06 квітня 2012 р.Справа № 2036/2а-5243/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Мельнікової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2011р. по справі № 2036/2а-5243/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.11 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2011 року позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту Чугуївської міської ради про зобов'язання виплати недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги - задоволено частково.
Визнано бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради щодо не призначення, не нарахування та невиплати належних позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік. такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради призначити та нарахувати ОСОБА_1 недоотриману суму разової щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності з ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплачених сум у 2011 рік
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму разової щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності з ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 09.12.2010 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимоги апеляційної скарги зазначив, що у 2011 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювалась Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік" Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було визначено розмір допомоги на оздоровлення, яка була виплачена позивачу.
Враховуючи зазначене, на думку апелянта нарахування в виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та в межах бюджетних асигнувань.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а відповідач у 2011 році провів виплату зазначеної допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом 2ї та віднесений до 1ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ.
Відповідачем у 2011 році щорічна разова грошова допомогу на оздоровлення проведена в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ в редакції до 01.01.2007 року, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах : інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Кабінет Міністрів України у 2011 році не скористався наданим йому правом і не прийняв жодного нормативно-правового акту щодо проведення виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України №796.
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2011 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України №796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій по нарахуванню та виплаті допомоги позивачеві є безпідставними з вище наведених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області залишити без задоволення .
Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2011р. по справі № 2036/2а-5243/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскаржєенню не підлягає.
Головуючий суддя Григоров А.М.
Судді Подобайло З.Г. Мельнікова Л.В.