номер провадження справи 20/39/12
Запорізької області
04.07.12 Справа № 10/264/08-18/161/08
м.Запоріжжя
За позовом: Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, буд. 5)
за участю прокуратури Запорізької області
про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 1 443 187,44 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Висотенко І.М. (довіреність №2321/0/4-11 від 02.06.2011р.);
Від відповідача - Чернятіна О.М. (довіреність №44/08 від 10.05.2012р.);
Черненко М.О. (довіреність №36/08 від 14.03.2012р.)
Від прокуратури - не з'явився;
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.08.2011р. у справі №10/264/08-18/161/08 Державному агентству резерву України відмовлено повністю у задоволенні позову до ПАТ "Запорізький автомобільний завод" про зобов'язання повернути матеріальні цінності до мобілізаційного резерву згідно переліку та стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України на реєстраційний рахунок позивача суми 1 443 187,44 грн. штрафних санкцій, в тому числі: 961 431,62 грн. -штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей за незабезпечення їх збереження, 213318,84 грн. -штраф у розмірі 20% від вартості матеріальних цінностей за порушення правил та умов їх зберігання, несвоєчасне освіження та заміну, несвоєчасне подання звітності, 268 436,98 грн. -пеня за період з 25.07.2006р. по 14.03.2008р., які нараховано відповідно до п.п.10,12 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв". Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2012р. частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. та рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2011р. у справі №10/264/08-18/161/08 скасовано, справу скеровано для нового розгляду до господарського суду Запорізької області.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.
Ухвалою суду від 19.04.2012р. справу №10/264/08-18/161/08 прийнято до розгляду суддею Гандюковою Л.П., справі присвоєно номер провадження 20/39/12, судове засідання призначено на 15.05.2012р.
За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
До початку розгляду справи по суті від позивача заяв про зміну предмета або підстав позову не надійшло.
Ухвалою суду від 15.05.2012р. на підставі ст.ст.69, 77 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04.07.2012р.
04.07.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень (т.3 а.с.26-28., т.4 а.с.10-12, 22-24 ), які мотивовано наступним. Відповідно до приписів ст.ст.4, 42, 154 ЦК УРСР, які кореспондуються з ст.ст.11, 937 ЦК України, згідно затвердженій номенклатурі і норм накопичення відповідач за відомістю про матеріальні цінності від 23.11.1987р. отримав завдання (державне замовлення) про зберігання матеріальних цінностей та прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. В результаті проведеної контрольної перевірки (акт №180/2/М від 25.07.2006р.) було встановлено факт порушення відповідачем правил та умов зберігання, несвоєчасне освіження та заміна матеріальних цінностей, несвоєчасне подання звітності; факт незабезпечення збереження цінностей, що стало підставою для звернення з даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано п.п.4,5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997р. №1129, ст.ст.42,154 ЦК УРСР, ст.ст.11, 526, 936, 937, 942, 949, 954 ЦК України, ст.ст.8,11,12,14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Прокурор, який відповідно до ст.ст.35,36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.29 ГПК України вступив у справу, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі; додаткових пояснень, обґрунтувань не надав. У судове засідання 04.07.2012р. прокурор не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. 04.07.2012р. є останнім днем вирішення спору, враховуючи приписи 69 ГПК України, тому справа розглядається по суті у відсутність прокурора.
Відповідач у судових засіданнях та письмовому відзиві позов не визнав на таких підставах. Позивач не надав належних доказів у підтвердження знаходження у відповідача саме тих чи інших матеріальних цінностей мобрезерву, в тій чи іншій кількості, які ніби-то були самовільно витрачені ПАТ "АвтоЗАЗ", для того щоб були підстави ставити питання про їх повернення. Номенклатура (відомість) накопичення, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, є державним замовленням та не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобрезерву цінностей. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п.4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р. цінності державного резерву можуть розміщуватися та зберігатися на договірних засадах. Між позивачем та відповідачем відповідний договір не укладався, грошові кошти на утримання матеріальних цінностей не надходило. Відповідач відмовляється визнавати факт прийняття на себе зобов'язань по відповідальному зберіганню цінностей матеріального резерву. Разом з тим, відповідач вказує, що позивач безпідставно вважає, що факти нестачі цінностей та виявлення інших порушень були виявлені лише в ході останньої контрольної перевірки в липні 2006 року. Так, в матеріалах справи міститься річний звіт про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, подальші звіти, а також акти перевірок підприємства у 1996, 1998, 2000 та 2003 роках. Таким чином, розрахунок заборгованості за цінами 2006 року не відповідає приписам ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв". З огляду на це, беручи також до уваги висновок судової експертизи по цій справі, згідно з яким теж встановлено, що самовільне використання цінностей здійснено у 1995 році, відповідач із посиланням на ст.71 ЦК УРСР заявив про пропуск трирічного строку позовної давності, який закінчився ще до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року. Поряд з тим, у відзиві зазначено про необхідність враховувати той факт, що для погашення поточної заборгованості за використанні матеріальні цінності відповідач перерахував до державного бюджету 100 тис. грн. у 1998 році та 491,28 грн. у 1999 році, що підтверджується платіжними дорученнями. Отже, відповідачем всього сплачено 591,28 грн., тоді як на цей час заборгованість за обліковими цінами склала 558,4 тис.грн. Таким чином, перераховано на 32,88 тис.грн. більше вартості витрачених матеріалів, виходячи з цін, що діяли на час виявлення недостачі, тому ПАТ "АвтоЗАЗ" в будь-якому разі не має заборгованості чи будь-яких інших зобов'язань перед позивачем. Розпорядженням Кабміну України від 26.12.2002р. №737р матеріальні цінності мобрезерву, створеного у ВАТ "Запорізький автомобільний завод", було розброньовано та доручено Держкомрезерву реалізувати їх в установленому порядку, а отже мобзавдання було знято 26.12.2002р. З цієї дати підприємство не мало змоги та обов'язку освіження, заміни та надання звітності щодо розброньованих, але не реалізованих цінностей. Оскільки підтверджено факт використання матеріалів мобрезерву у 1995 році, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій та пені згідно з Законом України "Про державний матеріальний резерв", який набрав чинності лише у 1997 році. На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Із урахуванням заперечень відповідача, позивач у своїх письмових та усних поясненнях по справі зазначив, що розбронювання матеріальних цінностей не є скасуванням мобілізаційного завдання, розбронювання не змінює правого статусу спірного майна та не звільняє від виконання прийнятих зобов'язань. Стосовно перерахованих відповідачем коштів, вказав, що в той час дані кошти були враховані Держрезервом України і на ту частину матеріальних цінностей, за які було сплачено кошти, видано наряди, тобто їх було відпущено з мобілізаційного резерву. Кошти за матеріальні цінності, що увійшли до позовних вимог, відповідачем не сплачувалися. Відповідач повідомляв позивача про факт використання ним матеріальних цінностей у власному виробництві, йому надавався час для їх повернення в добровільному порядку, але останній знехтував цим, що призвело до виникнення судового спору. У позивача відсутні акти попередніх перевірок, оскільки вони не збереглися, тому від посилається на акт останньої перевірки у 2006р.
