Справа № 2-8080/11
10 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Замковій Я.В.
за участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-97», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" про стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні. Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилалась на те, що 01.09.2004 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілан-97», а 07.08.2009 року її було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.
В день її звільнення, 07 серпня 2009 року, відповідач зобов'язаний був відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України виплатити їй нараховану заробітну плату за липень 2009 р. та за відпрацьований до звільнення час в серпні 2009 року. Але відповідач відмовився провести з нею повний розрахунок. Після неодноразових звернень фактично невиплачена заробітна плата була перерахована 14.02.11 року на зарплатний рахунок позивача в банку. В зв'язку з наведеним позивач вважає, що, у відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку з нею. Просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в сумі 35 419 грн. 15 коп.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_5, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати 2020 грн. з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.
Представник відповідача Якушевич М.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, просила в задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснила, що відбулася зміна власників товариства відповідача, тому нові власники не мають нести відповідальність за дії чи бездіяльність колишніх власників товариства. Пояснила також, що позивач не передала новим власникам при звільненні належним чином оформлені бухгалтерські документи.
Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутності третіх осіб.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 47,116, ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено , що згідно наказу № 2 від 31.08.2004 року позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ "Мілан-97".
Згідно наказу № 4 від 07 серпня 2009 року позивач була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтвердили сторони в судовому засіданні та підтверджується копією трудової книжки, копією наказу про звільнення позивача.
При звільненні позивача з роботи в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач ТОВ "Мілан-97" не провів з позивачем ОСОБА_1 повний розрахунок в день звільнення, що визнала представник відповідача в судовому засіданні, а також підтверджується листом за результатами перевірки відповідача Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області.
Невиплачена заробітна плата була перерахована 14.02.2011 року на зарплатний рахунок позивача, що підтвердили в судовому засіданні представники позивача та відповідача, що також підтверджується результатами перевірки Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області.
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України відповідачем при звільненні позивача з роботи..
Передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця.
Представник відповідача в судовому засіданні, а також в запереченнях посилалась на те, що наказ про звільнення позивача був підписаний директором товариства ОСОБА_2, а теперішні учасники відповідача не були і не могли бути обізнаними про існування заборгованості по зарплаті позивача, а також вказувала на "Договоренность", укладену між попередніми та нинішніми засновниками 29.07.2009 року, відповідно до якої відповідальність за всі борги товариства до 29.07.2009 року несуть попередні засновники.
Суд критично ставиться до вказаних доводів представника відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Зміна власників підприємства, установи , організації , у даному випадку - товариства відповідача, не позбавляє його власників обов'язку по виплаті заробітної плати. Спори з цього приводу між попередніми та нинішніми власниками товариства повинні вирішуватися в відповідному Господарському суді за окремим позовом. Наявність такого спору не повинна порушувати Конституційне право робітника на отримання заробітної плати.
Крім того, представник відповідача в своїх поясненнях та запереченнях вказував на те, що позивач, в порушення посадової інструкції з власної вини не нарахувала собі заробітну плату, що підлягала виплаті при звільненні.
Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки доказів ненарахування позивачем заробітної плати відповідач суду не надав. Крім того, це твердження відповідача спростовується листом Територіальної державної інспекції праці в Дніпропетровській області, якою в результаті перевірки були встановлені як сума остаточного розрахунку, так і факт своєчасного нарахування заробітної плати.
Інших доказів про відсутність своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином суд прийшов до висновку, що вина відповідача в порушенні вимог ст.116 КЗпП України є доведеною. Тому у відповідності до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку за період з 07 серпня 2009 року по 14 лютого 2011 року. Сума заробітної плати позивача за останні 2 місяці роботи складає 4040 гривень 00 копійок, а кількість фактично відпрацьованих робочих днів за цей період -43. Відповідно, розмір середньоденної заробітної плати складає 93 грн. 95 коп., а кількість днів затримки виплати заробітної плати -377. Таким чином сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача становить 35 419 гривень 15 копійок із розрахунку 93 грн. 95 коп. середньоденного заробітку.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача ТОВ "Мілан-97" на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку в сумі 35 419 грн. 15 коп., повністю задовольнивши позовні вимоги.
Так як позовні вимоги задоволені, а позивач при зверненні з позовом до суду, відповідно до діючої на той час ст. 81 ч.3 п.2) ЦПК України був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді , то суд вважає, що з відповідача на користь держави належить стягнути згідно зі ст. 88 ч.3 ЦПК України судовий збір в розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. , а всього 171 гривню.
На підставі викладеного, ст.ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 81 ч.3 п.2), 88 ч.3, ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-97»на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 35419 гривень 15 копійок.
Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-97»на користь держави судові витрати по справі у сумі 171 гривня.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Головуючий: суддя