Справа №2-4895/11
21 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі -Горбатенко Д.К.
за участю позивача , її представника, відповідачів та представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні. В обґрунтування своїх вимог з врахуванням уточнень посилалася на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали спільне майно, яке підлягає поділу між ними. Крім того, вони проживали в квартирі відповідача за адресою АДРЕСА_1, в якій за кошти позивача зробили ремонт і перепланування, тому позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, усунути їй перешкоди в користуванні вказаною квартирою, а також стягнути з відповідача кошти в розмірі Ѕ вартості автомобіля марки Субару Форестер 2008 року випуску державний № НОМЕР_1, який було відчужено відповідачем ОСОБА_2 відповідачці ОСОБА_3, виділити їй грошову компенсацію за частину майна.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом у даній справі, в якому просив усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації ОСОБА_1 в даній квартирі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали з врахуванням уточнень , просили залишити без розгляду вимогу про визнання біржової угоди недійсною, просили винести рішення яким усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення її у вказану квартиру, визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, стягнути грошову компенсацію за Ѕ частку вартості автомобіля марки Субару Форестер 2008 року випуску державний № НОМЕР_1 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 85864 гривні , виділити грошову компенсацію за 1\2 частину вартості побутового майна в розмірі 44525 гривень, поділити майно подружжя виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно : Електричний чайник Braun вартістю 200 гривен, Мікрохвильова піч Panasonic inverter вартістю 1600 гривен, Фритюрниця Tefal minute snack вартістю 500 гривен, Тостер Bosch electronic вартістю 400 гривен, Холодильник Bosch cooler вартістю 4000 гривен,Телевізор Samsung HDMI plasma display вартістю 7000 гривен, Плеєр DVD PIONEER Full Digital Surround System вартістю 1000 гривен, Пилосос SIMENS SUPER XS dino e вартістю 500 гривен, Комп'ютер вартістю 6000 гривен, диван кутовий вартістю 3200 гривен, люстра та бра вартістю 900 гривен, ОСОБА_2 виділити у власність наступне майно : комп'ютер вартістю 6000 гривен, крісло офісне вартістю 2500 гривен, крісло офісне вартістю 2000 гривен, диван вартістю 3000 гривен, люстру та бра вартістю 3000 гривен.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 не визнали, просили в його задоволенні відмовити. ОСОБА_2 пояснив, що дійсно ним було відчужено автомобіль марки Субару Форестер 2008 року випуску державний № НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_3 за 20000 доларів США, але при оформленні даної угоди на біржі було зазначено, що продаж вчинено за 100 гривень, щоб уникнути зайвих платежів. Пояснив, також, що дійсно, після повернення ОСОБА_1 з психіатричної лікарні, ним було змінено замки в квартирі АДРЕСА_1, в якій вони до цього спільно проживали і зареєстровані до цього часу, оскільки він не бажає жити в одній квартирі з ОСОБА_1 і він до цього часу перешкоджає їй в ній проживати, бо квартира є його власністю і він має право користуватися нею на свій розсуд у тому числі не пускати до неї ОСОБА_1, яка в цей час вже не є його дружиною. В частині поділу побутового майна ОСОБА_2 пояснив, що позов в частині компенсації вартості цього майна він не визнає, пропонує ОСОБА_1 забрати внатурі будь яке майно , факт наявності такого майна та його вартості згідно переліку в позові ОСОБА_1 визнав
В судовому засіданні ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнала, просила в його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підтримали, та пояснили, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, а ОСОБА_1 досі зареєстрована у ній, що перешкоджає власнику користуватися квартирою, тому просили винести рішення яким скасувати її реєстрацію за цією адресою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не визнали та пояснили, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартири, оскільки ОСОБА_2 змінив у ній замки на вхідних дверях і перешкоджає їй вселитися до неї.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що у вересні 2009 року після повернення з лікарні позивач ОСОБА_1 не змогла потрапити в квартиру АДРЕСА_1, де раніше проживала разом з чоловіком ОСОБА_2, оскільки останній її не впускав і змінив замки на дверях.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що 13.01. 2010 року він був свідком того, що ОСОБА_2 передав жінці на ім'я ОСОБА_9 20000 доларів США в якості повернення боргу.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала суду, що в жовтні 2008 року вона дала в борг ОСОБА_2 20000 доларів США, які той повернув 13.01.2010 року.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 показав суду, що у вересні 2009 року після повернення з лікарні позивач ОСОБА_1 не змогла потрапити в квартиру АДРЕСА_1, де раніше проживала разом з чоловіком ОСОБА_2, оскільки останній її не впускав і змінив замки на дверях.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Правідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами сімейного Кодексу України, Житлового Кодексу України, Цивільного Кодексу України.