Позивачем заявлялося клопотання про передачу справи № 10/264/08-18/161/08 за підсудністю до господарського суду м. Києва в порядку ст.16 ГПК України, яке мотивоване тим, що для повного та всебічного розгляду справи необхідно залучити документи, що мають гриф "таємно" та містять державну таємницю, а саме: розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р. № 737-рт, оскільки вказане розпорядження є документом, який підтверджує, що ПАТ "АвтоЗАЗ" зберігає матеріальні цінності мобілізаційного резерву та є відповідальним зберігачем. Вказаним розпорядженням визначено перелік та кількість матеріальних цінностей, які зберігав та зобов'язаний був зберігати відповідач. Прокурор дане клопотання підтримав.
Ухвалою суду від 15.05.2012р. дане клопотання судом відхилено на підставі ст.ст.22,34,16 ГПК України як необґрунтоване, враховуючи, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р. № 737-рт, яке має гриф "таємно", не вказано позивачем у підставі позову, не є предметом спору у даній справі. Відповідно, суд не досліджує та не надає оцінку документу, який не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, ухвалами суду у даній справі неодноразово відхилялося аналогічне клопотання позивача про передачу справи за підсудністю, ухвала господарського суду Запорізької області від 22.05.2008р.у цій справі №10/264/08 про направлення справи за підсудністю до господарського суду м.Києва скасована постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. (т.1 а.с.86-87). Нового обґрунтування та нових доказів у підтвердження клопотання позивачем не надано.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд
Державним комітетом України з державного матеріального резерву відповідно до наказу Мінавтопрому від 23.11.1987р. №076 згідно з відомістю матеріальних цінностей, що підлягають накопиченню в мобрезерві на Запорізькому автомобільному заводі "Комунар" з грифом "дск" (т.1 а.с.12-14) затверджено для передачі останньому перелік матеріальних цінностей з певними кодами, вказаними в колонці 1 відомості, із зазначенням їх кількості у відповідних одиницях виміру. В подальшому до відомості вносилися зміни згідно з розпорядженням Мінавтопрому від 16.05.1988р. №03054, а також постановою КМУ від 24.12.1996р. №818-рт, про що до відомості внесено доповнення від руки. Так, зокрема, зроблені виправлення кількості розміру накопичень в графі "Всього". У відомості змін та доповнень до додатку №51 наказу Мінавтопрому від 23.11.87р. №076 (т.1 а.с.15) вказано нові встановлені розміри накопичень стосовно 12 позицій матеріальних цінностей. Відомість 1987 року також має відмітку режимно-секретного відділу Державного комітету України з державного матеріального резерву "розсекречено", протокол № 5 від 26.10.2006р.
Відповідно до статуту ВАТ "Запорізький автомобільний завод" 2006 року (т.1 а.с.42-46) (скорочене найменування ВАТ "АвтоЗАЗ") останнє є правонаступником державного підприємства "Запорізький автомобільний завод". Крім того, згідно з виписки з протоколу №20 від 12.04.2011р., нової редакції статуту у зв'язку з приведенням діяльності товариства у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено назву та тип із Відкритого акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" на Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобільний завод" (код ЄДРПОУ 0580863), яке є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства "Запорізький автомобільний завод" (т.3 а.с.54-59).
24.07.2006р. та 25.07.2006р. контрольно-ревізійним підрозділом ДП "Кіровоградський КХП №2" проведена планова контрольна перевірка з метою з'ясування стану укомплектування мобрезерву, руху, умов зберігання, якісного стану, фактичної наявності, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ "АвтоЗАЗ" (код ЄДРПОУ 05808563) за період з 12.02.2003р. по 24.07.2006р. Перевірка проводилася в пунктах відповідального зберігання відповідно до номенклатури ТМЦ на складі №1 -(дріт сталевий зварювальний) за адресою: продбаза, Запорізька область, п.Леваневського, вул.Базова,9; склад №2 -(кольорові метали, абразиви, сплави тверді, оснастка) за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна,8.
Дані перевірки якісного та кількісного зберігання викладено в розділі 4 Акту від 25.07.2006р., згідно з яким з'ясування фактичної наявності матеріальних цінностей здійснювалося шляхом звірки облікових даних Держкомрезерву з бухгалтерським та складським обліком та їх фактичною наявністю на складі, визначення об'єму - шляхом обміру та наведено в таблиці 5. У стовпці 5 даної таблиці вказано кількість по обліку у Держкомрезерві, в стовпці 7 фактична наявність, в 8 -різниця між ст.5 та ст.7. У стовпці 9 вказано кількість самовільно відчуженого майна, в стопці 10 -кількість викраденого в кількості, зазначеній у відповідних одиницях вимірювання (тн, кг, кв.м., тис.м, шт.). У розділі 5 акту встановлено, що звітність матеріальних цінностей мобрезерву згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.10.97р. №1129 та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінекономіки №305-дск від 11.12.2001р., не ведеться. В акті викладено висновки та пропозиції директору ВАТ "АвтоЗАЗ", керівництво повідомлено про відповідальність, передбачену Законом України "Про державний матеріальний резерв".
24.03.2008р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ВАТ "АвтоЗАЗ", за яким порушено провадження у даній справі. Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 шляхом реорганізації утворено Державне агентство резерву України, встановлено, що останнє є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Позовні вимоги ґрунтуються на результатах перевірки, викладених в Акті №180/2/М від 25.07.2006р. та полягають, зокрема, у зобов'язанні відповідача -ПАТ "АвтоЗАЗ" повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності щодо яких був виявлений факт незабезпечення збереження (самовільне відчуження), а саме:
1.чавун переробний в кількості 115,0 тонн
2.чавун ливарний -115,0 тонн
3. феромарганець доменний -7,590 тонн
4.сталь листова конструкт. г/к -30,0 тонн
5. сталь лист. нерж. х/к із вмістом нікелю -12,25 тонн
6. сталь сортова х/т -18,85 тонн
7. електроди зварювальні -0,15 тонн
8. сітка сталева -307,97 кв.м
9. труби катані заг. призначення -0,42 тонн
10.труби т/ст вуглецеві б/ш -0,9 тис.м.
11. труби т/ст ел. зв вуглецеві -1,64 тис.м
12. труби зварні ВГП -0,8 тонн
13. сітка з кольорових металів -150,9 кв.м.
Крім того, позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача до державного бюджету України, на реєстраційний рахунок позивача, загальної суми 1 443 187,44 грн., в тому числі штраф за незабезпечення збереження матеріальних цінностей, штраф за порушення правил та умов зберігання, несвоєчасне освіження і заміну матеріальних цінностей, несвоєчасне подання звітності, пеня.
Відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006р. №810, чинного на момент перевірки, Державний комітет України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки. Основним завданням Держкомрезерву, зокрема, є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, управління державним резервом.
Згідно з п.п.16 пункту 4 Положення Держкомрезерв відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасним поверненням позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.
Держкомрезерв має право: вимагати в установленому порядку від підприємств -відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву подання: документальних даних про підсумки проведеної ними інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву; пояснень стосовно виявлених у роботі з матеріальними цінностями державного резерву порушень, звітів про наявність матеріальних цінностей та їх рух; застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (пункт 5 Положення).
Аналогічні приписи містять, зокрема пункт 1, п.п.1, 19, 20 пункту 4, п.п.2, 3 пункту 6 Положення про Державне агентство резерву України (Держрезерв України), затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №463/2011р.
Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2012р., якою скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. та рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2011р. у справі №10/264/08-8/161/08, зазначено, що суди визнали недоведеним факт закладки матеріальних цінностей ВАТ "АвтоЗАЗ" не надавши належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема, Звіту за 1995 рік (арк.9-11, ІІ том), не з'ясували чи відповідає зазначене в ньому майно спірним матеріальним цінностям. Для вирішення даного спору необхідно достеменно встановити чи є доведеними вимоги позивача за захистом яких він звернувся, оцінити у сукупності всі докази надані як позивачем так і відповідачем.
Вирішуючи спір та досліджуючи зазначені питання, суд враховує наступне.
Предметом позову, за яким порушено провадження у справі, є повернення матеріальних цінностей до державного резерву та стягненн штрафних санкцій; підставою заявленого позову - зокрема: самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву відповідальним зберігачем, невиконання інших зобов'язань, визначених п.4 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" №51/97-ВР від 24.01.1997р.
Правовідносини сторін, пов'язані з формуванням, розміщенням, зберіганням, використанням, поповненням та освіженням (поновленням) запасів державного матеріального резерву, які є предметом спору, врегульовано Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностям державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р. Водночас, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню приписи цивільного законодавства України, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством.
Суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин (закладення матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву шляхом передачі їх на відповідальне зберігання) вищезазначений Закон України (№51/97-ВР від 24.01.1997р.) та Порядок затверджений постановою КМУ від 08.10.97р. №1129 не були чинними.
Згідно з ст.ст.4, 151 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод; з адміністративних актів; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Відповідно до ст.154 цього Кодексу якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Згідно з ст.42 угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ВАТ "АвтоЗАЗ" надавало Мінмашпрому та Держкомрезерву звіт про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік за формою №12 (т.2 а.с.9-11). Вказаний Звіт 1995р. підписаний генеральним директором ВАТ "АвтоЗАЗ", головним бухгалтером та начальником спецвідділу та скріплений печаткою підприємства.
У вказаному Звіті, в тому числі, міститься перелік матеріальних цінностей, які за кодом цінностей, строком укомплектування накопичення відповідають тим, що перелічені у відомості цінностей, що підлягають накопиченню в мобрезерві Запорізького автомобільного заводу згідно з наказом №76 від 28.11.1987р., та цей перелік співпадає з тими спірними цінностями, що перелічені у позові, а саме: чавун переробний (код 081100, строк накопичення (с.н.) 1.01.90р.), чавун ливарний (код 081200, с.н. -1.01.91р.), феромарганець доменний (код 081400, с.н. - 1.01.91р.), сталь листова конструкт. г/к (код 098001, с.н. -1.01.91р.), сталь лист. нерж. х/к із вміст. нікелю (099300, с.н. -1.01.91р.), сталь сортова х/т (код 111400, с.н. -1.01.90р.), електроди зварювальні (код 127001, с.н. -1.01.91р.), сітка сталева (код 127002, с.н. -0.01.91р.), труби катані заг.призначення (код 131900, с.н. -1.01.91р.), труби т/ст вуглецеві б/ш (код 135001, с.н. -1.01.91р.), труби т/ст ел.зв вуглецеві (137300 с.н. -1.01.91р.), труби зварні ВГП (код 138500, с.н. -1.01.91р.), сітка з кольорових металів (код 189000, с.н. -1.01.91р.).
Порівнявши загальний розмір накопичення матеріальних цінностей, зазначений у відомості 1987 року (колонки 4+6) та у звіті 1995 року (колонка 4), суд встановив, що він є ідентичним щодо: феромарганцю доменного (30,0 тн.), електродів зварювальних (18,6 тн), сітки сталевої (6350,0 кв.м.), труб катаних загального призначення (18,0 тн), труб тонкостінних безшовних (23,3 тис.м), труб електрозварювальних (239, тис. м), труб зварних водогазопровідних (0,2 тис.м) та сітки з кольорових металів (372,0 кв.м). Стосовно сталі листової конструкт. гарячекатаної розбіжність у цих колонках становить 72,2 тн. (більше у відомості), сталі листової з вмістом нікелю -0,8 тн. (більше у звіті). Вказаний у колонці 4 звіту розмір накопичення щодо чавуну переробного (1215 тн), чавуну ливарного (644,0 тн), сталі сортової холоднотянутої (526,0 тн) повністю співпадає з розміром вказаним, з урахуванням внесених змін, в доповненні до відомості (колонки 8+10).
Із наведеного слідує, що ВАТ "АвтоЗАЗ" звітувало саме про ті матеріальні цінності, які були закладені для накопичення у мобрезерві за відомістю згідно з наказом Мінавтопрому від 23.11.1987р. №076.
Указом Президента України від 14.11.1995 №1039/95 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "дск") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності у разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
Згідно з ст.154 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення правовідносин, договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Державним замовником на поставку матеріальних цінностей до державного резерву є центральний орган виконавчої влади (ч.3 ст.8 Закону України "Про державний матеріальний резерв"), яким є позивач.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи і дослідженими доказами підтверджується факт закладення матеріальних цінностей до мобрезерву, встановлення Запорізькому автомобільному заводу мобілізаційного завдання згідно з відомістю (номенклатурою) матеріальних цінностей, що підлягають накопиченню в мобрезерві відповідно до наказу Мінавтопрому від 23.11.1987р. №076. Про наявність цих матеріальних цінностей в подальшому звітувало ВАТ "АвтоЗАЗ", правонаступником якого є відповідач. Вчинення дій щодо надання звітності про наявність, умови зберігання та облік матеріальних цінностей мобрезерву, в тому числі спірного майна переліченого у позові, заперечення на акти перевірок позивача, оплата за самовільно використані у виробництві матеріали мобрезерву, свідчать про існування між відповідачем та Держкомрезервом договірних зобов'язань зі зберігання (схову), які після набрання чинності з 01.01.2004р. Цивільним кодексом України регулюються главою 66 "Зберігання" цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Відповідно п.4 Прикінцевих положень ГК України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Главою 19 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення зобов'язань, передбачені підстави припинення зобов'язань. А саме: зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст.216); зарахуванням (ст.217); збігом боржника і кредитор в одній особі (ст.219); угодою сторін (ст.220); зміни плану (ст.221); неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (ст.222); ліквідацією юридичної особи (ст.223). Під час розгляду справи судом не встановлено наявність будь-яких перелічених обставин, на підставі яких можна стверджувати, що взаємні зобов'язання сторін припинені у повному обсязі, тому суд вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем продовжені.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Державний матеріальний резерв" (від 24 січня 1997 року №51/97-ВР), який введено в дію 22.02.1997р., державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Згідно з п.1 ст.12 цього Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Аналогічні приписи містять пункти 3 та 4 Положення про державний матеріальний резерв, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 27.05.92 №280-05, яким регулювалися відносини Держкомрезерву та зберігачів матеріальних цінностей на час їх прийняття на зберігання (т.4 а.с.42-54).
