Справа №4с-71/11
15 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі -Замковій Я.В.
за участю представника скаржника Бідніна О.І., державного виконавця Саване С.М., представника зацікавленої особи Муравського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за скаргою Приватного підприємства фірми «НІКО»на дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване Сорі Мамадійовича, зацікавлена особа ПАТ КБ «ПриватБанк»-
Скаржник звернувся з даною скаргою до суду в якій посилався на незаконність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, не зупинення виконавчого провадження у повному обсязі. Просив : постановити ухвалу, якою зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване С.М. зупинити виконавче провадження № 26887691, відкрите 06.06.2011 р., шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження; Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване С.М. щодо опису й арешту нерухомого майна та передачі його на зберігання іншій особі, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б. 106-А та належить приватному підприємству фірмі «НІКО»на праві приватної власності; Скасувати акт опису й арешту майна серія АА № 423189 (копія серія АА № 170199), складений 17.08.2011 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване С.М.
Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав у ній викладених.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване С.М. вимоги скарги не визнав, просив у її задоволенні відмовити, надав суду письмові заперечення.
Представник зацікавленої особи -публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31.05.11 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 2-8506/2010, виданий 31.05.2011 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з приватного підприємства фірми «НІКО»на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості та штрафу за кредитним договором №21 від 08.02.2005 р. у розмірі 8245091,75 гривень.
06.06.11 старшим державним виконавцем Саване С.М. в порядку ст.ст. 17, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження»була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-8506/2010, виданого 31.05.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, з встановленням строку для самостійного виконання до 09.06.11, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження.
15.07.11 у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»старшим державним виконавцем Саване С.М. була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від суми, належної стягувачу, що дорівнює 824509,17 гривень.
10.08.11 у зв'язку з порушенням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.11 № 24/5005/8571/2011 провадження у справі про банкрутство відносно боржника - ППФ «Ніко», останній звернувся до підрозділу примусового виконання рішень із заявою про зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-8506/2010, виданого 31.05.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.
15.08.11 старшим державним виконавцем Саване С.М. в порядку п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.11 № 2-8506/2010, крім звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки) та стягнення заборгованості за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.11 № 24/5005/8571/2011.
17.08.11 старшим державним виконавцем Саване С.М. в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»згідно акту опису та арешту майна АА № 423189 від 17.08.11 було описано та арештовано будівлю лабораторного корпусу літ. А- 3, заг. пл. 1690,80 кв.м. та будівлю їдальні літ. К-1, заг. пл. 598,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106 та належать ППФ «НІКО». Арештовані будівлі є предметом договору іпотеки № 21-ДЗ від 08.02.05, укладеного між іпотекодавцем - ППФ «Ніко»та іпотекодержателем - ПАТ КБ «Приватбанк»в забезпечення погашення заборгованості ППФ «Ніко», стягнення якої передбачено виконуваним виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.11 № 2-8506/2010.
Скаржник вважає, що встановлення в спеціальному Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»особливого порядку задоволення кредиторських вимог ПАТ КБ «Приватбанк»до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку в процесі виконавчого провадження, у зв'язку з введенням мораторію, це ж саме на думку Скаржника стосується і вимог щодо сплати виконавчого збору.
Суд критично ставиться до даних обґрунтувань скарги з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.
В Україні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справах, а також майнових стягнень, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом щодо регулювання правовідносин у цій галузі права. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завдання своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом покладено на державну виконавчу службу, яка як орган державної влади в порядку ст. 19 Конституції України зобов'язана діяти лише у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
При цьому п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»не зазначене виключення щодо зупинення виконавчого провадження тільки для виконавчих документів про звернення стягнення на заставлене майно, достатньо наявності у державного виконавця права для звернення стягнення на заставлене майно, що згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»допускається на підставі інших виконавчих документів для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Право застави виникає на підставі договору та припиняється лише у випадках передбачених законом. Це ж саме стосується іпотеки, яка згідно ст. 575 ЦК України є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
В порядку ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, звернення стягнення на заставлене майно боржника для виконання рішення суду обумовлено не лише правом державного виконавця, а й обов'язком, так як в порядку ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний при застосуванні заходів примусового виконання рішення суду враховувати право стягувача на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна (право застави).
У відповідності до ст.ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті (описі), вилучені та реалізації. Отже, державним виконавцем було правомірно описано та арештовано будівлю лабораторного корпусу літ. А- 3, заг. пл. 1690,80 кв.м. та будівлю їдальні літ. К-1, заг. пл. 598,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106 та є предметом договору іпотеки № 21-ДЗ від 08.02.05, укладеного між іпотекодавцем - ППФ «Ніко»та іпотекодержателем - ПАТ КБ «Приватбанк».
Окрім цього, згідно п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження не підлягає зупиненню, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача не поширюється дія мораторію.
Суд у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, виходить з такого.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Вимоги держави до боржника щодо стягнення виконавчого збору виникли 15.07.11 р на підставі відповідної постанови державного виконавця, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, тому держава в особі відділу примусового виконання рішень є поточним кредитором.
До того ж згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.09 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»за змістом статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим.
Тому постанова старшого державного виконавця Саване С.М. від 15.08.11 в частині зупинення виконавчого провадження, крім стягнення заборгованості за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.11 № 24/5005/8571/2011 також є правомірною.
Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в даному випадку дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване С.М. відповідали вимогам закону і були правомірними. Таким чином, судом не встановлено, а Скаржником не надано належних та достатніх доказів, які могли б бути підставою для задоволення скарги по суті, тому в її задоволенні необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 293, 383 -388 ЦПК України, суд -
В задоволенні скарги приватного підприємства фірми «НІКО»на дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Саване Сорі Мамадійовича, зацікавлена особа ПАТ КБ «ПриватБанк»- відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Трещов