Справа №2-4969/11
24 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Горбатенко Д.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом, посилаючись у позові з врахуванням уточнень на те, що між позивачем та відповідачем були укладені 2 договори позики, за яким відповідач отримав від позивача кошти в борг. Суми боргу були стягнуті рішенням суду, але кошти не повернуті до цього часу, тому позивач просив стягнути з відповідача проценти у розмірі 588067,13 гривен за використання коштів за договором позики від 26.12.2007 року за період з 31.03.2008 року по 16.09.2011 року, та проценти у розмірі 21648,01 гривен за використання коштів за договором позики від 17.07.2008 року за період з 17.09.2008 року по 16.09.2011 року.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав з підстав у ньому викладених, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові заперечення на позов.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2010 року по цивільній справі №2-8672/2010 з урахуванням змін внесених Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2010 року по справі №22ц-3499/2010, вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, борг за договором позики від 26.12.2007 року у розмірі 1 483 058.75 гривень та за договором позики від 17.07.2008 року - у розмірі 63 405.60 гривень.
Вищезгаданими судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути суму позики за договором позики від 26.12.2007 року - до 31 березня 2008 року, а за договором позики від 17.07.2008 року - до 17.09.2008 року.
Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ввідповідно до положень ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесяти кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не повіданий зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Враховуючи, що умовами договору не обумовлено право позивача на отримання від відповідача процентів за користування коштами, суд вважає необхідним визначити розмір процентів за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України.
Доводи відповідача в цій частині суд не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, ОСОБА_1, як позикодавець, має право на одержання від ОСОБА_2, як позичальника, процентів від суми позики, оскільки інше не встановлено договором або законом.
Оскільки вищезгаданими договорами позики від 26.12.2007 року та від 17.07.2008 року не встановлено розмір і порядок одержання процентів за використання ОСОБА_2 грошових коштів, які належать ОСОБА_1 розмір процентів за вказаними правочинами визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Оцінюючи розрахунок позову викладений в заяві про уточнення вимог (а.с. 153-155) суд приходить до висновку про його обґрунтованість. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, оскільки позовні вимоги є законними та обґрунтованими і знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати повинні бути покладені на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 проценти у розмірі 588067,13 гривен (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістдесят сім гривень 13 копійок) за використання коштів за договором позики від 26.12.2007 року за період з 31.03.2008 року по 16.09.2011 року, та проценти у розмірі 21648,01 (двадцять одна тисяча, шістсот сорок вісім гривень 01 копійка) за використання коштів за договором позики від 17.07.2008 року за період з 17.09.2008 року по 16.09.2011 року.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 1820 гривень у якості відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дні отримання копії цього рішення.
Суддя В.В.Трещов