На підставі викладеного, посилання ПАТ "АвтоЗАЗ" у своїх запереченнях на те, що між ним та позивачем договір відповідального зберігання матеріальних цінностей не укладався, не береться судом до уваги. Відповідач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього у встановленому порядку мобілізаційного завдання.
Аналогічні правові позиції викладено в постановах Вищого господарського суду України від 19.03.2009р. по справі №12/14/761, від 27.05.2010р. по справі №10/658-07/05, від 18.08.2010р. по справі №45/47т.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Згідно з п.4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129, розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. На підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (відповідальні зберігачі), розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей (п.5 Порядку).
Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву регламентують частина 2 статті 12 Закону "Про державний матеріальний резерв" та пункти 13-18 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р.
За приписами наведених норм, відпуск матеріальних цінностей державного резерву здійснюється, зокрема: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розбронювання матеріальних цінностей державного резерву -відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення (ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Судом встановлено, що згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України №818-рт від 24.12.1996р. та №737-рт від 26.12.2002р. проводилось розбронювання матеріальних цінностей, про що зазначено, зокрема, у вступній частині Акту від 08.09.1998р. та в розділі 2 Акту №180/2/М від 25.07.2006р., листах Держкомрезерву вих№3/18 від 09.01.1998р.(т.2 а.с.18-24, т.4 а.с.34). Результати за наслідками розбронювання викладено в таблиці 2 розділу 2 Акту від 25.07.2006р., яка містить дані про кількість розброньованих цінностей, відпущених розброньованих матеріальних цінностей на підставі відповідних нарядів та кількість розброньованих, але не реалізованих цінностей, що знаходяться на зберіганні.
Разом з тим, суд враховує, що розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву не змінює правового статусу спірного майна, і відповідальний зберігач несе за нього відповідальність до моменту його повного відпуску у зв'язку із розбронюванням. Розбронювання також не є скасуванням мобілізаційного завдання (як вважає відповідач), у разі якого, згідно з частиною 2 п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", передбачено можливість юридичної особи -відповідального зберігача за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодувати вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені.
Судом встановлено, що факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження та викрадення, виявлялися і раніше. У матеріалах справи містяться Акти від 14.08.1996р., від 08.09.1998р., від 12.02.2003р. щодо перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву на ВАТ "АвтоЗАЗ" (т.2 а.с.14-32, т.4 а.с.68-74), що проводилися Дніпропетровською міжобласною інспекцією Держкомрезерву України, Дніпропетровським контрольно-ревізійним відділом за участю представників підприємства, якими ці акти підписувалися (в тому числі із зауваженнями).
В актах керівництву зберігача пропонувалося повернути самовільно використані матеріальні цінності та прийняти заходи для відновлення викрадених, керівництво попереджалося про матеріальну відповідальність за самовільне використання матеріалів мобрезерву (акт 1996 року, т. 2 а.с.16 -висновки).
В акті перевірки від 08.09.1998р., оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, зокрема, зазначено, що накопичення проведено згідно з номенклатури, затвердженої Міністерством автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987р. №076; розпорядженням КМУ №818 від 24.12.1996р. підприємству установлені нові норми накопичення з розбронюванням 2/3 матеріальних цінностей мобрезерву, визначено у зв'язку з цим нове мобзавдання; спеціальна відомість по Ф№5 під нову номенклатуру не відкоригована. В акті наведено перелік нарядів, за якими були відпущені розброньовані матеріали, перелік кількості та вартості використаних підприємством, а також викрадених матеріалів. Загальна укомплектованість мобрезерву складала 96%. Акт перевірки від 12.02.2003р. також містить відомості про виявлене самовільне відчуження чавуну переробного 115,0 тн, чавуну ливарного 115, тн, феромарганцю доменного 7,59 тн., сталі сортової х/т -18,89 тн. та крадіжку: сталі листової г/т 30тн, сталі з вмістом нікелю 12,15 тн, сітки сталевої 308,0 кв.м., труб катаних загального призначення 0,42 тн, труб тонкостінніх б/ш 0,9 тис.м, труб тонкостінних ел.зв. 1,64 тис.м, труб водогазопровідних 0,8 тн, сітки кольорової 150,9 кв.м.
Акт №180/2/М від 25.07.2006р., який вказано у підставі позову, був підписаний з боку ВАТ "АвтоЗАЗ" із зауваженнями (т. а.с.31-32), згідно з якими було зазначено наступне. У 1993-1997 роках у зв'язку з важким фінансовим станом керівництвом було прийнято рішення про часткове використання у виробництві матеріалів мобрезерву на суму 558,4 тис.грн. в облікових цінах 1995 року. В річному звіті 1995 року підприємством було повідомлено Держкомрезерв про використання частини мобрезерву. Для погашення наявної заборгованості ВАТ "АвтоЗАЗ" у 1998-1999р. перерахувало до державного бюджету 591,28 тис.грн., однак оскільки ціни 1999 року були значно вищими за ціни 1995 року, з обліку заборгованості не було знято чавун переробний 115 тн, чавун ливарний 115 тн., сталь сортова х/тягн. 18,89 тн, всього на суму 91,93 тис.грн. Крім того, в період 1992-2000р.р. було скоєно ряд крадіжок матеріальних цінностей на загальну суму 92,1 тис.грн., про що до правоохоронних закладів подавалися відповідні заяви. Станом 01.07.2006р. нереалізованими залишилися матеріали на суму 30,4 тис. грн., інформація про наявність яких була надана Держкомрезерву за формою 16 мр. В зауваженнях до Акту також зазначено про недоцільність освіження ВАТ "АвтоЗАЗ" матеріальних цінностей у зв'язку зі скасуванням мобзавдання та їх повним розбронюванням, необхідність Держкомрезерву якнайскоріше вирішити питання реалізації залишку розброньованого мобрезерву, а також наявність претензій щодо витрат понесених у зв'язку зі зберіганням матеріальних цінностей за весь період.
