали суду від 23.05.2012 року та заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2012 року, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 02.07.2012 року.
02.07.2012 року в судове засідання з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з Управління освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації 16 157,40 грн. -основного боргу, 1 497,42 грн. - пені, 455,27 грн. -інфляційних витрат та 313,09 грн. -три відсотки річних, а також 1 609,50 грн. судового збору.
Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких не заперечує проти заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.11.2002 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач, підприємство за договором) та Управлінням освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації (далі-відповідач, споживач за договором) укладено договір № 733 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - договір).
У відповідності до положень п.1. договору, предметом даного договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Горького, 3-Б.
Згідно п. 2.1. договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.3.6. договору, споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) № 2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик»вартість спожитої теплової енергії.
Порядок здійснення розрахунків за теплову енергію сторони встановили відповідно до положень додатку № 2 до договору, а саме розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі. Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Чапаєва, 9Б, розрахункова група, тел. 235-97-88, 235-97-90, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 28 числа поточного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з грудня 2010 року по травень 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 157,40 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.
23.01.2012 року, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про погашення існуючої заборгованості № 155/23-01/58 від 16.01.2012 року. Однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 733 від 01.11.2002 року в розмірі 16 157,40 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 497,42 грн., збитки від інфляції в сумі 455,27 грн. та 313,09 грн. -3 % річних.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 2.3.7. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату передбачених даним договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 733 від 01.11.2002 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в розмірі 16 157,40 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1 497,42 грн., 3 % річних в розмірі 313,09 грн. та інфляційних витрат в розмірі 455,27 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти Печерської районної в м Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7; ідентифікаційний код 37451545) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість за отримані послуги в розмірі 16 157 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 40 коп., три проценти річних в розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 09 коп., індекс інфляції в розмірі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп., пеню в розмірі 1 497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 42 коп. та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 09.07.2011 року
Суддя С.М. Мудрий