Справа № 225/385/12 Провадження № 22-ц/0290/1599/2012Головуючий в суді першої інстанції:Савченко С.М.
Категорія: 23 Доповідач: Іванюк М. В.
27.06.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Панасюка О.С, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду від 19 квітня 2012р. у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія"" с. Буди ( третя особа - відділ Держкомзему у Тростянецькому районі ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача та про заборону ПП «Агропромислова фірма «Іззія»» здійснення на земельній ділянці будь-яких сільськогосподарських робіт, --
В лютому 2012р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Агропромислова фірма «Іззія»» про визнання недійсним договору № 163 від 30.04.2004р, згідно з яким він передав відповідачу в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 4, 8030 га, розташовану на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Зазначив, що вказаний договір оренди, умови якого з ним не погоджувалися, він не підписував. Вказаний договір суперечить Закону України «Про оренду землі», так як у ньому не визначені такі істотні умови як місце розташування та розмір об'єкта оренди, не визначено його межі в натурі, відсутня план-схема, не визначені умови збереження стану земельної ділянки, яка на даний час перебуває у занедбаному стані, умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, не погоджено питання щодо розміру, строків і порядку внесення орендної плати, форм платежу, індексації, відповідальності за її несплату, тощо. Також просив витребувати земельну ділянку з незаконного володіння відповідача та заборонити йому здійснення на ній будь-яких сільськогосподарських робіт.
Рішенням Тростянецького районного суду від 19 квітня 2012р. ОСОБА_2 у задоволенні даного позову було відмовлено.
ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вважає, що відмовляючи йому в задоволенні позову, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права і належним чином не взяв до уваги доводи, наведені позивачем в обгрунтування вимог, безпідставно відмовив йому у призначенні почеркознавчої експертизи.
ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про судовий розгляд. Згідно ст.305 ч.2 ЦПК України його неявка за таких обставин не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області у своїй письмовій заяві просить провести розгляд справи за його відсутності.
Представник ПП «Агропромислова фірма «Іззія» Тихий С.В. вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що державна реєстрація договору оренди здійснена 10.05.2007р. Вінницькою регіональною філією ДП Центр «ДЗК», а тому згідно ч.3 ст.640 ЦК України він вважається укладеним з моменту його реєстраці і з вказаного моменту набирає чинності згідно ст.18 Закону України «Про оренду землі». А згідно п.2 Порядку державної реєстрації землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003р, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. При цьому встановлено, що земельні ділянки передавалися відповідачу в оренду єдиним масивом, у зв'язку з чим твердження позивача про невизначеність у договорі місця розташування та відсутності план -схеми об'єкта оренди не є суттєвими. А посилання позивача на захаращений стан його земельної ділянки не є предметом розгляду в даній справі. При цьому з тексту апеляційної скарги не вбачається, які доводи позивача що вказували б на позбавлення його того, на що він розраховував за договором, були проігноровані судом першої інстанції
Також суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності та голослівності доводів позивача про те, що він цей договір нібито не підписував і з його умовами не обізнаний. Адже протягом такого тривалого часу дії договору оренди з 2004 по 2011р.р. позивач не пред'являв до відповідача ніяких претензій з приводу форми, розміру та своєчасності внесення орендної плати, яка, як встановлено, регулярно сплачувалася у визначені договором строки. Якщо у даний час позивача вже не влаштовують якісь положення договору стосовно збереження об'єкта оренди, його розміру, розміру орендної плати, її індексації, штрафних санкцій за порушення умов договору, тощо, він згідно ст.ст.651-653 ЦК України не позбавлений можливості звернутися до орендаря з пропозицією про внесення відповідних змін до договору, а якщо у цьому буде відмовлено, вирішити питання про внесення таких змін у судовому порядку.
За таких обставин посилання ОСОБА_2 на те, що отримувачем орендної плати була його матір, а він про існування договору не знав і з його умовами обізнаний не був, не заслуговують на серйозне сприйняття. Адже, посилаючись на непідписання ним договору оренди, ОСОБА_2 так і не надав пояснень про те, яким чином вибули з його розпорядження належний йому державний акт про право власності на земельну ділянку та його особиста картка платника податків з ідентифікаційним кодом і хто їх пред'являв при підписанні та державній реєстрації цього договору і чи звертався з приводу викрадення вказаних документів чи з приводу підроблення його підпису до правоохоронних органів, а якщо не звертався, то чому.
В резолютивній частині апеляційної скарги міститься клопотання ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи для з'ясування, чи ним підписано договір оренди. Однак перед призначенням такої експертизи апеляційному суду попередньо необхідно було б отримати від апелянта відповіді на зазначені вище питання, що стосуються обставин підписання договору оренди, а також з'ясувати у нього, де і у кого перебувають оригінали договорів оренди з відповідними підписами, на яких письмових матеріалах ще містяться його підписи, вчинені ним на той час чи раніше ( в якості взірців для порівняння для їх передачі експертній установі у якомога більшій кількості) і чи погоджується він взяти на себе витрати, пов'язані з проведенням такої експертизи ( про готовність оплатити вказані витрати ним в апеляційній скарзі нічого не зазначено ). Адже відповідно до принципу диспозитивності він, як сторона у цивільній справі, має нести відповідальність за наслідки вчинення чи невчинення ним певних процесуальних дій. Проте ОСОБА_2, який належним чином повідомлявся про розгляд справи, проявив байдужість і в суд апеляційної інстанції повторно не з'явився з невідомих причин, заяву про призначення експертизи не підтримав і необхідних для цього пояснень та оригіналів документів з його особистими підписами не надав, внаслідок чого вказані питання апеляційним судом так і не були з'ясовані. Тобто, з вини апелянта апеляційний суд не зміг виправити вказаний недолік суду першої інстанції і не зміг призначити почеркознавчу експертизу, а тому слід вважати, що необхідні докази недійсності договору оренди ним згідно ст.60 ЦПК України не надані, як не надані відповідні висновки правоохоронних органів з приводу підроблення договору оренди ( правовідносини щодо можливості такого підроблення перебувають у площині кримінального права і мають досліджуватися в порядку кримінального судочинства ).
При цьому слід звернути увагу на суперечливість правової позиції апелянта, адже скарга одночасно містить подекуди взаємовиключаючі посилання на нікчемність договору, а також посилання на правові підстави для його розірвання та для визнання недійсним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 60, 303, 304, 305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тростянецького районного суду від 19 квітня 2012р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :