Справа № 2-5253/11
25 травня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В.,
при секретарі Горбатенко Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсним договору, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що 8 вересня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір № KGAWA707601046 в доларах США з кінцевим терміном повернення 06 вересня 2013 року на придбання автомобіля Ssang Yong модель Actyon, 2008 року випуску, тип ТЗ, кузов НОМЕР_2, д.н НОМЕР_3 зареєстрований на її ім'я. Вважає вказаний договір недійсним, так як банк не мав права укладати з нею кредитно-заставний договір, в якому предметом угоди виступає іноземна валюта, оскільки це суперечить чинному законодавству України. Просила суд визнати кредитно-заставний договір від 8.09.2008 року № KPACA1EKS8P043215 недійсним, зобов'язати відповідача повернути їй заставне майно, а саме автомобіля Ssang Yong модель Actyon, 2008 року випуску, тип ТЗ, кузов НОМЕР_2, д.н.НОМЕР_1 зареєстрований на її ім'я, застосувати наслідки недійсності правочину, а також стягнути з останнього на свою користь понесені нею судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явилась, на адресу суду направила заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує і наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, також до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він проти задоволення позовних вимог заперечує, просить суд у її задоволенні відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 8 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір № KGAWA707601046. За умовами якого банк надає ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 26273.35 Доларів США на придбання у власність автомобіля, зазначеного у п. 16.7 кредитно-заставного договору з відсотковою ставкою за кредитом 15,00% річних з кінцевим терміном повернення 06 вересня 2013 року.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту - Додаток № 1 до Кредитно-заставного договору.
За кредитним договором відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отримуючи кредит в іноземній валюті позивач не пред'являв до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та сроків сплати кредиту чи недійсності укладення кредитного договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.
Згідно частини 1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 6 ст. 203 ЦК України, як вбачається з матеріалів справи при укладенні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано і виконано.
У спірній угоді передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в сумі та згідно з графіком погашення, в якому чітко зазначена сума в валюті погашення. Крім того, судом встановлено, що при підписанні кредитно-заставного договору та «Графіку погашення», який є невід'ємною частиною, позивачеві було відомо яку суму він повинен був внести щомісяця. Отже при підписанні кредитно-заставного договору № KGAWA707601046 від 8 вересня 2008 року позивач усвідомлювала наслідки укладення договору.
Згідно з статтею 192 ЦК України -до грошових коштів -платіжних засобів, які використовуються на території України, окрім грошової одиниці гривні, віднесено також іноземну валюту. Відповідно до ч. 2, ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.
Отже, у кредит можуть бути надані згідно вимог Цивільного кодексу України грошові кошти як в національній одиниці -гривні, так і в іноземній валюті, що виступатиме предметом зобов'язання.
Нормативно-правовим актом, який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю " № 15-93 від 19.02.1993 року.
Відповідно до ст. 1 даного Декрету під валютними операціями розуміють, зокрема, операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.
Таким чином, норми Декрету відокремлюють операції, пов'язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу та операції з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.
Статтею 5 Декрету встановлено, що Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Згідно з ч. 4 ст. 5 дійсного Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальні ліцензії потребують відповідно до вказаної статті, зокрема, такі операції: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Диспозиція норми п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»передбачає спеціальну умову, за якої валютна операція вимагатиме отримання індивідуальної ліцензії, а саме якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені межі. Відповідно до чинного законодавства України межі таких термінів та сум не встановлені. Тому у випадку, коли в період дії режиму валютного регулювання діючим законодавством буде встановлено межі за термінами й сумами таких кредитів, лише після набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом вказані операції вимагатимуть індивідуальної ліцензії.
Відповідно до листа Національного Банку України № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р. вимог або яких-то обмежень щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або наданих резидентами України, чинним законодавством не встановлене, тобто на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. В силу викладеного, здійснення резидентами операцій з одержання кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного баку України.
Вказаний лист не є нормативно-правовим актом, але на підставі нього належить встановити відповідні юридичні факти -по відсутність регулювання законодавством України питання меж здійснення кредитування в іноземній валюті за строками та за сумами.
Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, здійснювані на даний час банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до п. «в»ч. 4, ст. 5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного банку.
Погашення клієнтом банку кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку з огляду на те, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Оскільки у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов'язання, предметом яких є валютні цінності, надані в кредит. Погашення зобов'язань предметом яких є валютні цінності, як наводилось вище положеннями Декрету, відрізняються вимогами вказаного нормативно-правового акту від операцій пов'язаних з використанням іноземної валюти як засобу платежу, тому відсутність у ч. 4, ст. 5 Декрету вимог щодо ліцензування Національним Банком операцій з погашення зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, включаючи підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного банку для погашення кредиту виданого в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої статті 47 цього закону надає дозвіл Національний банк України.
Згідно з п. 2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківський ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17 липня 2001 р., за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за номером 22-3 від 21 вересня 2009 року (до зміни найменування банку з ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" діяла банківська ліцензія № 22 від 04 грудня 2001 року та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями за № 22-2 від 29 липня 2003 року). У додатку до дозволу № 22-3 від 21 вересня 2009 року до переліку операцій , які має право здійснювати ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" включено, зокрема, право залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.
Крім того, з урахуванням частини 1 ст. 524 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має бути виражене в гривні, позивач не прийняв до уваги наявність положень ч.2 ст. 524 ЦК України, відповідно до яких сторони у договорі мають право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи 30.07.2009 позивач передав відповідачу автотранспортний засіб за актом прийому-передачі для реалізації за риночкою ціною та погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору (п.12.2.2). З розрахунку заборгованості який надав відповідач по справі, вбачається, що на момент передачі автотранспортного засобу до установи банку у позивача була наявна прострочена заборгованість за кредитним зобов'язанням, тому підстав для задоволення позову в даній частині не вбачається у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги такими, що не грунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задоволенні - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,212,213,215 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсним договору, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Трещов