Судом встановлено, що з 31.07.1991 року по 18.10.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб та рішенням суду про розірвання шлюбу, та визнано сторонами справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2004 року спільно проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1, де й зареєстровані обидва до цього часу. У вересні 2009 року під час перебування ОСОБА_1 в лікарні, ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях вказаної квартири, що визнано сторонами справи. В лютому 2010 року ОСОБА_1 , зробивши дублікати ключів знов вселилася до спірної квартири, але скориставшись її відсутністю ОСОБА_2 знов змінив замки на вхідних дверях квартири і з того часу не дозволяє ОСОБА_1 нею користуватися, що не оспорюється сторонами справи.
Дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2, що не оспорюється сторонами справи, та підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності.
Оцінюючи позовну вимогу ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою суд приходить до наступного.
Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) врегульовані нормами статті 156 ЖК України, частиною першої якої передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,
користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в порушення вимог ст. 156 ЖК України ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, що є достатньою підставою для задоволення позову ОСОБА_1 в даній частині.
Оцінюючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 суд приходить до наступного. Сторонами справи визнано, і тому не підлягає додатковому доведенню, що спірна квартира належить ОСОБА_2 одноособово на праві приватної власності. Суд критично ставиться до посилань позивача в позовній заяві та у судовому засіданні на наявність обставин, які б підтвердили те, що під час шлюбу істотно збільшилася вартість спірної квартири внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затрат другого з подружжя, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано , а судом не встановлено належних та достатніх доказів вказаних фактів. Таким чином суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість даної позовної вимоги, тому у її задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за Ѕ частку вартості автомобіля марки Субару Форестер 2008 року випуску державний № НОМЕР_1 суд приходить до наступного. Вказаний автомобіль було придбано сторонами під час спільного шлюбу, що визнано сторонами справи.
13 січня 2010 року на Українській товарній біржі «Контрактова»була укладена угода купівлі продажу зазначеного автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому продаж автомобіля , згідно тексту вказаної угоди , було вчинено за 100 гривень. Як пояснив ОСОБА_2 в судовому засіданні та підтвердила ОСОБА_3, фактично продаж було вчинено за 20000 доларів США.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 046/10 «а»від 13.01.2010 року (а.с.60) ринкова вартість спірного автомобіля становить 171728 гривень, 67 копійок.
Відповідно до вимог статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально
засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до вимог статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором,_укладеним_у_письмовій_формі.
Відповідно до вимог статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив_правочин,_необхідних_повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що спірний автомобіль було придбано сторонами справи під час спільного шлюбу, а відчужено ОСОБА_2 після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_1 Позовну вимогу про визнання біржової угоди про продаж спірного автомобіля було залишено судом без розгляду за заявою ОСОБА_1 В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що її по суті автомобіль не цікавить і вона не проти того, щоб він залишився у власності відповідачів при поділі майна, але вона бажає отримати Ѕ частину його вартості.
