Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4376/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13.05
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стойки В.В.
при секретарі судового засідання Сальковій В.О.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача Олійнікова С.І.Ю Рудницької М.В.
розглянувши позовну заяву суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на суму 46620,47грн., визнання підрахованої суми 3586,90грн. вірною,-
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року, визнання недійсними податкових вимог №1/378 від 07 травня 2007 року та №2/616 від 09 липня 2007 року.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку СПД ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 по 31 грудня 2006, за результатами якої було складено акт від 04 квітня 2007р. №2141/17-311-3-1718413777 та встановлено, що у перевіряє- мий період позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність з торгівлі скрапленого газу пропану, бутану. На підставі висновку про необхідність оподаткування доходів від цієї діяльності за загальною системою податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 46620,47грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням. На думку позивача, дії відповідача призвели до того, що йому безпідставно була завищена сума податку на 45037,77грн. Крім того, з 1 липня 2005 року він використовував спрощену систему оподаткування на законних підставах, а донарахування податковою інспекцією податку з доходів фізичних осіб за цей час є незаконним. Позивачу 01 січня 2003р. податковим органом було видано свідоцтво про право сплати єдиного податку, в якому було зазначено дозволені види діяльності, а саме - торгівельно-закупівельна діяльність (крім взуття, шкіряних виробів, ювелірних виробів, меблів), яке було в подальшому продовжено на 2004р., 2005р., 2006р. та в 2007 році відповідачем було відмовлено в продовженні свідоцтва оскільки СПД ОСОБА_5 здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами адже до цього виду діяльності не може застосовуватися спрощена система оподаткування.
Позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року, визнати недійсними податкові вимоги №1/378 від 07 травня 2007 року та №2/616 від 09 липня 2007 року.
Ухвалою суду від 26 червня 2007 року по справі було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року позов було задоволено у повному обсязі та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року, визнано недійсною першу податкову вимогу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області №1/378 від 07 травня 2007 року, визнано недійсною другу податкову вимогу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області №2/616 від 09 липня 2007 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року, визнання недійсним податкових вимог №1/378 від 07 травня 2007 року та №2/616 від 09 липня 2007 року відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2012 року касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2007 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25.12.2008 у справі №2-а-17/08 (22-а-990/08) скасовано в частині вирішення спору щодо позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2007 року №0000181740/0/1645 та направлено у цій частині справу на новій розгляд до суду першої інстанції, в решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
12 квітня 2012 справу за позовом ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року було прийнято до провадження Донецьким окружним адміністративним судом.
13 червня 2012 року у судовому засіданні позивачем було змінено позовні вимоги, а саме позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на суму 46 620,47грн., визнання підрахованої суми 3 586,90грн. вірною.
Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у уточненні позову.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 07 вересня 1992 року як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області.
Позивач обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку від 01 січня 2003 року, видане Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області, яке було продовжено з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., а пізніше з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.
Відповідачем у період з 19 березня 2007 року по 30 березня 2007 року було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 04 квітня 2007р. №2141/17-311-3-1718413777 та встановлено порушення ст. 13 Декрету кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено чистий дохід на суму 358628,00грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року на загальну суму 46620,47грн.; п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок і дохід фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р. зі змінами та доповненнями, неналежне ведення обліку доходів (за період з 01 січня 2004р. по 30 вересня 2006 року встановлено занижено чистого доходу на суму 358628,00грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 46620,47грн.).
10 квітня 2007 року Слов'янською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000181740/0/1645, яким приватному підприємцю ОСОБА_5 за порушення ст.13 Декрету кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 46620грн. 47 коп.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 01 січня 2003 року, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 є платником єдиного податку, види діяльності - торгівельно-закупівельна діяльність (крім взуття, шкіряних, хутряних, ювелірних виробів та меблів). Дане свідоцтво було продовжено на 2004р., 2005р., 2006р.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було подано до відповідача звіти суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку:
- від 01 квітня 2004 року за І квартал 2004 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 39 262грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 630грн.;
- від 01 липня 2004 року за ІІ квартал 2004 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 108 924грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 675грн.;
- від 04 жовтня 2004 року за ІІІ квартал 2004 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 181 743грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 675грн.;
- від 04 січня 2005 року за ІV квартал 2004 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 250 493грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 675грн.;
- від 01 квітня 2005 року за І квартал 2005 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 66 571грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 675грн.;
- від 01 липня 2005 року за ІІ квартал 2005 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 151 883грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 900грн.;
- від 03 жовтня 2005 року за ІІІ квартал 2005 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 276 719грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 900грн.;
- від 03 січня 2006 року за ІV квартал 2005 року, у якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році 284 054грн., у звітному кварталі сплачено єдиний податок у сумі 900грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Указом Президенту України №727/98 «Про спрощену систему оподаткування , обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується в т.ч. для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Як вбачається зі статті 7 Указу Президента України №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» дія цього Указу не поширюється на:
суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року №2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» встановлено заборону на застосування пільгового режиму оподаткування під час продажу підакцизних пально-мастильних матеріалів.
Згідно положень ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26 грудня 1992р. оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як було встановлено у судовому засіданні позивачем будь яких документів на підтвердження обґрунтування суми понесених витрат в ходе проведення перевірки не надав, у зв'язку з чим, податковим органом на підставі ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додатком 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПІ України від 21.04.1993 №12 , зареєстрованого Міністерством юстиції України 09.06.1993 під № 64 (чинною на час виникнення право відношень) було застосована норма валових витрат -25%.
Суд не приймає посилання позивача про те, що всі необхідні документи були надані ним в ході перевірки, оскільки будь яких підтверджуючих доказів надано не було.
Крім того суд зазначає, що призначену в ході судового розгляду судово-економічну експертизу не було проведено у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів.
Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2012 , якою зазначена справа була направлено на новий розгляд, доходи отримані позивачем від продажу паливно-мастильними матеріалами за період з 01.01.2004 по 01.07.2005 мають оподатковуватися за загальною системою. А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід з'ясувати, яку суму податку з доходів фізичних осіб за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням було визначено позивачеві за наслідками провадження діяльності з продажу паливно-мастильних матеріалів протягом вказаного періоду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб у 2004 на 20352,67 грн, та у 2005 на 23079,42 коп. При цьому, за 2 квартал 2005 року податок з доходів фізичних осіб занижено на 12340,49 грн. ( обсяг виручки за 2 квартал - 151883 грн. : 1,2 =126 569,17 грн.-сума доходу без ПДВ.:100*25% = 31642.29 грн. - сума витрат; 126569,17 - 31642,29= 94926,88 грн. - сума чистого доходу : 100*13% = 12340,49 грн.)
Отже загальна сума заниження податку з доходів фізичних осіб позивачем за період з 01.01.2004 по 01.07.2005 складає 32693,16 грн. (20352,67 грн. + 12340,49 грн.)
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що податковим органом було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на суму 32 693,16грн. за період І-ІV квартали 2004р. та І-ІІ квартали 2005р.
Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,13грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000181740/0/1645 від 10 квітня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на суму 46620,47грн., визнання підрахованої суми 3586,90грн. вірною - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000181740/0/1645 від 10.04.2007 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на суму 13 927,31 грн.
Врешті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,13грн.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 21 червня 2012 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 26 червня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Стойка В. В.