Відповідно до змісту вимог, викладених у п. 1 прохальної частині позову, позивач просить зобов'язати відповідача повернути 13 позицій найменувань матеріальних цінностей, які ним самовільно відчужені.
Згідно з наведеною в Акті перевірки №180/2/М від 25.07.2006р. таблицею 5 розділу 4 "Якісне та кількісне зберігання мобрезерву", виявлені порушення стосуються загалом двадцять одної позиції найменувань матеріальних цінностей. З них: факт самовільного відчуження стосовно матеріальних цінностей встановлено по 4 позиціям (чавун переробний -115,0 тонн, чавун ливарний -115,0 тонн, сталь листова конструкт. г/к -30,0 тонн, сталь сортова х/т - 18,85 тонн -(стовпець 9 таблиці 5); факт викрадення (стовпець 10 таблиці 5) стосовно 9 позицій: феромарганець доменний -7,59 тн, сталі з вмістом нікелю 12,15 тн, електродів зварювальних 0,15 тн, сітки сталевої 307,97 кв.м., труб катаних загального призначення 0,42 тн, труб тонкостінніх б/ш 0,9 тис.м, труб тонкостінних ел.зв. 1,64 тис.м, труб водогазопровідних 0,8 тн, сітки кольорової 150,9 кв.м. Таким чином, всього факт недостачі виявлено по 13 позиціям матеріальних цінностей.
Після таблиці 5 в розділі 4 акту викладено обставини зафіксованої крадіжки матеріальних цінностей мобрезерву та перелік порушених органами МВС України в Запорізькій області у зв'язку з цим кримінальних справ, що знаходилися на стадії розслідування (зупинені) та передані до суду; рішення судів для перевірки не надано.
Використання у виробництві чавуну переробного в кількості 115 тн., чавуну ливарного в кількості 115 тн сталі сортової х/тян. в кількості 18,89 тн. підтверджено самим відповідачем у зауваженнях до Актів комісії Держкомрезерву б/н від 12.03.2003р., №180/2/М від 25.07.2006р.
Пунктом 4 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.
Відповідно до статті 2 цього Закону самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву -це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Відповідно до ст.18 Закону України „Про державний матеріальний резерв" контроль за створенням, відпуском та використанням Кабінетом Міністрів України державного матеріального резерву здійснює Верховна Рада України.
Постановою Верховної ради України від 20.02.1996р. №57/96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" Держкомрезерву України доручено здійснювати перевірки стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться. Перевірка проводиться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальних органів за участю працівників відповідального зберігача. За результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з п.1.2 Інструкції про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженої наказом Державного комітету з державного матеріального резерву від 08.09.2009р. №239, чинної на час вирішення спору, Акт перевірки - документ, який складається за результатами проведення планового чи позапланового контрольного заходу, що відображає його результати стосовно виконання відповідальним зберігачем зобов'язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотримання порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також відповідності зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам, і є носієм інформації про виявлені й систематизовані недоліки та порушення Закону України "Про державний матеріальний резерв" та інших нормативно-правових актів щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву та умов такого договору. Таким чином, акт перевірки є доказом, який оцінюється судом на загальних підставах.
Встановлені факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, які підтверджено вищенаведеними матеріалами справи, свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених Законом України "Про державний матеріальний резерв". Зазначені в Акті від 25.07.2006р., а також в попередніх актах перевірок та у звітах відповідального зберігача, факти крадіжок спірного майна, є лише свідченням незабезпечення відповідачем належних умов для збереження матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, та не звільняють його від виконання зобов'язання щодо їх повернення.
Згідно з ч.1 ст.936, ч.1 ст.949 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Разом з тим, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши представлені докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності щодо яких був виявлений факт незабезпечення збереження підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Як вказано вище, позивач просить зобов'язати відповідача повернути 13 позицій найменувань матеріальних цінностей, щодо яких незабезпечено збереження. Із них: самовільно відчужено чавун переробний -115,0 тонн, чавун ливарний -115,0 тонн, сталь листова конструкт. г/к -30,0 тонн, сталь сортова х/т -18,85 тонн; викрадено: феромарганець доменний - 7,59 тн, сталь із вмістом нікелю 12,15 тн, електродів зварювальних 0,15 тн, сітки сталевої 307,97 кв.м., труб катаних загального призначення 0,42 тн, труб тонкостінніх б/ш 0,9 тис.м, труб тонкостінних ел.зв. 1,64 тис.м, труб водогазопровідних 0,8 тн, сітки кольорової 150,9 кв.м. При цьому позивач стверджує, що факт відсутності цих цінностей встановлено при перевірці 2006р. (Акт перевірки №180/2/М від 25.07.2006р.). Інших актів перевірки у позивача не збереглося.
Однак, оцінивши представлені докази, судом встановлено, що факт нестачі матеріальних цінностей державного резерву мав місце значно раніше, про що свідчить, зокрема, звіт відповідача про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, а також акти перевірок позивачем підприємства у 1996, 1998, 2003 роках, оригінали яких оглядались у судових засіданнях, копії долучено до матеріалів справи.
Матеріали справи свідчать, що під час розгляду спору господарським судом у попередньому складі, ухвалою від 08.07.2010р. (том 2 а.с.61-62) за клопотанням відповідача в порядку ч.2 ст.79 ГПК України призначалася комплексна судова економічна експертиза для роз'яснення питань про період утворення нестачі матеріальних цінностей та визначення ринкової ціни самовільно відчуженого майна в цінах станом на 1995 -1996 роки та в цінах на час останньої перевірки в липні 2006 року, на вирішення якої ставилося, зокрема, питання:
- у який період документально підтверджується утворення нестачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ВАТ "АвтоЗАЗ"?
Спеціалістами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено проведення експертизи, було встановлено, що поставлене на дослідження питання №1 відноситься до компетенції судових експертів-економістів, і відповідно до висновку судово-економічної експертизи №6311, складеного 10.11.2010р . (т.2 а.с.83-89), під час якої було досліджено документи у наданому обсязі, по першому питанню було надано відповідь, що за умови підтвердження звіту про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік даними матеріалів інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості), періодом утворення нестачі матеріальних цінностей (крім феромарганцю доменного) на ВАТ "АвтоЗАЗ" може вважатися 1995 рік. Дані про феромарганець доменний, зазначений у позовній заяві, у Звіті за 1995 рік відсутні. Про факт незабезпечення збереження феромарганцю доменного зазначено в акті перевірки від 12.02.2003року, складеного Дніпропетровським КРВ. Тому періодом утворення на ВАТ "АвтоЗАЗ" нестачі феромарганцю доменного у кількості 7,590 тн., може вважатися 2003 рік.