Відповідно до вимог частини першої статті 70 СК України разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Враховуючи те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної позовної вимоги і стягнення з ОСОБА_2 Ѕ частини його вартості на користь ОСОБА_1 згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 046/10 «а»від 13.01.2010 року.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині виділення грошової компенсації за 1\2 частину вартості побутового майна в розмірі 44525 гривень суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Оцінивши надані сторонами в цій частині докази , суд приходить до висновку, що вказані в позові побутові речі можуть бути поділені між сторонами внатурі, але на неодноразові пропозиції суду про уточнення позову в цій частині ОСОБА_1 позов не уточнила , просила стягнути Ѕ частку вартості цього майна з відповідача, залишивши це майно ОСОБА_2 Таким чином суд приходить до висновку, про те, що дані позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виділлення у власність ОСОБА_1 наступного майна : Електричний чайник Braun вартістю 200 гривен, Мікрохвильова піч Panasonic inverter вартістю 1600 гривен, Фритюрниця Tefal minute snack вартістю 500 гривен, Тостер Bosch electronic вартістю 400 гривен, Холодильник Bosch cooler вартістю 4000 гривен,Телевізор Samsung HDMI plasma display вартістю 7000 гривен, Плеєр DVD PIONEER Full Digital Surround System вартістю 1000 гривен, Пилосос SIMENS SUPER XS dino e вартістю 500 гривен, Комп'ютер вартістю 6000 гривен, диван кутовий вартістю 3200 гривен, люстра та бра вартістю 900 гривен. , а у власність ОСОБА_2 наступного майна : комп'ютер вартістю 6000 гривен, крісло офісне вартістю 2500 гривен, крісло офісне вартістю 2000 гривен, диван вартістю 3000 гривен, люстру та бра вартістю 3000 гривен суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Дану позовну вимогу ОСОБА_2 визнав. Таким чином дана позовна вимога ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 31.07.1991 року по 18.10.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб та рішенням суду про розірвання шлюбу, та визнано сторонами справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2004 року спільно проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1, де й зареєстровані обидва до цього часу. У вересні 2009 року під час перебування ОСОБА_1 в лікарні, ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях вказаної квартири, що визнано сторонами справи. В лютому 2010 року ОСОБА_1 , зробивши дублікати ключів знов вселилася до спірної квартири, але скориставшись її відсутністю ОСОБА_2 знов змінив замки на вхідних дверях квартири і з того часу не дозволяє ОСОБА_1 нею користуватися, що не оспорюється сторонами справи.
Дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2, що не оспорюється сторонами справи, та підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності.
Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) врегульовані нормами статті 156 ЖК України, частиною першої якої передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,
користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в порушення вимог ст. 156 ЖК України ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Суд критично ставиться до посилань позивача у позові та його пояснень в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 безпідставно не проживає в спірній квартирі протягом декількох років, що на його думку є підставою для скасування її реєстрації, оскільки, ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі саме внаслідок перешкод з боку ОСОБА_2 Таким чином у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення, пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення її у вказану квартиру.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за Ѕ частку вартості автомобіля марки Субару Форестер 2008 року випуску державний № НОМЕР_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85864 гривні в якості вказаної компенсації.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині виділення грошової компенсації за 1\2 частину вартості побутового майна в розмірі 44525 гривень відмовити.
Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя внатурі задовольнити. Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно : Електричний чайник Braun вартістю 200 гривен, Мікрохвильова піч Panasonic inverter вартістю 1600 гривен, Фритюрниця Tefal minute snack вартістю 500 гривен, Тостер Bosch electronic вартістю 400 гривен, Холодильник Bosch cooler вартістю 4000 гривен,Телевізор Samsung HDMI plasma display вартістю 7000 гривен, Плеєр DVD PIONEER Full Digital Surround System вартістю 1000 гривен, Пилосос SIMENS SUPER XS dino e вартістю 500 гривен, Комп'ютер вартістю 6000 гривен, диван кутовий вартістю 3200 гривен, люстра та бра вартістю 900 гривен.
ОСОБА_2 виділити у власність наступне майно : комп'ютер вартістю 6000 гривен, крісло офісне вартістю 2500 гривен, крісло офісне вартістю 2000 гривен, диван вартістю 3000 гривен, люстру та бра вартістю 3000 гривен.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою відмовити в повному обсязі.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1240 гривень 50 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Трещов