01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
25.06.2012 № 5011-70/2825-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 02.12.2010 року б/н
від відповідача: Натальчук С.О. - директор
ОСОБА_4 - дов. від 24.01.2012 року № 9
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтехнобуд" на рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року
у справі № 5011-70/2825-2012 (суддя Капцова Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтехнобуд" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуд-ВС" (м. Київ)
про визнання недійсним договору підряду
встановив:
До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтехнобуд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуд-ВС" про визнання недійсним договору підряду від 07.10.2010 року № 51/10 між сторонами.
Рішенням від 26.04.2012 року господарський суд м. Києва у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Інтехнобуд" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у справі № 5011-70/2825-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-70/2825-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 25.06.2012 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Також представник позивача заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та судово-психологічної експертизи, яке після обговорення судова колегія відхилила, через його необґрунтованість.
В судовому засіданні 25.06.2012 року представник позивача підтримував вимоги своєї апеляційної скарги. Представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
07.10.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтехнобуд" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Новобуд-ВС" (підрядник) уклали договір підряду № 51/10, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик, власними і залученими силами відповідно до проектної документації виконати роботи з благоустрою території будівлі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в а/п Бориспіль на об'єкті: „Реконструкція їдальні РСП „Київцентраеро „Украероруху" (п. 1.1 договору).
Склад та обсяги робіт визначені в кошторисі, що є додатком № 1 до договору та невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). Сторони погодили, що договірна ціна за Договором є динамічною, визначається згідно ДБН Д.1.1-1-2000, і складає 907 932 грн., з урахуванням ПДВ 20% відповідно до кошторису (п. 2.1 договору). Строк виконання робіт складає 40 робочих днів з дня підписання договору при умові своєчасної передачі будівельного майданчика підряднику (надання фронту робіт). Згідно з п. 7.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами (з урахуванням сплачених авансів) на підставі наданих підрядником довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3 (далі - довідка КБ-3) та актів КБ-2в. Відповідно до п. 7.4 договору, строк оплати становить наступні п'ять робочих днів з дати підписання сторонами акту КБ-2в. Пунктом 14.1 договору, визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків за ним.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні за змістом положення міститься частинах 2 та 3 ст. 180 ГК України.
Згідно частини 1 ст. 323 ГК України, договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 „Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", дані загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі - Договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
П. 5 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 (в редакції, яка діяла на момент підписання спірного договору) істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.
Згідно п.5 ст. 318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Таким чином, в силу п.5 ст.318 ГК України та п. 5 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному ремонті постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 умови страхування ризиків та фінансові гарантії є істотними умовами договору підряду.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умов, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Отже, наслідком недосягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору може бути лише його неукладеність.
В той же час, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним господарський суд повинен встановити наявність тих обставин (підстав), з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується зх. Висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність в договорі істотних умов відповідно до ст. 215 ЦК України, не є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим, суд не приймає посилання позивача на відсутність у спірному договорі умов страхування ризиків та фінансових гарантій, як підставу для визнання спірного договору недійсним.
Щодо посилання позивача на те, що в момент підписання договору підряду директор ТОВ „Інтехнобуд" Каржин Г.О. знаходився у стані коли не розумів значення своїх дій, у зв'язку з чим, уклав спірний договір на вкрай невигідних умовах, як на підставу недійсності спірного договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо наявності у особи яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Згідно з ч. 2 ст. 30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ч. 1 ст. 34 ЦК України встановлено, що особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) має повну цивільну дієздатність.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК України, цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання позивача на нездатність керівника позивача Каржина Г.О., внаслідок хвороби, розуміти значення своїх дій в момент укладення спірного договору, як на підставу недійсності договору підряду від 07.10.2010 року № 51/10 є необґрунтованим, оскільки такою підставою відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК України може бути виключно рішення суду про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною. Місцевий господарський суд правомірно не прийняв до уваги медичні довідки, висновки та листок непрацездатності, які в якості доказів долучені представником позивача до матеріалів справи.
На підтвердження факту обмеження цивільної дієздатності керівника позивача Каржина Г.О., особи якою підписано спірний договір, позивачем належного доказу, яким відповідно до ч. 4 .ст. 36 ЦК України є рішення суду, не надано.
Місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідач не надав позивачеві доказів про страхування ризиків від випадкового знищення або пошкодження об'єкта підряду. Водночас, позивач до закінчення роботи не відмовився від договору підряду і спір між сторонами щодо не укладання договору страхування відсутній.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що підрядні роботи за договором відповідачем було виконано, що підтверджується належним чином оформленими довідкою від 28.10.2010 року про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2010 року та актом від 28.10.2010 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року; довідкою від 30.11.2010 року про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за листопад 2010 року та актом № 1 від 30.11.2010 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року та актом № 2 від 30.11.2010 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року; довідкою від 29.12.2010 року про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень 2010 року та актом № 1 від 29.12.2010 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року та актом № 2 від 29.12.2010 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки вказані акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт підписані позивачем та скріплені його печаткою, то з огляду на норми ч. 4 ст. 882 ЦК України, виконані відповідачем роботи за спірним договором було прийнято позивачем.
Таким чином, сторони договору вчинили юридично значимі дії спрямовані на виконання спірного договору, що виключає можливість визнання його неукладеним.
Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України, про що свідчать Постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року у справі №11/67 (17/78) та від 12.05.2011 року у справі № 29/64пд, від 12.10.2010 року № 8/60-10 (02-16/19).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтехнобуд" на рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року по справі № 5011-70/2825-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року по справі № 5011-70/2825-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-70/2825-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано___2.07.2012 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Мальченко А.О.
Майданевич А.Г.