Справа № 2-5201/11
30 березня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В.,
при секретарі Горбатенко Д.К.
за участю сторін та представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Інноваційно-промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельне підприємство «Каннінг»про визнання договору застави майнових прав недійсним,-
17 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Інноваційно-промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», про визнання договору застави майнових прав недійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договір застави майнових прав , але банк неналежним чином виконував умови кредитного договору між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельним підприємством «Каннінг», що на думку позивача є підставою для визнання недійсним спірного договору застави майнових прав.
Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було притягнуто Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельне підприємство «Каннінг».
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив задовольнити позов, та пояснив, що банк неналежним чином контролював витрату коштів третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельним підприємством «Каннінг»за відповідним кредитним договором, що на його думку є підставою для визнання недійсним договору застави майнових прав укладеного між ним та відповідачем.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, надав суду письмові пояснення на позов.
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельне підприємства «Каннінг», в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив про час та місце розгляду справи повідомлявся , тому суд, враховуючи думку позивача та представника відповідача, які просили розглянути справу у відсутність третьої особи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06.05.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Інноваційно-промисловий банк»було укладено договір застави майнових прав №41-08-2 для забезпечення виконання вимог відповідача за кредитним договором №31-07 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельним підприємством «Каннінг»та відповідачем, що підтверджується копіями вказаних договорів наявними в матеріалах справи та визнано сторонами.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При укладанні договору , позивач не пред'явив до відповідача вимог щодо зміни умов договору, чи недійсності укладення договору. Отже, при підписанні договору позивач усвідомлював всі наслідки його укладання.
Умови договору є суттєвими і оговорені (погоджені сторонами) в самому договорі. Згідно частини 1 ст. 215 та ст.217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст.203 ЦК (а саме зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені). Як вбачається із матеріалів справи при укладанні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано та виконано, його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України
Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд критично ставиться до пояснень позивача в частині неналежного виконання відповідачем умов спірного договору щодо контролювання витрати коштів за кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельним підприємством «Каннінг», оскільки невиконання умов договору не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню у повній мірі у зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88, 212 -215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову -відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Головуючий: суддя