Справа № 2-9240/11
4 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Конаревої С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа -КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -
Позивач звернулася з даним позовом до суду в обґрунтування якого зазначила, що вона придбала домоволодіння, яке згодом перебудувала , тобто створила нове майно на належній їй земельній ділянці і тому просить визнати за нею право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що нею було придбано старий будинок, який спочатку вона з чоловіком. А після його смерті вона самостійно в період з 1988 по 2009 рік було побудовано новий житловий будинок та господарські споруди. Вона ніколи не зверталася до будь яких органів державної влади та інших організацій з приводу отримання проекту на будівництво, та з приводу отримання будь яких дозвільних документів, оскільки розраховувала, що потім вона звернеться до суду та отримає рішення про визнання права власності, оскільки їй належить земельна ділянка і вона має право на ній будувати. Просила позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та пояснив, що позивач усно зверталася до ДАБК, але їй повідомили, що дані самовільні побудови еобхідно узаконити через суд, тому позивач і звернулася з даним позовом. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Дніпропетровської міської ради Конарева С.К. позов не визнала та пояснила, що земельна ділянка під спірною забудовою була виділена для обслуговування старого житлового будинку, але не для будівництва нового будинку. Крім того позивачем не надано доказів, що спірні будівлі не порушують прав інших осіб, та доказів відповідності побудованих об'єктів будівельним, санітарним, та іншим нормам. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи -КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин,враховуючи думки сторін, які не заперечували проти розгляду справи за такою явкою сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судо встановлено, що позивачкою 26 грудня 1998 року за договором купівлі продажу було придбано домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, що підтверджено дослідженою в судовому засіданні копією договору та не оспорюється сторонами.
В період часу з 1998 по 2009 рік позивачкою було побудовано на території цього ж домоволодіння житловий будинок та господарські споруди, що не оспорюється сторонами та підтверджено дослідженою у судовому засіданні копією технічного паспорту складеного 18.03.2011 року КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 010779 від 14.07.1998 року позивачці належить земельна ділянка площею 0,0458 га розташована в АДРЕСА_1.
Таким чином позивачкою було здійснено самочинне будівництво спірних за позовом споруд.
У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Оцінюючи позовну вимогу про визнання права власності на новостворене нерухоме майно у відповідності до вимог ст.331 ЦК України, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню оскільки законом встановлено прийняття даного нерухомого майна в експлуатацію та право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, що не було зроблено позивачем. Крім того, аналізуючи норми ст. 331 ЦК України суд приходить до висновку, що визнання права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду даною нормою не передбачено.
У відповідності до вимог ч.ч.1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку
особі_під_уже_збудоване_нерухоме_майно.
Оцінюючи позовну вимогу про визнання права власності на самочинно побудовані споруди у відповідності до вимог ч.3 ст. 376 ЦК України, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню оскільки даною нормою передбачено можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі_під_уже_збудоване_нерухоме_майно. Але земельна ділянка була отримана позивачкою , ще у 1998 році для обслуговування придбаного нею житлового будинку, цільове призначення даної земельної ділянки не змінювалося і вказана земельна ділянка у встановленому порядку позивачці під уже збудоване нерухоме майно не виділялася, що не оспорюється сторонами справи.
Відповідно до діючої на час завершення будівництва Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно - технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва( далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Приймальна комісія утворюється інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва, форма якої затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю свідоцтва.
Відповідно до діючого на час завершення будівництва п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 0.18.02.2002 року за № 157/6445 (із змінами та доповненнями) «Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти».
Також оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
Відповідно до діючої на час завершення будівництва ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, як визначено ч.2 п.1 діючого на час завершення будівництва Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004 року № 1243, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортним магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно - технічного оснащення відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Позивач до Дніпропетровської міськради з проханням оформити право власності та про видачу свідоцтва про право власності на самовільно збудоване та перебудоване нерухоме майно не зверталась.
Таким чином , оскільки позивачем було порушено вимоги вищевказаних нормативних актів при здійсненні будівництва та реконструкції домоволодіння, а факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження , жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено , а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову повинні покладатися на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа -КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: суддя