26 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6492/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.,
при секретарі Попов А.М.,
за участю :
представника позивача - Алфьорової Ю.Ю.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення суми коштів, одержаних без установлених законом підстав на суму 324217,00 гривень,-
Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція, звернулась до суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення суми коштів, одержаних без установлених законом підстав на суму 324217,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є директором КП «Прогрес», що знаходиться на податковому обліку в Центрально-міському відділенні Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.
Центрально-міським районним судом м. Макіївки розглянуто кримінальну справу № 1-631/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 по ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України та 08.12.2011 року ухвалено постанову, якою провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_4 по ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України припинено у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п. 1. ч.1 ст. 49 Кримінального кодексу України.
Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_4 при здійсненні підприємницької діяльності, перебуваючи службовою особою КП «Прогрес», керуючись виключно корисливими мотивами, за період з 4 кварталу 2008 року спричинив майнову шкоду державі шляхом приховування і заниження об'єктів оподаткування, майнову шкоду державі шляхом приховування і заниження об'єктів оподаткування, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 212 КК України.
В порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ухилився від сплати податків шляхом заниження об'єкту оподаткування, а саме необґрунтованого заниження обсягу виручки від реалізації ювелірних виробів, що спричинило фактичне ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 188441,00 гривень та податку на прибуток у сумі 135776,00 гривень, всього по податкам на загальну суму 324217,00 гривень.
В обґрунтування позову посилається на ч. 4 ст. 72 КАС України, ст.1, 17, 22, 170, ЦКУ, 67 Конституції України, п.п. 102.2.2. п. 102.2 ст. 102, п. 87.1 ст. 87 ПКУ, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу».
Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17.04.2012 року у справі було замінено позивача Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби його правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що у відповідача, як фізичної особи взагалі відсутній будь-який податковий борг.
Суд, заслухавши пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Постановою Центрально-міського районного суду м. Макіївки розглянуто кримінальну справу № 1-631/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України (Далі,- ККУ).
За наслідками розгляду кримінальної справи 08.12.2011 року Центрально-міським районним судом м. Макіївки ухвалено постанову, внаслідок чого :
Звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за скоєний злочин за ч. 1 ст. 212 у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1. ч.1 ст. 49 ККУ.
Припинено кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 212 ККУ.
Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_4 будучи посадовою особою - директором КП «Прогрес», що знаходиться на податковому обліку в Центрально-міському відділенні Макіївської ОДПІ, несучи відповідальність за ведення фінансово-господарської діяльності і ведення бухгалтерського та податкового обліку та подання податкової звітності до органів Державної податкової служби України, в порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у період з 4 кварталу 2008 року, будучи достовірно обізнаним про реальний обсяг виручки від реалізації продукції (робіт) КП «Прогрес», діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, шляхом безпідставного заниження обсягу виручки, усвідомлюючи той факт, що у 2008 році КП «Прогрес» повинна була застосовуватись не спрощена, а загальна система оподаткування, здійснював виготовлення та реалізацію ювелірних виробів на адресу фізичних осіб, приховуючи при цьому факт реалізації ювелірних виробів у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 188441,00 гривень та податку на прибуток у сумі 135776,00 гривень, усього на загальну суму 324217,00 гривень.
Згідно ч.4 ст. 72 КАС України,- вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Проте, суд не погоджується із доводами адміністративного позову, покладеними в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо обставин встановлених вироком 08.12.2011 року Центрально-міським районним судом м. Макіївки у вигляді несплати безпосередньо відповідачем до Державного бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 188441,00 гривень, податку на прибуток в розмірі 135776,00 гривень.
Згідно п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України (Далі,- ПКУ),- Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 7 ПКУ визначено загальні засади встановлення податків і зборів.
Згідно п. 7.1. ст.7 ПКУ,- під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:
7.1.1. платники податку;
7.1.2. об'єкт оподаткування;
7.1.3. база оподаткування;
7.1.4. ставка податку;
7.1.5. порядок обчислення податку;
7.1.6. податковий період;
7.1.7. строк та порядок сплати податку;
7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Згідно п. 7.3. ст.7 ПКУ,- будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно п. 7.4. ст.7 ПКУ,- елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Згідно ст. 9 ПКУ,- податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків та зборів.
Статею 133 ПКУ визначено платників податку на прибуток підприємств, серед яких :
з числа резидентів є:
133.1.1. суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
133.1.3. підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;
133.1.4. неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;
133.1.5. відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.
133.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:
133.2.1. юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
133.3. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Нерезиденти, що діють відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунку ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією, можуть провадити свою господарську діяльність без реєстрації у податковому органі.
133.4. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".
133.5. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
Згідно п. 180.1. ст. 180 ПКУ,- для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 180.2. ст. 180 ПКУ,- особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Згідно п. 180.3. ст. 180 ПКУ,- особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.
Згідно п. 180.4. ст. 180 ПКУ,- положення цієї статті не поширюються на осіб-нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.
Згідно п.п. 14.1.139. п. 14.1 ст. 14 ПКУ,- особа для цілей розділу V цього Кодексу - будь-яка із зазначених нижче осіб:
суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб'єктом господарювання;
фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України;
представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Таким чином, ст. ст. 133, 180 ПКУ визначений вичерпний перелік платників податку на прибуток та податку на додану вартість. При цьому статус суб'єкта господарювання має бути обов'язковим елементом, притаманним таким платникам.
Згідно ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України,- суб'єктами господарювання є:
господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд вважає, що відповідач не містить у собі обов'язкових елементів для встановлення податку передбачених ст. ст. 7, 133, 180 ПКУ, тому норми п.п. 54.3.4. п. 54.3 ст. 54 ПКУ не розповсюджуються на нього як фізичну особу, оскільки платником у даному випадку має бути відповідний суб'єкт господарювання,- у даному спірному випадку, - юридична особа КП «Прогрес».
Разом з тим податковим органом не надано доказів того, що відповідач є суб'єктом господарювання та зареєстрований відповідно до закону як підприємець.
Згідно ч.1 ст. 11 КАС України,- розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 54 ПКУ передбачено вичерпний перелік визначення сум податкових та грошових зобов'язань.
Згідно п. 54.1. ст. 54 ПКУ,- крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 54.2. ст. 54 ПКУ,- грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно п. 54.3. ст. 54 ПКУ,- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
54.3.1. п. 54.3 ст. 54 ПКУ,- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
54.3.2. п. 54.3 ст. 54 ПКУ,- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПКУ,- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.4. п. 54.3 ст. 54 ПКУ,- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
54.4. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
54.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст.14 ПКУ,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 ПКУ,- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 95.2. Податкового кодексу України,- стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Судом вставлено, що у відношенні відповідача податкова вимога не формувалась та на його адресу не направлялась.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач зареєстрований в органах Державної податкової служби як платник податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість, а також інших даних щодо нарахованих та/або сплачених податків.
Отже, позивачем не надано доказів самостійного визначення відповідачем або податковим органом (згідно п. 54.3. ст. 54 ПКУ) суми податкового або грошового зобов'язання, як саме і не надано доказів одержання відповідачем коштів, без установлених на те законом підстав.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення суми коштів, одержаних без установлених законом підстав на суму 324217,00 гривень,- відмовити.
Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 червня 2012 року.
Повний текст постанови складений 01 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.