До Звіту відповідача про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, який згадувався вище, додано пояснювальну записку по формі 12 (т.2 а.с.12-13), де зазначалося, що у звітному році завод самостійно використав цінності на суму 58180,0 млн.крб., повідомлялося про крадіжку зі складу мобрезерву с.Леваневського на суму 759 млн.крб. в цінах на 01.10.1995р.; зазначено, що раніше запозичені матеріали на суму 51621,1 млн.крб. до встановленого терміну не поповнені через фінансову скруту.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішуючи спір в цій частині, суд також бере до уваги, що 13.02.1997р. між сторонами було укладено договір №2П про відпуск матеріальних цінностей з мобілізаційного резерву (із специфікацією), однак у зв'язку з тим, що на протязі 1997 року відповідач не провів жодної проплати за розброньовані цінності мобілізаційного резерву, Держкомрезерв анулював цей договір, що слідує із листа Держкомрезерву вих..№3/135 від 11.02.98р.(т.4 а.с.55-62).
Згідно з листом №0/510 від12.12.1997р. позивач отримав Перелік матеріалів мобрезерву ВАТ "АвтоЗАЗ", використаних у виробництві за рішенням керівництва (т.4 .с.31-33), до якого в тому числі входив: чавун переробний -621,0 тн (олівцем дописано 736), чавун ливарний -292,7,0 тн(олівцем дописано 354), сталь листова конструкт. г/к -7.5тн,15,9тн.(олівцем дописано 31,9).
Платіжним дорученням №40103 від 06.05.1998р. відповідач перерахував Держкомрезерву 100 000грн. в рахунок погашення заборгованості за використанні у виробництві матеріали мобрезерву.(т.4 а.с.14).
У акті перевірки від 08.09.1998р. вказано, що підприємство без оформлення актів і перерахування грошових коштів взяло, зокрема: чавун переробний 736тн на 191360грн., чавун ливарний 354тн на 99120грн., сталь листова конструкторська г/к 23,4тн. 7020грн., сталь сортова х/к 1,2тн на 1440грн. Крім того, на підприємстві вкрадені матеріальні цінності мобрезерву: зокрема, сталь листова констр.г/к 8,5тн на 2550грн., електроди зварювальні 0,15тн на 180грн., труби катані 0,417 на 28356грн., труби тонкостінні безшовні 0,9м на 1926грн., труби тонкостінні зварні 0,61тм на 738,1грн.,труби водопровідні 0,2тн на 140грн.
В акті перевірки від 08.09.1998р. після наведення переліку та суми матеріальних цінностей, самовільно використаних підприємством та викрадених враховано, що відповідач сплатив 100 000грн. 06.05.1998р. у рахунок погашення заборгованості та вказано, що станом на 08.09.98р. дебіторська заборгованість становить 425879грн.
Відповідач погасив цю заборгованість, сплативши 491 282,48грн. згідно з платіжним дорученням №753 від 20.12.1999р., в якому призначенням платежу вказано плата за матеріали мобрезерву за самовільно використані у виробництві (т.4 а.с.15)
Порівнявши переліки із зазначенням найменування, кількості, вартості матеріалів, наведені у цих досліджених судом доказах, враховуючи перелік та кількість матеріалів, що є предметом спору, суд приходить до висновку, що платіжними дорученнями №40103 від 06.05.1998р. на суму 100 000грн. та платіжним дорученням №753 від 20.12.1999р. на суму 491 282,48грн. відповідачем повністю оплачено вартість самовільно використаних та викрадених матеріальних цінностей мобрезерву: чавун переробний -115,0 тонн, чавун ливарний -115,0 тонн, сталь листова конструкт. г/к -30,0 тонн, електроди зварювальні 0,15 тн, труби катані загального призначення 0,42 тн, труби тонкостінні б/ш 0,9 тис.м, та частково оплачені труби тонкостінні ел.зварні 0,61т.м., сталь сортова х/т 1,2 тн. Тому в цій частині позов заявлено необґрунтовано і позовні вимоги щодо зобов'язання повернути чавун переробний -115,0 тонн, чавун ливарний -115,0 тонн, сталь листова конструкт. г/к -30,0 тонн, сталь сортова х/т -1,2 тонн; електроди зварювальні 0,15 тн, труби катані загального призначення 0,42 тн, труби тонкостінні б/ш 0,9 тис.м, труби тонкостінні ел.зв.вуглецеві 0,61 тис.м. задоволенню не підлягають.
Суд оцінює акти перевірок позивача у сукупності з іншими доказами і не може надати перевагу акту, вказаному позивачем у підставі позову №180/2/М від 25.07.2006р., оскільки він суперечить іншим актам перевірок та письмовим доказам.
У зв'язку з тим, що в акті перевірки від 08.09.1998р. не зафіксовано відсутність феромарганцю доменного 5,590тн (відповідно до висновку судової експертизи періодом утворення на ВАТ "АвтоЗАЗ" нестачі феромарганцю доменного у кількості 7,590 тн. може вважатися 2003 рік), сталі лист. нерж х/к із вмістом нікелю 12,25тн, сталі сортової х/т у кількості 17,65тн (вказано лише 1,2тн, які оплачено), сітки сталевої 307,97 кв.м., труб т/ст. ел.зв.вуглецевих у кількості 1,03 т.м ( вказано лише 0,61т.м., які оплачено), труб зварних ВГП 0,8тн, сітки з кольорових металів 150,9 кв.м., відповідно вони не були оплачені ВАТ "АвтоЗАЗ" у 1998р., 1999р. долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Доказів повернення до мобілізаційного резерву вказаних матеріальних цінностей також не надано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем до матеріалів справи також надано копію Звіту ВАТ "Запорізький автомобільний завод" про наявність матеріальних цінностей станом на 1 січня 2004 року за формою 12мр, довідки за формою 15мр про відпущені матеріальні цінності, мобілізаційного резерву в порядку запозичення та освіження з розривом у часі станом на 1.01.2004р., що містить відомості про їх відпущення за розпорядженням керівника підприємства (самовільно) в 1993-1997 роках та викрадення у 1992-2000 роках, в яких, в тому числі міститься перелік найменувань з кодами матеріальних цінностей, які увійшли до переліку позовних вимог.
Суд не бере до уваги зазначені довідку та звіт як належний доказ у зв'язку з тим, що ці документи підписані посадовою особою іншої юридичної особи: заступником голови правління ЗАТ " ЗАЗ" і містять печатку Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", код 25480917. Згідно з Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ідентифікаційний код 25480917 і на цей час належить не відповідачу, а іншій юридичній особі (т.4. а.с. 25-29, 76-77). Крім того, як слідує із акту перевірки від 12.02.2003р., в ньому є перелік матеріальних цінностей, відсутніх на підприємстві, однак суд також критично відноситься до зазначення в цьому переліку кількості самовільно відчужених та викрадених матеріальних цінностей, оскільки у переліку немає жодного зазначення фактичного обліку цих цінностей (колонка " Фактично на обліку" взагалі не заповнена), тому неможливо провести порівняння. (т.2 а.с.25-31)
Також слід зазначити наступне. Відповідно до змісту вимог, позивач просить зобов'язати відповідача повернути матеріальні цінності до матеріального резерву негайно.
Згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Порядок набрання рішенням господарського суду законної сили визначений в ч.5 ст.85 ГПК України. Таким чином, вимоги про прийняття судом рішення про негайне повернення матеріальних цінностей суперечить приписам господарсько-процесуального закону.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані, а також ті, що було викрадено, матеріальні цінності, перелік та кількість яких наведено в позові, задовольняються частково.
Заява відповідача щодо застосування позовної давності не може бути задоволена, оскільки згідно з ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Відповідно до ст.83 ЦК УРСР, п.49 Положення про державний матеріальний резерв України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1992р. №280-05, які були чинними на момент виявлення позивачем фактів незбереження майна у акті перевірки 1996р., на майнові вимоги позивача про повернення заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву, строки позовної давності не поширюються.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму 1 443 187,44 грн. штрафних санкцій, в тому числі: 961 431,62 грн. -штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей за незабезпечення їх збереження, 213 318,84 грн. -штраф у розмірі 20% від вартості матеріальних цінностей за порушення правил та умов їх зберігання, несвоєчасне освіження та заміну, несвоєчасне подання звітності, 268 436,98 грн. -пеня за період з 25.07.2006р. по 14.03.2008р. за незабезпечення збереження матеріальних цінностей, які нараховано відповідно до п.п.10,12 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно з частиною 1 пункту 10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Відповідно до п.12 ст.14 цього Закону у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.
Факт порушення відповідачем зобов'язання щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є встановленим.
Разом з тим, при здійсненні розрахунку розміру вимог позивачем ринкова вартість матеріальних цінностей визначалася, виходячи з цін на день виявлення факту відчуження, зафіксованого в Акті від 25.07.2006р. Із частини позовної заяви, в якій обґрунтовується розмір визначення вартості матеріальних цінностей, вбачається, що позивач, посилаючись на лист Міністерства економіки України та п.21 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р., вказує, що ціни встановлюються Держкомрезервом самостійно. На обґрунтування розміру застосованих цін, до позову додано довідку №8118-1 від 13.03.2004р. вартості ТМЦ станом на 25.07.2006р. із ПДВ (т.2 а.с.35), підписану начальником відділу ціноутворення та моніторингу ринку Держкомрезерву. Джерелом наданої інформації в довідці вказано "Метал-кур'єр" №17, 2006р, "Металевий вісник" 027/123, 2006р.
Відповідач, мотивуючи свої заперечення, не погоджується з тим, що вартість слід визначати за цінами 2006 року, оскільки факт нестачі матеріальних цінностей державного резерву мав місце значно раніше, про що свідчить, зокрема його звіт про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, а також акти перевірок підприємства у 1996, 1998, 2000 та 2003 роках. Крім того, відповідач посилався на висновки судової експертизи, яка призначалася у даній справі. Із посиланням на ст.71 ЦК УРСР, відповідач заявив про пропуск строку позовної давності в цій частині заявлених майнових вимог.
Як зазначено вище, ухвалою від 08.07.2010р. (том 2 а.с.61-62) за клопотанням відповідача в порядку ч.2 ст.79 ГПК України призначалася комплексна судова економічна експертиза для роз'яснення питань про період утворення нестачі матеріальних цінностей та визначення ринкової ціни самовільно відчуженого майна в цінах станом на 1995 -1996 роки та в цінах на час останньої перевірки в липні 2006 року, на вирішення якої ставилися наступні питання:
- у який період документально підтверджується утворення нестачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ВАТ "АвтоЗАЗ"?
- якою була ринкова вартість самовільно відчужених цінностей матеріального резерву на час виявлення відчуження у період 1995-1996 років?
- якою була ринкова вартість самовільно відчужених матеріальних цінностей державного матеріального резерву на час виявлення такого відчуження у липні 2006 року ?.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №6311, складеного 10.11.2010р . (т.2 а.с.83-89), під час якої було досліджено документи у наданому обсязі, по першому питанню було надано відповідь, що за умови підтвердження звіту про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік даними матеріалів інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості), періодом утворення нестачі матеріальних цінностей (крім феромарганцю доменного) на ВАТ "АвтоЗАЗ" може вважатися 1995 рік, нестачі феромарганцю доменного у кількості 7,590 тн., може вважатися 2003 рік.
Відповідно до висновку комісійної судово-товарознавчої експертизи №6310, складеного 12.04.2011р. (т.2 а.с.95-101) по питанню 2 експертизи: визначити ринкову вартість матеріальних цінностей станом на 1995-1996р.р. виявилося неможливим у зв'язку з відсутністю в інформаційній базі ХНДІСЕ інформації щодо маркетингових цін на зазначений період (ретроспективність оцінки). По питанню 3 надано відповідь, що ринкова вартість матеріальних цінностей згідно з переліку найменувань металопрокату, наведеного у позовній заяві, на період липня 2006 року складає 914 548,30 грн. Розрахунок визначення вартості по кожному найменуванню майна (матеріальних цінностей) наведено в таблиці 1 досліджувальної частини висновку.
Згідно з ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Оцінивши висновок судової експертизи, суд визнає його всебічним, повним та об'єктивним.
Разом з тим, із змісту приписів пункту 10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" слідує, що штрафні санкції за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, нараховуються, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження).
До Звіту відповідача про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, який згадувався вище, додано пояснювальну записку по формі 12 (т.2 а.с.12-13), де зазначалося, що у звітному році завод самостійно використав цінності на суму 58180,0 млн.крб., повідомлялося про крадіжку зі складу мобрезерву с.Леваневського на суму 759 млн.крб. в цінах на 01.10.1995р.; зазначено, що раніше запозичені матеріали на суму 51621,1 млн.крб. до встановленого терміну не поповнені через фінансову скруту.
Порушення, які мають значення для вирішення даного спору, встановлені в актах перевірки. Судом встановлено, що факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження та викрадення, дійсно виявлялися і раніше: перевірками, що проводилися Дніпропетровською міжобласною інспекцією Держкомрезерву України, Дніпропетровським контрольно-ревізійним відділом (Акти від 14.08.1996р., від 08.09.1998р. , від 12.02.2003р. (т.2 а.с.14-32). В актах керівництву зберігача пропонувалося повернути самовільно використані матеріальні цінності та прийняти заходи для відновлення викрадених, керівництво попереджалося про матеріальну відповідальність за самовільне використання матеріалів мобрезерву (акт 1996 року, т. 2 а.с.16 -висновки).
Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких виявлено факт незабезпечення збереження в позовній заяві вказана в сумі 961 431,62 грн. з ПДВ. При цьому відповідач керувався довідкою про діючі ціни відділу ціноутворення та моніторингу ринку, що є неофіційним внутрішнім документом та не може прийматись судом як належний доказ у підтвердження обґрунтованості розміру заявлених вимог.
