Справа № 0809/1496/2012
Номер провадження 2/0809/553/2012
05.07.2012 року м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого суддіЯцуна О.С.
при секретаріВінник Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення авторської винагороди та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_3 у лютому 2012 року звернувся з позовом до ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення авторської винагороди та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 10 листопада 1972 року по 15 червня 2011 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, остання займана посада -заступник начальника цеху № 2 по виробництву. 15.06.11 його було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників за ст. 40 п. 1 КЗпП України. При його звільненні відповідачем були грубо порушені вимоги діючого трудового законодавства України, зокрема, положення ч.1 ст. 42 КЗпП України про те, що «при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці», п.п.2,3,6 ч.2 ст. 42 КЗпП України про те, що «при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій». Як йому стало відомо, після його звільнення замість нього був призначений інший керівник, тому вважає, що відповідачем порушені положення ст. 42-1 КЗпП України про поворотне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Крім того його не було повідомлено про список вакансій, які були на підприємстві на момент його звільнення. З урахуванням того, що його незаконно було звільнено з підприємства, просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, які викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши при цьому, що при звільненні ОСОБА_3 з роботи, керівництвом підприємства були дотримані вимоги діючого трудового законодавства України, у зв'язку із чим просив суд залишити позовні вимоги без задоволення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до наказу КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 10.11.1972 №1187 ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в цех № 18 апаратчиком участка особочистого кварца по 4 розряду. Наказом від 11.10.1999 № 156, позивач був призначений заступником начальника цеху № 2 по виробництву.
Відповідно до наказу ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» № 80 від 10.06.2011 ОСОБА_3 було звільнено у зв'язку із скороченням штату по п.1 ст.40 КЗпП України.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
24.03.2011 ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було видано наказ № 103 «Про скорочення штату працівників комбінату», згідно до якого повинно бути скорочено посади по підприємству в кількості 227,45 одиниць, в тому числі заступника начальника цеху по виробництву -1 одиниця.
Відповідно до наказу ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»№ 88/ОК від 28.03.2011 «Про скорочення штату і чисельності працівників комбінату», зазначені конкретні працівники, що підлягали звільненню, серед яких зазначений заступник начальника цеху по виробництву ОСОБА_3
Позивач був попереджений про звільнення 13.04.2011 про що свідчить його підпис напроти прізвища в листі про ознайомлення з наказом № 88/ОК від 28.03.2011, в якому він зазначив, що з наказом не згоден, оскільки у нього безперервний стаж роботи на підприємстві -39 років, він є автором багатьох винаходів і раціоналізаторських пропозицій та має переважне право на залишення його на роботі.
Згідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Оскільки ОСОБА_3 було звільнено з підприємства згідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, то йому при звільненні підприємство було зобов'язане надати список вакансій на підприємстві, чого виконано не було. Даних про те, що ОСОБА_3 було надано такий список відповідачем не надано, хоча, як вбачається із довідки ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»від 23.05.2012 року, вакансії на підприємстві станом на 15.06.2011 року були наявні.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника цеху по виробництву ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»було проведене з порушенням вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України, тому позивач підлягає поновленню на роботі.
Згідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Кількість робочих днів за період з 16.06.11 по 16.06.12 складає 253 дні. Згідно довідки про середню заробітну плату позивача (а.с.54) вона складає 236,45 грн. Таким чином за період вимушеного прогулу на користь позивача належить стягнути 236,45 грн. х 253=59 821,85 грн.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема незаконного звільнення, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З урахуванням зазначеного, вимоги про стягнення моральної шкоди є законними та обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Щодо вимог позивача про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, то вони не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок за другий рік використання патенту № 13628 «Спосіб виплавки титанових шлаків»не затверджувався керівництвом та відповідно винагорода не нараховувалася і не виплачувалася, про що свідчить розрахунок доходу від використання винаходу»по патенту № 13628 (а.с.64).
Керуючись ст.ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника цеху № 2 по виробництву ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59 821,85 грн. (після відрахування податку на доходи фізичних осіб виплаті підлягає 49 018,02 грн.) та моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»на користь держави судовий збір у розмірі 618,22 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника цеху № 2 по виробництву ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя О.С. Яцун