Справа № 413/2229/12
2/413/2046/12
22.06.2012 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді -Борис О.Н., при секретарі - Хазієвій Т.В., за участю представників сторін : позивача -ОСОБА_1, відповідача -Харитонової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_4 в березні 2012 року звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА». В обґрунтування позовних вимог послався на те, що працював на підприємствах відповідача в умовах впливу шкідливих факторів. Внаслідок порушення ст.13 Закону України «Про працю», ст. 153 Кодексу законів про працю України його здоров'ю була заподіяна шкода. У зв'язку з цим, пройшов огляд МСЕК, за висновком якого з 25 січня 2012 року йому первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з наступним переоглядом у лютому 2013 року . У зв'язку з шкідливими та важкими умовами праці він отримав професійне захворювання та встановлений діагноз: радикулопатія шийна иа попереково- крижова, тому він потребує періодичного оздоровлення та санаторно- курортного лікування, прогресуюче погіршення стану здоров'я, що потребує додаткових зусиль для нормального існування та адаптації в середовищі , тому просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 192 000 грн.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на ті самі підстави.
Представник відповідача Харитонова М.О. проти позову заперечувала в повному обсязі та пояснила, що позивач є застрахованою особою , тому дані відносини регулюються ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності», позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань. Також позивач не надав доказів щодо протиправності поведінки відповідача , яка призвела до втрати професійної працездатності.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими , що підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на підприємствах відповідача на протязі 25 років 11 місяців, займав посади підземного кріпильника з 20.06.1984 року по 05.06.1986 року, підземного машиніста скреперної лебідки з 05.06.1986 року по 31.05.1994 року , з 20.11.1995 року по 27.01.2012 року підземним ГРОВ та по цій професії з веденням вибухових робіт. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 7-11) та відповідач проти цього не заперечує.
Згідно акту розслідування професійного захворювання у позивача було виявлено професійне захворювання: радикулопатія шийна та попереково-крижова . Дана обставина підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання №103, складеним 17 листопада 2011 року( а.с.12). Відповідно до висновку про наявність шкідливих умов праці, зазначеному у акті розслідування хронічного професійного захворювання, умови роботи підземного гірничого робітника очисного вибою відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості ( а.с. 12 на звороті).
За висновком МСЕК з 23 січня 2012 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з наступним переоглядом у січні 2013 року. Дана обставина підтверджується довідкою ( а.с.14) .
Так, у зв'язку з професійним захворюванням позивач періодично перебуває на лікуванні, як на стаціонарному так і амбулаторному. З документів медичних установ вбачається, що йому протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження , рекомендовано спостереження лікарів, оздоровлення в санаторіях, санаторно - курортне та медикаментозне лікування.
Внаслідок професійного захворювання, позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився її звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, тобто позивачу заподіяна моральна шкода.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме з вини відповідача, який порушував норми безпеки праці та не забезпечив безпечні умови роботи, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров'я, була спричинена моральна шкода .
На думку суду, в даному випадку саме відповідач ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»повинен виплатити позивачу моральну шкоду. Усні доводи представника відповідача про те, що він не є належними відповідачами по справі , а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області і слід керуватись ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності»є безпідставними. Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/ 2008 від 08 жовтня 2008 року по справі №1-32/2008 встановлено, що зазначеним Законом скасоване право застрахованих осіб, громадяни, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання , на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду , яке вони мали на підставі приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності»та визнано, що після скасування вказаних приписів громадяни, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання , мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та 237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу ( роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв'язків що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності , виду діяльності чи галузевої належності.
На думку суду, відсутні підстави також вимагати від позивача медичного висновку про встановлення факту спричинення моральної шкоди , оскільки згідно ч.2 ст. 23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України вбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна йому моральна шкода випливає з трудових правовідносин, і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.
Суд встановив, що обставини заподіяння позивачу моральної шкоди, викладені в позовній заяві, так і в судовому засіданні, повністю підтверджуються наданими письмовими доказами, з чого слід зробити висновок про те, що неправомірними діями відповідача, позивачу дійсно заподіяно моральну шкоду, яка повинна компенсуватися в грошовому вигляді.
Підприємство, на якому працював позивач, порушувало діюче законодавство, зокрема, ст.13 Закону України «Про охорону праці»,ст. 153 Кодексу законів про працю , не створило нешкідливі і безпечні умови праці.
У зв'язку з виявленням у позивача професійного захворювання змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань.
Рішенням Конституційного Суду від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р. зазначено ,що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж Рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.
У відповідності зі ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.
Суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві, про заподіяння моральної шкоди, знаходять доказове підтвердження, а також з огляду на те, що настали важкі наслідки для позивача, а саме: втрата працездатності -40 % та третя група інвалідності, відбулися зміни в стані його здоров'я, викликані профзахворюванням.
Суму, заподіяної моральної шкоди, позивач оцінює в межах 192 000 грн. Суд , вирішуючи питання про розмір моральної шкоди , яка підлягає відшкодуванню, враховує тяжкість наслідків у здоров'ї позивача, відсотки втрати працездатності -40% та третя група інвалідності, при цьому стан здоров'я погіршується, тривалий період роботи у відповідача у шкідливих умовах , а саме 25 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих факторів , і вважає необхідним визначити позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн що , на думку суду, буде відповідати тим стражданням і переживанням , які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позивачем позову, у судовому засіданні, на підставі ст. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди.
У відповідності до вимог ст., ст.79,84,88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати , а саме: судовий збір -107 грн 30 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 16,23,268 ЦК України, ст. 4, 9 Закону України "Про охорону праці", ст. 237-1 ч.1,153 КЗпП України, ст. 213, 214, 215 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 25 000 ( двадцять п'ять тисяч грн 00 коп) .
Стягнути з публічного акціонерного товариства « ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 грн 30 коп .
В решті частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: О. Н. Борис