Факт відсутності матеріальних цінностей, перелічених у таблиці 2 позовної заяви (13 найменувань), як зазначено вище у мотивувальній частині рішення, виявлено позивачем не у 2006 році, а в 1998 та в 2003 роках. Посилання позивача на те, що в нього не збереглися акти перевірок, не спростовує даного факту, оскільки ці акти досліджувались судом у судових засіданнях, в тому числі оглядались їх оригінали. Доказів у підтвердження вартості матеріальних цінностей на день виявлення факту відсутності суду позивачем не надано.
За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей та пені за період з 25.07.2006р. по 14.03.2008р. за незабезпечення збереження матеріальних цінностей задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідач штрафу на підставі п.12 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, несвоєчасного подання встановленої звітності - у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.
Із Акту перевірки №180/2/М від 25.07.2006р. слідує, що:
- відносно 7 позицій матеріальних цінностей, наведених в таблицях 2 та 5 Акту, а саме: дріт сталевий зварювальний (10 тонн), припій олов'яно-свинцевий (0,368 тн), прокат латунний (0,988 тн), прокат цинковий (0,55 тн), сплави та тверді суміші (11,6 кг), штампи та проформи (29 шт.), інструмент абразивний (81 шт), встановлено закінчення терміну зберігання (умовне позначення "Т") та повна непридатність для використання за призначенням ("Н") -та у зв'язку з цим невідповідність діючим стандартам -Інструкції по довгостроковому зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву на підприємства СРСР, Москва, 1977р, якою визначені терміни зберігання.
- у розділі 3 акту "Умови зберігання" зазначено, що відповідні умови не забезпечуються, а саме: в складі №1 порушується температурно-вологістний режим, внаслідок чого дріт сталевий зварювальний (10,0тн) покритий іржею та непридатний для використання за призначенням; у пропозиціях зазначено про необхідність переміщення дроту до складу №2.
- в розділі 5 акту "Облік та звітність" також встановлено, що звітність матеріальних цінностей згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р., та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінекономіки №305-дск від 11.12.2001р., не ведеться. Разом з тим, у самій таблиці №6 акту перевірки вказано на порушення Інструкції (при цьому не вказано найменування, номер та дата цієї Інструкції).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" освіження запасів державного резерву -відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із освіженням і заміною визначений в пункті 12 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р.
Так, встановлено, що відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, що зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, у зв'язку з їх освіженням і заміною за рішеннями Держкомрезерву здійснюється згідно з планами освіження, які розробляються і затверджуються цим Комітетом за всією номенклатурою закладених матеріальних цінностей.
Згідно з п.23 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997р., оперативний облік запасів матеріальних цінностей ведеться зберігачами, які зобов'язані дані такого обліку надавати Держкомрезерву у визначених ним періодичності та порядку. Умови та вимоги щодо проведення цього обліку є обов'язковими для відповідальних зберігачів і включається в договори про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Відповідно до ст.16 Закону України "Про державний матеріальний резерв" звітність про наявність запасів матеріальних цінностей державного резерву, їх рух, облік здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Позивачем не надано розроблених і затверджених Комітетом у встановленому порядку планів освіження і заміни за номенклатурою матеріальних цінностей, що знаходилися на зберіганні у відповідача Також позивачем не вказано нормативних актів, які діяли на час проведення перевірки, згідно з якими передбачалось би подання звітності в певні терміни, що були порушені. Договір про відповідальне зберігання між сторонами, в якому були б обумовлені ці терміни, сторонами також не підписувався.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними та необґрунтованими.
Згідно з пунктом 17 Порядку відпуск матеріальних цінностей в порядку розбронювання здійснюється, зокрема у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, неможливістю (складнощами) проведення їх освіження, перевезення, тощо.
Із таблиць 2 та 5 Акту слідує, що кінцевими термінами зберігання матеріальних цінностей, перелік яких наведено вище, є проміжок часу між 1987 та 2000 роками. озбронювання матеріяадьних цінностей здіснено Судом встановлено, що повне розбронювання було здійснено розпорядженням КМУ від 26.12.2002р., відпуск розброньованих матеріальних цінностей проводиться виключно за рішенням уповноваженого органу, і відповідальний зберігач зобов'язаний забезпечити збереження (фактичну наявність) розброньованих, але не відпущених матеріальних цінностей. Однак, позивачем не доведено, що відповідач повинен здійснювати їх освіження після розбронювання, доти, доки майно не буде відпущено покупцям у встановленому порядку, адже строки відпущення від зберігача не залежать. Тому, суд вважає, що на момент проведення перевірки та складення акту 25.07.2006р. у відповідача був відсутній обов'язок щодо заміни та освіження матеріальних цінностей, а отже і відсутнє в цій частині порушення.
Факт порушення правил та умов зберігання був встановлений тільки на складі №1, на якому згідно Акту був розміщений лише дріт сталевий зварювальний (10,0 тн). Усі інші матеріальні цінності (кольорові метали, абразиви, сплави тверді, оснастка) знаходилися на складі №2, на якому порушення умов та правил зберігання в акті не зафіксовано, тому в цій частині нарахування штрафу на суму вартості усіх матеріальних цінностей, перелічених в таблиці №2 позовної заяви (т.1 арк.5) є безпідставним. Оскільки вартість сталевого дроту в кількості 10 тн позивачем не доведена, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги також є недоведеними, тому у позові відмовляється.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій суд відмовляє по суті у зв'язку з недоведеністю, заява відповідача про позовну давність в цій частині не розглядається.
На підставі викладеного, посилання позивача та відповідача на інші письмові докази та нормативні акти не спростовують висновки суду.
Позов в цілому задовольняється частково.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути суму 536,50грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно з ухвалою суду від 08.07.2010р. витрати на оплату судової експертизи покладено на відповідача та зазначено, що остаточний розподіл цих витрат буде вирішено при розгляду справи по суті. У зв'язку з тим, що відповідачем не надано належних доказів оплати судової експертизи -оригіналів платіжних доручень з відміткою банку, а надано лише їх копії, суд не може стягувати ці витрати з позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобільний завод" (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, буд. 5, код ЄДРПОУ 05808563) повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності, а саме:
№ п/пНазва ТМЦОдиниця виміруКількість
1феромарганець доменнийтонн7,590
2.сталь лист. нерж. х/к із вмістом нікелютонн12,25
3сталь сортова х/ттонн17,65
4сітка сталевакв.м.307,97
5труби т/ст ел. зв вуглецевім1,03
6труби зварні ВГПтонн0,8
7сітка з кольорових металів кв.м.150,9
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" (юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, буд. 5, код ЄДРПОУ 05808563) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м.Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, р/р №31215206783007) суму 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.
Повне рішення складено 09.07.2012р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.